Новина про майбутнє весілля Джіраї стала для Юя повною несподіванкою. Але коли він прочитав ім'я нареченої, Хіміко, картинка почала прояснюватися.
Останні три місяці Джірая не було оголошено, і Юю був упевнений, що він вже давно покинув Коноху.
Судячи з цієї новини, він нікуди не поїхав.
Так...
Що, чорт візьми, між ними сталося за цей час?
Цікавість перевершувала.
Він натиснув кнопку на столі, викликаючи Абу.
У кабінеті Гокаґе відразу з'явилася фігура в масці.
- Пане Хокаґе, які будуть накази? — Голос Хьюга Казуко.
— Що Джарія робив останні три місяці? — запитав Юя. — І з чого це він раптом вирішив одружитися?
Нара Шика, який схилився над кипом паперів у кутку, лише скричав губки.
Цей Юя...
Невже не можна було запитати про це в приватному порядку? Навіщо відразу Анбу бургати?
Хоча... Що вже там, йому і самому було цікаво.
Сплетни... Хто ж їх не любить?
Хьюга Казуко розпочала свою промову.
Так Юя дізнався, що Джирайя і Хіміко всі ці три місяці дійсно провели в Конохі. Кілька днів вони оглядали пам’ятки Внутрішнього міста, які проводили в парках розваг, ходили у кіно і навіть заглянули до університету. Але потім їх майже не бачили в центральній частині села.
Більшість часу вони проводили в Зовнішньому місті.
Юя задумливо потерпить підборіддя, не зовсім розуміючи причини.
Казуко поспішила з роз'ясненнями, і до нього нарешті дійшло.
Розрив між Внутрішнім і Зовнішньим містом Конохі за ці роки, звичайно ж, не зник повністю, але тепер він нагадував собі різницю між столичним центром та його віддаленими передмістями. Рівень життя був гідним, інфраструктура - це розвинена, лікарня, школа, магазини -- все було в достатку. Але зовнішнє місто не могло похвалитися тим же блиском і процвітанням, що й Внутрішнє. Перебратися в центр як і раніше залишалося заповітною метою для багатьох його мешканців. Протягом тих десяти років Юя впровадив програму переселення, і у Внутрішнє місто переселилося трохи більше тисячі сімей — загалом близько 10 000 осіб. Для центру це була крапля в море, яку він поковтнув без найменших перешкод.
Чому Джарія та Гіміко пішли у зовнішнє місто?
Більшість дівчат з її клана, села Надешико, які за останні роки вийшли заміж за мешканців Конохи, оселилися саме там. У Внутрішнє місто потрапило лише одна чи дві особи. Хіміко зустрілася з ними в перші дні і переконалася, що вони повністю забезпечені. Інші ж або одружуються з мешканцями міста Зовнішнього походження, або повернулися до рідного села.
Джірая та Хіміко більше місяця подорожували по зовнішньому місту, відвідуючи її співплемінниць і оглядаючи околиці. Потім вони вирушили в подорож до поблизьких сіл, що неподалік. Звичайно, багатство Конохі приваблювало переселенців, і багато селян працювали на фабриках Ліста. Ці землі, що оточували Конохові, не були б такими щедро родючими, якби не річна допомога генінів, які в межах своїх місій допомагали селянам з упаком і посівом.
Генини Конохі — це риса, перевірена часом.
Чесно кажучи, для багатьох це була лише перша місія. І нехай в цьому і проглянула деяка експлуатація дитячої праці, це нічого було краще, ніж ловити котів та собак.
Сумління Юя була чиста.
А потім... Це був наш час. Не дивно, чому Джарія та Хіміко після прогулянок по сусідству вирішили одружитися.
Коли Юя послухав промову, то так нічого й не зрозумів.
- І це все?
Хьюга Казуко кивнула.
— Джірая - шинобі найвищого рівня. Якщо ми будемо дуже пильно спостерігати, то не зможемо зрозуміти деталі їхніх особистих розмов.
Юя відчув, як всередині все зудить від цікавості.
Чорт забирай! Як приємно слухати плітки без найспекотніших подробиць?
Він, Юя як старший брат Джірайї, просто зобов’язаний особисто поговорити з ним і наставляти його так само, як він ставився до Хіміко.
Коли Юя відпустив Казуко, він рішуче піднявся і попрямував до будинку Джарія.
***
Він застав Джіраю в той момент, коли він дивився на свій телефон, тяжко зітхаючи.
- Що сталося? — запитав Юя, входячи.
Побачивши його, Джарія просяяв.
— Братец! Як вчасно!
Він підскочив до Юя і простягнув руку.
- Брате, позичи мільйон рей.
Юя на мить застиг, а потім збентежено запитав:
- Навіщо тобі мільйон?
— На весілля, звичайно! що ми з Хіміко одружуємося.
— Ну... але який зв'язок?
— У мене немає грошей на перстень.
Юя не знав, сміятися йому або злитися.
- А гонорари за твої книжки?
— Потратив, — без тіні сорому, але й не особливо гордився відповів Джарейя.
Юя вибухнув:
- Ти все спустив на випивку і дівок, а тепер прийшов до мене?
Джарейя винен у почесанні щоки.
— Ну а як інакше? Мені ж потрібно збирати матеріал для роботи.
Юя подивився на його зашукаючу ухмилку, зітхнув і пом’якшився.
цього разу я допоможу тобі. Але після весілля... щоб я більше не чув про ці брудні справи.
Джарійя ображався.
- Брате, що в них брудного? Я ходжу туди виключно у справі, для збору матеріалу!
Юя спопелив його поглядом.
Джірая злякався, але тут же, наче щось згадавши, випалив:
— Хіміко не проти моїх досліджень! Вона навіть сама хоче ходити зі мною!
Юя замер. Його мозок на секунду відключився, а потім він мимовільно скрикнув:
- Що ти сказав? Вона ходила з тобою по борделях?
Джірая захитався, і його обличчя змінилося.
— Братец! Навіть ти не смієш так мене ображати! Хто ходив у такі місця? Заведення, де я буваю, — це пристойні домашні тварини! Там і близько немає того, про що ти подумав!
До Юя почало доходити. Він згадав доповідь Анбу: « Джірая провів ніч у такому яскравому будинку після того, як з’явився дощ ». Він завжди вважав, що це евфемізм для ночі з якоюсь дівкою.
А тепер ... Що, якщо все було буквально?
Він просто... напився і заснув?
З огляду на те, наскільки мало він потребує відключення, не було нічого дивного.
Так значить... Невже він ...
Юя, помовчавши, поставив головне запитання:
— Джирая, что між тобою и Хімико... Справді?
Джарійя, неважливо моргнув і відповів як на духу:
— Я запитав, чи готова вона зі мною по світлу до кінця наших днів. Вона сказала, що готова. Ну, я і зробив їй пропозицію.
Юя: «...»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt