Звичайно, такі технології, як « містозолоте» не можна було застосовувати де і як потрапило.
Справа навіть не в тому, що для неї потрібно цілі гори золота. Зрештою Юя завжди міг поглинути розбиті шматки своєю силою після битви. Хіба що золото відірве в інший вимір "Камуї" - ось тоді піши зникло, збитки будуть колосальними. Але навряд чи хтось зможе використати цю видовжену просторово-часову ніндзюцу для подібної пакості.
Золото розв'язувало проблему легко. Але було ще складніше: технологія вимагала постійної підживки і особливих умов для розширення, щоб місто ставало все міцнішим. Для цього потрібна була допомога дзюцу.
На щастя, далеко від села не потрібно було точно вписувати золоті конструкції у вже існуючу споруду, боячись пошкодити делікатні бетонні будівлі. Будівлі, які принесли Юю у себе вдома, були придатні захищати від вітру та дощу. Але вони вимагали б надто багато сейсмостійкості.
А тут, на полі бою, після сутички Мадарі та П'яті Каге, а до цього - битви нефілім, Едо-Хаширами і того ж Мадарів, від землі не залишилося й сліду.
Ідеальні умови.
"Золоте місто" найкраще пасувало для таких вижених пустинь, де не доводилося турбуватися про збереження якихось там горщиків і вазочок.
Ось тільки...
Юя вперше застосовував цю техніку. А його супротивником був сам Учиха Мадара, який впав на землю метеоритний дощ свого « Черібаку Тенсей ».
Чи виживе?. У глибині душі Юя не був упевнений.
Наступного разу, коли з неймовірною швидкістю розросталося Золоте місто і летіли з неба, брили зіштовхувалися в несамовитому гуркоті.
Відбувалася серія оглушливих ударів, які потрясають землю.
Юя, схрестивши руки на грудях, з напруженням стежив за розгортанням апокаліпсичної картини. Він рідко нервував, але тільки тому, що зазвичай був упевнений у цьому. Будь то хитромудрі інтриги проти інших сіл або робота над своїм усиланням - все йшло за його, заздалегідь прочитаному, плану. Тому будь-які "не штатні ситуації" не викликали у нього і тіні паніки.
Але зараз все було інакше.
"Чібаку Тенсей" Учихи Мадри... Юна не мала жодного уявлення, чи встоїть його твориво.
Тим часом Мадара, паруючи в повітрі зі скрегоченими на грудях руками, безстрашно досліджував деталі зростаючого міста. Він підтиснув губи, але не домагав противника технікою Шести Путей. І справа була не в його каліфорнійській тягі до позерки. Просто будь-яке його втручання, чи то "Баншо Тэн’їн" або « Шинра Тенсей", все ще буде конфліктним з метеоритами, що падають на Золоте місто.
У чомусь, а в бойовій тактиці Мадарі не було рівних. Він би сам собі не помстився.
Метеоріти, врізаючись у золоті стіни, руйнували міський ландшафт. Але місто продовжувало невпинно зростати, а його особлива здатність - асиміляція золотом — на свою користь. Вона не може працювати на живих істотах і бути вічною, але падаючими каменями, втрачаючи свою кінетичну енергію, ставали ідеальною здобиччю.
Так метеоритний дощ, який ледь не зніс половину міста, сам розсипався на шматки і став частиною нового Золотого Міста.
Міцність відновила себе і продовжувала тягнути свої шпилі до неба.
Мадара знову підбив губи. Йому стало ясно, що коли він побачив цю здатність до асиміляції, то зрозумів: його « Чібаку Тенсей » не зможе зруйнувати циклопічні споруди.
Але не біда. Зрештою...
Він кинув погляд на Ґедо Мазо, який розплачував землю.
« Хмф, а цей хлопчик непогано потрудився» — з толикою захоплення подумав Мадара. Коноха, правда, розвиває таланти.
У його пам’яті відразу злилися донесення Білого Зецу: Юя не був корінним жителем Листа. Він був біженцем, який врятувався від війни. Якби Сенджу Гашірама не нагодував його, він би давно помер з голоду.
Мадара відчув жаль. Яка ж село-невдачниця пропустила шанс на такий зліт?
З цими думками він підлетів до поваленого Ґедо Мазо і кілька разів вдарив статую ногою.
« Невужелі і справді задихнулось?» — подумав він з деяким роздратуванням, намагаючись змусити її піднятися.
У той же час у Золотому місті метеоритний шторм наближався до кінця.
— Ось це так! Дядюшка третя, ти просто невірен! — Вигукнув Наруто, змовлено стиснувши кулаки.
Едо-Хірузен обернувся на його голос, але тут же втрутився Эдро-Гаширама, посміхаючись:
— Мавпа, він не звертається до тебе. Та й який з тебе дядько?
Обличчя Едо-Хірузена помурочило. Зробивши вигляд, що не розчував, він озирнувся замерлі будівлі, які тепер вбирають у себе все навколо, перетворюючи каміння і землю на золото, щоб загладити рани метеоритами.
— Воістину... Чудове видовище, - з важким зітханням витворив Едо-Хірузен, раптово відчувши жалість до самого себе із іншого світу.
Якщо твій суперник - монстр такого калібру... про крісло Хокаґе можна тільки мріяти.
***
...Тим часом у Конохі іншого світу...
— Апчхи! Який паршивець за спиною мене поносить? — Сарутоби Хирузен потер нос. До нього відразу прилучилися дві молоді сліпі красуні. Одна, знизивши голос до тотного шепоту, проворкувала:
- Пане режисере, скільки нам ще тут сидіти? Я так по рідним скучала-а-А...
Інша взялася теребувати його за рукав:
— Вот-вот! Цей тренувальний збір щось затягнувся! Раніше такого не було...
Хірузен внутрішньо зітхнув. Раніше і вимоги були нижчими, і конкуренція нічого не мала. А зараз, окрім мастилих мордашок, ви ні співати, ні танцювати штовхом не вмієте, ось і доводиться вас муштровати до сьомого поту.
Але, покосившись на свій рукав ...
На обличчі Хірузена розцвіла найщиріша з усмішок.
— Ладно-ладно, не хвилюйтеся. Я поговорю зі старшими колегами, прошу їх провести для вас пару майстер-класів. Не поспішайте, все буде добре.
Сарутобі Хірузен, відчуваючи дотик до руки чогось ніжного і пружного, з радістю подумав, що в його очах запрясали сережки: « Таке солодке життя... і на пост Хокаґе не проміняєш!"
***
... На полі бою Мадара дивився на п'ять Каге, які вже видужали від його атаки. Куточок його рота злегка піднімався.
- Ви витримали мій удар, але... Десятихвостий теж звільнився з клітини.
Юя, стоячи на вершині найвищого будинку, подивився в бік звіра.
Джубі видав японський рів, ніби вимішуючи на ньому все своє обурення. Однак, пригадуючи недавню тріпку, він поступово зійшов на ні.
Обличчя Мадари потемніло. Відкинувши цю неприємну думку, він подивився на Наруто і сказав:
- Цього хлопця я заберу. І вам... Мене не зупинити.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt