Навесні 40 сьомого року Коноху святкував Новий рік. Вулиці, прикрашені ліхтарями і гірляндами, полинули людьми. Сміх і жваві розмови змішувалися в один гул, поки селяни з усмішками на обличчях прогулювалися повз вітрину магазинів.
Камігане Юя, стоячи в Резіденції Гокаґе, із задоволенням спостерігав за цим життєдіяльністю.
Нарешті... Майже як у його попередньому житті.
Це було б непростільно, якби в Новий рік все замерло. Адже таке буває лише раз на рік.
Стук-тук.
— Уходи.
Двері відчинилися, і на порозі з'явився Нара Шикаку, згинаючись під вагою стопки документів.
Він з деякою нервовістю подивився на папери в своїх руках і звернувся до Юя:
- Пан Хокаґе, це річна звіт про податки і сума. Мені докласти усно?
Юя похитав головою.
- У цьому немає потреби. Якщо ви вже все підрахували, дійте відповідно до цих цифр.
Помітивши його напруження, Юя посміхнувся:
— Не нервуйся. Якщо твій батько сказав, що ти будеш виконувати його обов’язки на кілька днів, то це означає, ніби він так і є. Він вірить у тебе, а я вірю йому. Його проникливість ніколи не підводила його.
Напруження на обличчі Шікаку трохи спало, і він з серйозним видом подивився на Юя.
— Які додаткові вказівки я маю?
Юя вказав на стіл біля стіни.
- Це місце твого батька. На ньому є папери, якими він щодня займається. Як правило, там немає нічого надскірого. Якщо він не встигав за день, то або вибирав роботу на завтра. Для тебе... Це може бути нелегкою справою протягом одного дня.
Шикаку це зачепило.
Звичайно, він поважав Ю. Але саме тому слова Хокаґе його і зачепили. Чути від людини, якою захоплюєшся, що ти на щось не здатний - удар досить болючий.
Принаймні, Шікаку вирішив. Він закінчить все це за один день, а потім обов'язково запитає у Юя, як він справився.
Мрії Шікаку були гарні, але реальність виявилася безжалісною.
Як уже згадувалося раніше, методи праці Юя разюче відрізнялися від стилю інших людей, як - от Нара Шіка. Навіть будучи генієм, Шикая, щоб прийняти рішення, повинен був спершу знайти необхідні документи, згорнутися з даними і тільки після ретельної перевірки винести вердикт.
Саме з цим і зіткнувся Шікаку.
Відповідальний за 47-й квартал Східного району подав заяву на будівництво нового заводу. Здавалося б, що справа не настільки важлива, щоб лягати на стіл самого Хокаґе. Але не можна сказати, що в одному кварталі проживають від ста до трьохсот родин. Питання про працевлаштування та екологію для такої кількості населення було зовсім не маленьким.
Раніше такі речі займався Нара Шікая, а тепер його син Шикі.
У Шикаку зафарбувалося підозра, що батько втік саме тому що втомився від цієї виснажливої паперовій волокниты і просто не міг дочекатися, щоб звалити ...
А якщо серйозно, невже справи Шика не можна було доручити комусь іншому?
Звичайно, Шікаку помилявся.
Нара Шика вирушив до розлому у руїн Лоулань. Його місія полягала в тому, щоб перейти до іншого світу і, так би мовити, підвести там підсумки для Ю. Заодно він повинен був поквапити тамошню Коноху з оплатою поставок.
Звичайно, Юя розумів, що той світ у скрутному становищі не був філантропом. Він не збирався відмовитися від грошей.
« Я ж не вивертаю, але розумію ваші проблеми. Можете ж розплатитися ресурсами. Корисні копалини, а навіть... Люди. Я прийму все".
Юя мала оптимістичні думки, але й П’ята Хокаґе Цунада не була дурною. Вона бачила, як Юя прибув зі своєю армією і зброєю для підтримки її світу. І вона знала, що треба платити за рахунки.
Було очевидно, що бойовий потенціал двох світів не зіставимо. Якщо б війна між їхніми світами спалахнула, то мир Цунаді був би приречений. Нехай він і випереджав їх за часовій шкалі на двадцять років. Цей факт завдавав болю через самолюбство Цунади, але його було не варто заперечувати.
На щастя для неї, повертаючись, Юя забрав з собою і основні сили, і ті жахливі чарки. Цунаде, відверто кажучи, було шкода. Як би їй допомогли ці гармати... На жаль, її Коноха була спустошена. Навіть відновлення села проходило під керівництвом і з використанням технологій зі світу Юя.
Хоча формально Юя відправив Шикайку, щоб перевірити борг, він не потребував прямого наказу зібрати деякі розвідані.
Як і сьогодні: Шікаку металився між стебелами з документами та своїм столом. Декілька разів пробігши туди-сюди, він, нарешті, здався і просто перетягнув кипу довідників ближче.
Юя неквапливо відхлинув гарячого чаю.
Та вже, ця пара, батько і син Нара — просто знахідка.
Ні, так справа не піде. Не можна дозволити Шікаку піти. Потрібно придумати, як змусити його і далі працювати на мене. Коли ви знаходите такого ідеального виконавця, виникає лише одна проблема: більше не хочеться нікого іншого.
Але Шікаку, врешті-решт, належав клану Нара і був його наступним головою. Крім того, оскільки Шіка займав посаду секретаря Гокаґе, більшість канадок і так вже лежало на плечах його сина.
Це все ускладнило. Без вагомої причини не змушуєш його кинути сім'ю і орати на мене...
Але Юя не збирався перетворювати Шікаку на свою тяглову силу прямо зараз. Війна тільки що закінчилася, і він не був настільки безсердечним.
Хм...
На цей рік Шікаку мені точно знадобиться.
У цей самий час у іншому світі Нара Шікая, який до хрипіння сперечався про ціни з радниками Конохи — вататане Кохара та Мітокадо Гомуру, раптом відчув, що його нос зачесився.
Протеривши його, він продовжував торгуватися. Він і не здогадувався, що його син вже потрапив на олівець до Юя і йому приготовлено місце основної робочої сили.
Учиха Мадара запечатаний, Обіто схоплений, навіть воскрешений з допомогою Едо Тенсей Мадара повернувся до загробного світу. Здавалося б, у цьому світі все закінчилося і тепер можна було спокійно відновлювати сили.
Але чи це справді так?.
Навряд чи...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt