Хіміко, почувши це від Юя, зовсім розгубилася.
Вона знала лише, що Юя попросив її приїхати але й уявити не могла, як він скаже, ніби Джарія до неї... до неї...
Хоча Хіміко було вже за тридцять, і поводитися як молода діва їй начебто не подобало.
Але факт залишався фактом...
Вона почервоніла...
Коли Юя дивилась на жінку, яка була збентежена, то подумки у своєму рішенні.
Якби ти Хіміко до Джіраї був байдужим, Юя, мабуть, і сам б засоромився. Але існує інша справа, коли почуття є.
Так, він спочатку попросив Орочимару доставити Джіраю в Коноху, а потім запросив сюди Хіміко, і все заради того, щоб звести цих двох.
Спочатку наплів Джірає, що Хіміко готова розділити з ним його подорож.
Потім переконав Хіміко, що Джірая ніяк не може її забути.
Методи, звичайно, були... кхм, не занадто благородними.
Але якщо все вийде вдало, Юя був не проти взяти на себе роль злочинців.
Зрештою, якщо його затія увінчається успіхом, і ці двоє зійдуться, то навряд чи будуть його попрактикувати. Ну, може, поворчать для вигляду, мовляв, ось так брат, нічого не скажеш, та й забудуть.
А якщо провалиться...
Що ж, значить, їм не бути разом, а раз так, то й звіряти свідчення вони не стануть.
Тому ризики для Юя були мінімальними.
А затіяв він все це тільки тому, що цьому верзілі, Джірає, скоро сорок стукне! Невже він збирався, як його двійник з іншого світу, залишитися до старості бобимо?
Юя не міг такого допустити.
І якщо вже підшукувати йому пару... То Хіміко підходила якнайкраще.
Красуня, сильний шінобі, та ще й закохана в нього без пам'яті. Джірая просто зобов'язаний був хоч якось відгукнутися.
Звичайно, якщо між ними і вперто не прокинеться Іскра, Юя не змусить їх бути разом.
Цунада підтримала обидві руки. Вона і сама вже у розпачі щось зробила з Джірейєю. І справа була не тільки в її статусі дружини старшого брата - вони виросли разом. Вона не могла просто стояти і дивитися, як він намагається жити на самоті.
Не в тому діло, пристойно це чи ні.
Просто коли поруч є близька людина, це завжди краще.
***
Повернувшись до готелю Ю, Хіміко все ще перебувала в тумані. А невдовзі після її від'їзду в Резіденцію Хокаге доставили Джіраю. Принесли його дві сестри-близнюки, штучні люди створені Орочимару.
— Ц-ц-ць, - простягнув Юя, зміривши погляд бездушного Джирейю. - Отже, Орочимару все ще не вирішується сунути в Конохі власною персоною?
У близнюків не було імен - лише кодові позначення: П-1 і П-2. Але вони не були збентежені.
Їхній творець був Орочимару, і тому він був для них як батьком, так і матір'ю.
Так, трохи дивно, але такого дивака як Орочимару до таких умов не було ніякої справи.
- У пана Орочимара ще є експерименти, які треба завершити. Тож ми отримали призначення до пана Джірая, без тіні підозри — відповідь П-1.
Юя кивнув. Він просто запитав з ввічливості. А щодо експериментів... Так і коли це Орочимару їх не проводив?
П-1 кивнула у відповідь і разом з сестрою покинула кабінет Хокаґе.
А коли Джірая прокинувся, Юя виклав йому свою версію подій - про те, як сильно Гіміко про нього переживає.
Джарія, схрестивши руки на грудях з ноткою відчаю в голосі вимовив:
— Брате, не варто було вигадувати такий нікчемний привід, щоб повернути мене.
- Ти думаєш, я тебе обманю? — вскинув бров Юя.
Джірая скричав губи, але замовк і вирішив змінити тему:
- І взагалі, якщо вже так хотів мене повернути, навіщо було просити Орочимару пічати мене якийсь погань?
Юя потиснув плечима. Він лише попросив Орочимара знайти спосіб, як доставити Джіраю в село.
А вже якими методами він скористається ...
Итак... Юя и впрямь не надто про це думав...
Він, звичайно, не очікував, що Орочимару прибігтиме до такого способу, але ...
— Сказали повернутися, значить повертайся. Вона, дівчина, не боїться зізнатися у своїх почуттях, а ти? Чого б тобі у неї не повчитися?
Джірая знову обурився, очевидно не приймаючи слова Ю всерьоз.
Тоді Юя піднявся з-за столу і, підійшовши до нього, із посмішкою сказав:
- Все ще не віриш? Що ж... Раз так, доведеться тобі переконатися самому.
З цими словами Юя швирннув Джірає ключ.
Той замер, втупившись на старшого брата.
- Це ключ від її номера. Вона вже була в Конохі, — пояснив Юя, тягнувши пальцем у бік Джираї.
Джирая остолбенел. Він був вражений, коли дивився на Юя. Не міг сказати ні слова.
- Що таке? — усміхнувся Юя. - Тільки що не вірив. Що ж у тебе зараз таке обличчя?
Джірая був у замішанні. Він і подумати не міг... що Хіміко вже в Конохі!
Він був впевнений, що вона...
Він чекає на нього в селі Надяшіко.
Вивівши Джіраю з кабінету, Юя підійшов до вікна. Дивлячись на височілі небосхрещі, він зітхнув і тихо пробурмотів собі під ніс:
Джуніоре... Твій старший брат зробив все, що міг. Далі - ти вже сам.
***
Пізніше, стискаючи ключ у руці, Джірая перебував в глибокій нерішучості.
Він не знав, чи варто йому піти на зустріч з Хіміко.
Чесно кажучи, почувши, що він їй все ще не турбується, він як ні круті, глибоко в глибині душі відчув толіку марнославної радості.
Тільки подумати, сама Хіміко! Ця красуня, могутня шінобі. І така жінка закохана в нього. Як же не загордитися?
Але коли Юя кинув йому ключ, Джарія розгубився.
Вона...
Вже в Конохі?
Це...
Джирая дивився на ключ у своїй руці, занурившись в роздуми.
Через цей ключ він бре́в вулицями Конохі, наче в тумані.
Головна проблема була в тому, що...
Джірая не знав, йти йому чи ні.
Якщо він піде, яке рішення йому прийняти?
А якщо не піде, хіба це не буде несправедливо по відношенню до неї?
Хіміко така чудова жінка, а він Джірая просто візьме і не прийде?
Але якщо він все-таки піде ... Як йому дивитися їй в очі?
Джірая був збентежений.
Повантажений у свої думки, він важко зітхнув:
— Эх-х...
Він зайшов у першу Рамну, сів за стоянку, поклав перед собою ключ і знову взявся розчавити.
І в цей самий момент поруч з ним пролунав не менш важкий подих:
— Эх-х...
Судячи з тону, смуток у сусіда не був меншим.
Почувши це зітхання, Джарія повернув голову.
Їхні погляди зустрілися.
Обидва виміряли, а потім одночасно вигукнули:
— Нагато?
— Вчителю?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt