Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 258. Мощь і читерство [Частина 2]

Прочитано 0% глави

Коли вибухнула перша ракета, Хатаке Сакумо все ще був у медичній скинії в тилу об'єднаної армії шінобі і відпочивав на койці біля Гата Какаші.

Під час першого вибуху він ривком сів на ліжка, різко відчинивши очі.

Какаші теж сів, на його обличчя застигло тривожне здивування.

- Що це за... Звук? Звідки такий потужний вибух?

Сакумо, однак, вже все зрозумів.

- Такий гуркіт... Ця сила як мінімум гармат п'ятого покоління...

Він з намаганням піднявся з койки і, кульгава, потягнувся за милицями, який йому видав лекаря, бажаючи вийти з намету.

Какаші негайно зіскочив з ліжка, щоб його зупинити.

— Погодите! Вы... Ви поранені, вам потрібно як слід відпочити...

Сакумо був його батьком. Нехай і не з цього всесвіту, але незручність від нього нікуди не дівалася. Однак тривога була справжнім джерелом. Обіто тільки забрав у Какаші очей, але не вбив його, так що той був просто ослаблений, а цілком порухом. Хоча, звичайно, втрата ока була такою чи іншою справою. Але Какаші вже багато років жив з одним оком, так що це було не дуже критично.

— Ні, ти не розумієш, — серйозно подивився на нього Сакумо. - У такій ситуації існує лише один варіант... Прибув пан Хокаґе.

Какаши замер, а потім до нього дійшло.

- Зі свого світу?

Сакумо кивнув і, спираючись на милиця, вийшов з намету.

Саме в цей момент повітря прорізав новий свистливий звук. Десять малих ракет, які наклали снарядами, пронеслися над їхніми головами.

Обличчя Сакумо пошкодилося.

— Уже шесте покоління? Все... Пан Хокаґе і правда тут...

Какаші дивувався.

- Чому "все"? Якщо він тут, значить, прийшов нам допомогти, вірно?

Сакумо кинув на Какаші погляд, повний такого розчарування і вкору, немов дивився на безнадійного тупицю.

Я що, про вас говорив? Я про себе говорив, о себе!

Але часу не було.

— Підеш зі мною, — наказав Сакумо.

- Що? - Поспішав Какаші.

- Кажу, підеш зі мною на зустріч з паном Хокаґе!

— А, е-е, добре... Стривайте, з яким саме Хокаґе?

- ... З твоїм! З тутешнім Хокаге, госпожа Цунаде! - Роздратований кинув Сакуто, з силою спираючись на милиця.

Здалеку вже починалася нескінченна канонада вибухів.

***

У центрі поля воскреслі учиха Мадара і Сенджу Хашірама замовкли.

Обличчя Мадри спотворилося.

- У тебе була зброя такої жахливої могутності, а ти витягнув її тільки зараз? Хашіра, ти стаєш все більш огидним!

- Я правда не знаю, що відбувається... — Хашірама відповів безпорадно. - Може, відведеш сьогодні війська? А коли я в усьому розберуся, повернешся?

- Хмф! — Зимно хмикнув Мадара. - І що з того, що у тебе є потужна зброя? Я вже сказав: « Сьогодні в цій війні перемога буде за мною!

Під акомпанацією гуркіту і вибухів Сусаноо та тисячолітній Будда зійшлися в бою, і у цьому дійсно було щось від епічної саги про великі битви.

По суті, Мадара мав рацію.

Ну і що з того, що перший залпа знищить сотню тисяч Білих Зецу?

У цій битві стояли ключові фігури. Два учихи Мадри і один Обіто. Від самого початку війни на полі бою з’явився лише один Мадара. То з якого дива він мав програти?

***

Коли перший зал відігрів, Юя, закривши своє легке розчарування від недостатньої, на його думку могутності, з посмішкою повернувся до решти чотирим Каге.

— Ну як? Коли бачиш все на власні очі, набагато зрозуміліше, чи не так?

Третій Райкаґе, схрестивши руки на грудях, тільки холодно фиркнув.

Оночі нахилився і підібрав з підлоги свою трубку. Але легкий тремтячи в його маленьких руках, він видавав бурю у своєму серці.

Нехай сам Юя і був злегка засмучений результатами, інші чотири Каге, звичайно, так не вважали.

Старенька Чиьо, зітхаючи, подивилася на нього.

— Хокаге, створивши зброю такого рівня, ти і впрямо не боїшся спровокувати війну?

— Ну що ви, — з усмішкою відповів Юя. - Я створив цю зброю виключно для оборонних цілей. Іншими словами, я викачу ці іграшки тільки якщо Конох або Країна Огня буде загрожувати небезпека. Якщо ж я наведу їх першим, можете сміливо засудити мене або навіть оголосити мені війну.

Третій Райкаґе не стримався від сарказму:

- У цьому і вся проблема. У нас немає зброї такого рівня. Якщо ти вирішиш напасти, у нас не буде ніякої можливості захиститися.

Юя закотив очі.

- Третій Райкаґе, не треба нести нісенітниці. Не знаю, як інші села, але ви вже давно почали розробку. Чакро-пшка... Адже ви вже повинні були створити робочий прототип, вірно?

Третій Райкаґе спалахнув.

- Ти шпигуєш за нами?

— А вы нет? — Охолоджено парував Юя.

Вираз обличчя Райкаґе відразу ж змінився. Гаразд, вони робили те ж саме. Квиты.

Тут вперед виступив Ягура Каратачі. Його дитяче обличчя було звернено до Юя.

— Пане Третій, поки ви живі, то можете і не нападати на наші села. Але що станеться, коли вас не стане? Хто може гарантувати, що Четвертий Хокаґе буде дотримуватися вашої стратегії ненападання?

Юя посміхнувся. Нарешті. Він чекав на це питання.

Він відкашлювався і з найсерйознішим видом подивився на інших.

- Справді, це проблема. Що ж, давайте так: ми підпишемо угоду, в якій Коноха гарантує, що ніколи не застосовувати такі знаряддя першої.

— Одного цього мало, — нахмурився Онохі. - Ці гармати занадто великі. Доки ти живий, угода може і буде діяти. А що, коли твій наступник розрве його?

Юя, ледве стримуючи сміх, підсумував підсумок:

— Хіба це не найкращий вихід для ваших сіл?

Решта Каге переглянулися і подивилися на Юя.

- Ти готовий продати?

— Продати? Звичайно, продам! — раслысь в улибке Юя. - Але не останнє покоління. Я продам вам чакро-пушки третього і четвертого поколінь. Ну як, берете?

— Жмо, — пробурчав третій Райкаґе.

Ягура відразу перейшов до справи:

— Ціна?

Пушка третього покоління - п'ятсот мільйонів за штуку. Четвертого - мільярд. Купуючи оптом, вивільняєте знижки. Ви візьмете десять штук разом - 20 відсотків, — негайно затопив Юя, потираючи руки.

— Кх... - одночасно втягнули повітря крізь зуби Староста Чіьо і Ягура.

Побачивши їхню реакцію, Юя поспішив додати:

— Звичайно, сервіс старий! Ми забезпечуємо повне післяпродане обслуговування. Протягом десяти років будь-яка поломка не з вашої вини - ми все віднесемо. Гарантія та технічне обслуговування ввімкнені!

Коли решта Каґе зрозуміла, що наземна міна підступно торгувала, інші чотири особи добре розуміли, як він крутить ціну втридорога.

Але чи вони мали вибір?

Доведеться купувати...

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Попередня главаНаступна глава