Можливо, сам Камігане Юя навіть не здогадувався про наслідки цього. Його початковий план був простий: як слід пройтися серпом по аристократських кланах Конохі.
В останні роки ці клани були стрункими і не будували проти нього ніяких козеня. Крім того, багато з них на чолі із самим головою Клану Сарутобі, Хірузеном, дивилися Юя в рот.
А що означає « подивитися в рот»?
Це означає, що вони робили все, про що говорив Юя.
Але Юя думав, що це розсудлива людина. Цього разу він не збирався просто тиснути на клани.
Він збирався вирвати корінь проблеми.
« Ви стільки років сидите на моїх грошах, — думав він. — Але якими були десять років тому, такими й залишились. Як це може мене не дратувати?"
Тож Юя вирішив, що не має сантиментів. До біса церемонію, пора примусово вибити ще частину їх кланових земель. Простіше кажучи, залишити їм рівно стільки, щоб було де жити, а все інше - повернути селі.
Візьмімо для прикладу клан Учиха.
Спочатку Юя думав забрати в них половину земель. Але потім передумав.
Взяти половину? Яка мізерність! Ще подумають, що я боюся взяти більше. Ні вже. Цього разу я заберу як мінімум три чверті! Той чверті, що залишиться, їм з ліхвою вистачить і для житла, та для електростанції з водоканалом.
Що до решти кланів - Акімічі, Нара, Яманака — якщо у них з'явиться хоч клочок зайвих земель крім того, що зайнята їх канновими об"єктами, він буде ревізовано. Те саме можна сказати про Сарутобі, Хьюгу та Шімура.
Те, що клан Шимура протестує, Юя передбачав.
Але те, що Сарутобі не викажуть жодних заперечення, стало для нього повною несподіванкою.
Раніше клан Сарутобі був не такий слухняний.
Юя не знав одного: він судив про розділи кланів зі своєю звичайною людською дзвіницею. Але Сарутобі Хірузен і Х’юга Гіаші були іншими. Ні, не те щоб вони були в своєму розумі. Просто їм довелося побачити інший світ.
Вони знали, що сталося б, стань Хокаге Хірузен, а не Юя. Знали, що стала б Коноха.
Якщо запитати самого Хірузена, чи він колись думав про те, щоб виступити проти Юя, то чесно визнає: звичайно ж. Зрештою, у кого не було таких амбіцій як Шімури Данзо? Просто Данзо єдиний, хто дійсно вирішився на відкриту конфронтацію.
Насправді, десять років тому, коли Хірузен ще міг спокійно розмовляти з Мітокадо Гомурою та Утатане Кохара як із друзями - адже без боротьби за владу їхні інтереси не перетиналися, він часто думав про Коноха під його правлінням.
Але, подумавши, він неодноразово дійшов висновку, що Юя витратив багато сил і коштів на те, щоб вони відмовилися від цієї праці. Але насправді Юя платив їм надто багато, принаймні за ті часи, і тепер ці суми вже не були такими великими. Вони просто не мали сумління, бо могли отримувати від нього гроші і водночас намагатися відібрати його місце.
Вони не були чета безсоромного Данзо. Цей пес, навіть програвши в боротьбі за владу, не соромився прийти до Юя і вимагати тієї частини, що й раніше вважалася клану Шімура. Така зухвалість не мала жодного значення для Хірузена чи інших людей.
А після того, як вони подорожували в інший світ, де змогли поговорити зі своїми тамошніми версіями, все остаточно зупинилося на свої місця. Звичайно, Данзо з ними не було, так що він залишився в незнанні.
Дізнавшись, що сталося в тій реальності, вони ще більше зневажали Данзо. Від думки про верховну владу назавжди відмовилися. Зрештою вони й самі зрозуміли, що не були придатні ні на що правителі.
Саме тому тепер, коли Юя вимагав від них землі та людей, вони виявили таку підтримку. Їхнє сумління не дозволяло їм робити те саме, бо Коноха був під його керівництвом. Крім того, хіба хоча за всі ці роки Юя не щедро компенсував землю?
Ось вони віддали все з вражаючою легкістю.
Юю це здивувало, але він не почав глибоко копати. Не було часу роздумувати над цим. Треба було просто прийняти те, що вони принесли на блюдечку — землю і людей.
А повертати?
Виключено.
Оскільки Юя оголосив, що мав щось грандіозне, про яке повернення могла говорити?
Але в одному він не збрехав. Цього разу він не міг запропонувати клану суттєвої користі, і тим більше не збирався відсипати їм гори грошей.
Зате він міг давати їм щось інше. Велику славу.
Що ж він задумав?
Все просто. Пам’ятаєте історію Кумогакурі, яка намагалася злетіти в небо? Тоді Юя сказав, що коли вже летіти, то відразу на Місяць. Так от, цей час прийшов.
За роки досліджень науковий відділ Конохі справді знайшов спосіб дістатися до Місяця. Зрештою, якщо в колишні часи її могли дістати снарядом із чакро-пушки, то вже з сучасними технологіями рухомої сили точно вистачить.
І Юя вирішив: слава першого кроку на Місяць дістанеться тим кланам, що пішли йому назустріч.
Що ж такого у цій «первості»? Хіба люди про це пам’ятатимуть?
Але що, якщо на Місяці хтось є?
Так, Юя націлився на клан Оцуки. І неважливо, чи місячні Ооцуки були тими ж, що борознили простори космосу. Важливим було те, чи жива Місяць.
Пуста Місяць і місяць заселені двома абсолютно різними рівнями ефекту.
Пуста — це хвилинний шок, який швидко забудеться.
Але якщо там є розумне життя?
Це буде подія, що пробудить весь світ шінобі! Це буде перший крок на шляху до великої космічної ери! Це стосується всього людства!
Юя це добре розумів, і тому знав, яку оглушливу славу він може передати вірним клани.
Звичайно, він міг би сам присвоїти собі всю славу. Уявлю, як в майбутніх летах напишуть, що це він, Кемігане Юя самотужки розвинув повітряоплатування і відкрив для людства космічну еру...
Але чи це мало значення?
Чи буде в льотах на один рядок про його велич більше чи менше - нащадки все одно будуть її шанувати і звеличувати. То чому б не написати, що під геніальним керівництвом Юя великі клани Конохі, об'єднавши зусилля, здійснили цей прорив?
Так що цієї слави... Юя був готовий поділитися.
Звичайно, що дирижувати парад все одно буде він. Слава важлива, але і його власної слави було вже збутком. Не кажучи вже про ту вигоду, що він отримував.
О так, звичайно, клани Шімура, Гекко та їм подібні в цій експедиції не беруть участі.
« Чи ви думали, що я завжди виявлятиму милосердя до всіх? Подивіться на себе."
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt