Нагато і Конан прибули в цей світ вже досить давно.
Все виявилося точно так, як і говорив їм Кемігане Юя.
Їхня ідея - дозволити Пейнові стерти Коноха з лиця землі, змусити світ дізнатися про справжній біль, щоб він більше ніколи не хотів страждати — у світлі п'яти Великих Дерів шінобі об"єдналися, здавалося порожній і безсильний.
Якщо відкинути їх так звані ідеали, жорстока реальність була такою: через їхню організацію, Акацуки, п'ять великих сіл об"єдналися. З цієї точки зору, з іронії долі, вони й впрямо зробили свій внесок у справу світу.
І саме завдяки цьому внеску почалася війна, яка поглинула їхню батьківщину Дощу.
І щоб зупинити цю війну, їм, Акацукі, більше не можна було залишатися там.
Така була реальність.
Але куди їм тепер йти?
Їхні розуми розчарувались.
І саме реальність змусила їх згадати слова Юя.
"Відправляйтеся і подивіться самі".
Звучало неймовірно, але що, якщо?
Що, якщо інший світ... і справді опиниться чистою землею, недоторканою війною?
З цією думкою, згідно з вказівками Юя, вони пройшли через стародавній Роран і опинилися у цьому світі.
Приховуючи свої справжні імена, вони почали вивчати нову для себе реальність.
Варто зазначити, що коли вони ознайомилися з історією про світові війни шинобі, то спочатку відчували лише гнів і зневагу.
Ну звичайно, всі світи однакові.
Однак, заглибившись у деталі, вони знову поринули в сумніви.
Війна дійсно була, але всі в один голос твердили: її розв'язав другий Райкаґе з Кумогакурі, осліплений жадібністю і напав на Коноху.
І після смерті Другого Райкаґе у всьому світі шінобі став світовим царем.
Зацарював мир?
Правда?
Ось так просто?
Ні Конан, ні Наґато в це не вірили.
І вони продовжили пошуки.
Залишивши землі стародавнього Рорану, вони опинилися в країні Трави.
Коли вони дізналися, що село тут хтось знищив, і зробив це той самий Юя, який так переконливо говорив їм про мир, обидва відчували себе обманеними.
Але коли вони порозмовляли з місцевими людьми, то були здивовані, що мешканці Трави не люблять Коноху тієї ненависті, яку сподівалися побачити.
Так вони дізналися, що колишній глава країни Трави в спробі викрасти Бьякуган, напав на шинобі з клана Х'юга і вбив його, вирвав очі.
Третій Хокаґе розлютився і наказав атакувати.
Після цього Коноха відбудувала країну. Крім того, вона забезпечила мешканцям країни трави холодильниками, телевізором, посудом і водою. Життя стало набагато кращим, ніж колишній правитель.
Тож чого ми можемо бути здивовані? Місцеві жителі були переміщені, яких завезли з інших земель після того, як корінне населення було знищене. Чи варто сказати, що нові жителі співали Конохе дифірамби? Чи не скажеш доброго слова, і як знати, чи раптом з твого дому зникне холодильник та телевізор?
Нагато і Конан були спантеличені.
Вони пішли далі.
Наґато хотів відразу піти до Коноху, але Конан відмовляла його. Вона вважала, що лише Деревні Ліста не доведе нічого. Тільки відвідавши інші села, можна буде скласти повну картину цього світу.
І вони прибули в Івагакурі.
Навіть Коноха з їхнього рідного світу, Наґато і Конан замовкли, побачивши в селі Кам’яний добробут.
Завдяки цьому добробуту мешканці Іви жили у мирі та достатку, але, подібно до Коноха, зіткнулися з іншою проблемою.
Нехватка кадрів.
Особливо бракувало інженерів, які могли будувати гори та мости.
Онохі добре розумів, як зробити свою країну багатшою. Але в цілому він не міг цього здійснити. У нього і в думках не було вторгатися в інші країни.
Якщо життя у твоїй країні краще, ніж в сусідів, а війна не принесе великої користі, то хто зможе її розв'язати?
Потім вони відвідали країну Дощу.
Їхній дух запалав, коли вони побачили свого запеклого ворога — Ханзо!
Але тутеній Ханзо виглядав ще виснаженішим.
Через особливе географічне розташування країни Дощу він ніяк не міг знайти спосіб підняти країну з колін.
Так, саме підняти з колін.
Спочатку, побачивши країну Дощя терзають то Сунагакурі, Івагуре, Конан і Наґато вирішили, що світ Юя — це лише фікція.
Але вони поспішали. З’ясувалося, що схід тієї найбільшої ріки в Суні був у країні Дощу. І що ж зробила Країна Дощу? Звела греблю!
Ах, дамбу допомогла побудувати Коноха... Ні, справа не в цьому. Як Сунагакуре не пішла на них війною до останньої краплі крові?
Навіть вони, не спокушені в політиці, розуміли: контроль над витоком річки, від якої залежить життя цілої села, — це питання про життя і смерть. За таке б'ються до останнього шенобі.
Наґато і Конан були вражені, що Суна не стирла Країна Дощя в порошок. Це суперечило жодній логіці...
Пізніше вони дізналися, що країна Дощу придбала десять величезних гармат. Інші села прикинули, що лобова атака обійметься занадто дорого і відмовляються від воєнних дій.
І все?.
Війна... Просто так скінчилася?
Невже світ... і справді досягаєш так легко?
Зрештою, Наґато і Конан дісталися до країни Огня.
Чим ближче вони підходили до Коноха, тим неймовірним стало процвітання навколо.
Особливо вражало зовнішнє місто Конохі. Незважаючи на його приголомшливе багатство, мешканці з заздрістю і надією дивилися на Внутрішнє місто, прагнучи стати його повноправними громадянами.
Провівши деякий час у зовнішньому місті, вони змогли отримати тимчасовий дозвіл на вхід до внутрішньої частини.
Тільки тоді вони зрозуміли, чому так багато людей прагнуло потрапити всередину...
Рай на землі - це перебільшенням, але « земля обітована » — « город майбутнього », яке підходило якнайкраще...
Саме в бібліотеці Внутрішнього міста вони змогли вивчити історію цього світу.
І тільки тоді зрозуміли, які методи Юя підтримував в ньому світ.
Пригнічення військовою силою, зваблення вигодою - все це були лише інструменти.
Їхні власні ідеї - змусити світ пізнати біль, навіть так званий план "Глаз Місяця" -- по суті, були гонитвою за примарним та ефемерованим світом.
Це була межа їхньої уяви, найкращий з шляхів, що вони могли придумати.
Але це були лише ідеї.
А тут...
Цей світ...
Це була реальність.
І неважливо, які методи використовував Ю. Факт залишався фактом...
Друга світова війна не відбулась. І хоча дрібні сутички то й відбувалося по всьому світу, але велика війна...
Справді не було.
Порізала руку на серце, Наґато і Конан запитали себе...
Чи могли б вони досягти такого?
Останній день 40 другого року Конохі став останнім, коли він був на схилі шати.
Далеко-далеку від Дервені Ліста, в інших країнах, у деяких селах люди збиралися на площах. На величезному полотні, розтягненому на стіні під акомпанемент потужних динамік транслювали новий концерт з Конохи...
Того вечора більшість світу шінобі дивилася на новорічну виставку Конохі. І того вечора вони побачили, яку велику радість може принести простим людям лише один концерт, збудований у мирний час...
***
Зрештою, Наґато й Конан прийняли пропозицію Юя і отримали статус приготованих радників.
По суті, це був лише титул.
Вони хочуть йти. Повна свобода волі.
Цей статус був потрібний Юї лише для того, щоб підтримувати з ними зв’язок.
Йому не потрібно було, щоб Наґато і Конан ставали його підпорядкованими.
Оскільки ці два особи пацифісти, спроба зробити їх своїми людьми була б приречена на провал і вони самі не пішли б.
Для них можливість побачити світ без війни була наче чудо.
А диво треба охороняти.
Тому вони вирішили поїхати в подорож по континенту, щоб побачити, як розвивається світ шінобі у мирний час.
І разом з тим, чи можуть вони чимось допомогти цьому світу.
Вони знали, що у своєму світі вони - переможені.
Навіть Акацукі, організація, в яку вони поклали все своє життя, стала лише приводом для п’яти Великих Деревень оголосити війну їхній дім.
Їхнє життя зазнало повного краху.
Якби не зустріч з Юєю, якби вони не побачили цю майже чудову реальність...
Мабуть, вони вже покинули б це світло в розпачі.
Але тепер вони хотіли побачити більше.
Більше цього світу, більше такого життя без війни.
Але Юя попередив їх: « Немає війни в цьому світі, ані війн. Чи, точніше, люди народжуються зі злом у душі. Я Гокаґе і не можу покинути село. Моя влада поширюється тільки на Коноху. За її межами війни хоч і немає, але злодії точно знайдуться. Дрібні тирани, що гноблять народ, багаті люди, які втратили сумління, ті, хто силою штовхає невинних на брудний шлях... Таких історій буде багато. Якщо ви хочете подорожувати світом шінобі, прийміть від мене цей статус радників. Якщо ви хочете отримати справедливе рішення, то матимете офіційний статус. Крім того, я зможу виплачувати вам щомісячні зарплатня. Адже людям потрібно на щось жити. Вважайте це вдячністю за вашу працю.
Конан і Наґато зрештою прийняли фінансову допомогу Юя.
Зрештою, він був правий. У цьому світі...
Все ще було повно злочинців...
Не можна дозволити їм зруйнувати цей крихкий, з такою важкою вигодою відновлений світ ...
***
Те, що Наґато і Конан не захочуть служити йому, Юя передбачив.
Він добре розумів, що не з тих головних героїв, від одного грізного виду ворогів падають ниць, а союзники присягають на вірність.
Навпаки, він досягнув успіху власними силами.
Ну, якщо не вважати самого початку, коли Коноха була настільки бідна, що йому довелося розладнати силу свого диявольського плоду, щоб зрізати перший капітал. В іншому він майже не користувався цим читом.
Сказати, що Юя власними силами перетворив світ шінобі до його теперішнього стану не було б перебільшенням.
І, звичайно ж, Юя розумів, що прийшов до цього дня лише тому, ніби люди за своєю природою прагнуть вигод.
Юя давав їм користь, а вони служили йому.
Ось тільки з ідеалістами такий метод не працював.
Такі, як Наґато і Конан, — можна називати їх екстремістами або божевільними - були однією з найбільш ясних цілей: припинити війну.
Заради цієї мети вони були готові вдертися у Коноху і влаштувати там бійню, охоче пішли проти всього світу.
Хоча організація Акацукі вже дихала на ладан, її члени або загинули, або були схоплені, не кажучи вже про цього перебіжника Ітачі, який відразу забув про накази, ледь почувши новини про молодшого брата, — Наґато з гіркотою розумів, що час Акцеки вийшов.
Його не хвилювала перспектива загинути разом зі своєю організацією.
Вмерть так помре. Смерть лише означала б, що його ідеал зазнав невдачі.
Так повинно було бути.
Але Юя дав їм другий шанс.
Шанс на власні очі побачити "мирний" світ.
І факти довели, що Юя не брехав. Його світ дійсно був на диво « мирним ».
А раз так, то перша реакція Наґато і Конан була очевидна...
Зберегти цей з такою важкою працею завойований світ.
Що до Юя...
Вони були вдячні йому за те, що він привів їх сюди.
Але працювати під його початком було не те, чого вони хотіли.
Вони хотіли побачити, яким має бути мирний світ шінобі.
І якщо вийде ...
Заодно подивитися... Як живе в цьому світі Яхіко...
Юя, звичайно, все це розумів, тому не тільки не розсердився на їхній догляд, але й сприяли їм.
До того ж...
« Я дав вам рецепти. І якщо одного дня мені дійсно знадобиться ваша допомога ..." - думав він. — Хіба ви не відмовляєтесь?
Не варто було тримати їх на повідці. Чим ефективніше було дозволити їм подорожувати світом, щоб у вирішальний момент вони стали козиром і вирішили результат гри.
***
Після того як Натан і Конан пішли, Юя звернув увагу на дитячий садок « Південного Східного».
Побачивши список виховників, він відразу зрозумів, хто був тим таємничим спостерігачем.
Якщо відкинути інших, то три імені в цьому списку були йому до болю знайомі...
... Учиха Обіто,
Нохара Рин,
Хатаке Какаші...
При цьому Юя відчув, як до нього підступає головний біль.
Він згадував цей дитячий садок у розмові з Хатаке Сакумо тільки тому, що його директором був елітний шінобі, який колись служив в Анбу, так що безпека була на найвищому рівні.
Отже, присутність там Какаші була цілком зрозумілою.
Але Учиха Обіто...
"Що ти тут робиш?"
Юя наказав принести йому відповідні документи.
Потім він побачив, що Обіто разом зі своєю бабусею залишив квартал клану Учиха.
Як уже згадувалося, батьки Обіто ризикували своїм сином лише тоді, коли були каліками під час іспиту на джоніну. Вони ледве не загинули, але Цунаде врятувала їх.
Незважаючи на провал цієї місії, було очевидно, що такі батьки не відмовляться від своєї ідеї.
І вони були праві. Ситуація в кварталі Учиха не підходила для нормальної людини.
Рішення батьків Обіто дозволити йому та бабусі покинути кланові землі, мабуть, було найліпшим вибором.
А оскільки вони пішли, то й дитячий садок довелося вибирати за межами кварталу.
Отже, вибір потрапив на один з садів самої села.
Причина, чому Обіто опинився саме в « Юго-Сосковому» була проста...
По-перше, він був близько до будинку, а по-друге...
Напевно, дешево...
Продивляючись документи, Юя встромив брови.
Цей "Юго-Східний" дитячий садок купив шкільний автобус?
У минулому житті Юя пам’ятав, що шкільний автобус полегшує життя в дитячому садку.
Він усунув батьків, щоб вони не товпилися біля воріт і особисто забрали своїх дітей.
Заощаджував час і був зручний для обох сторін.
Зрештою, будь - яке скупчення людей є потенційним джерелом проблем.
« А директор цього садика-то далекоглядний» — подумав Юя.
Роздумуючи, він вирішив скористатися нагодою. Зараз був самий канун сорок третього року Конохі, дитячі сади ще не відкрилися після канікул. Юя вирішив організувати цьому саду невелику рекламну кампанію.
По-перше, це дозволить виставити його в якості прикладу. По-друге, заодно можна буде підстебнути продажі шкільних автобусів. Автозаводи в основному отримували замовлення на великі вантажні машини та фури, що було сумно. Адже справжні гроші приносять особисті автомобілі! А їх, на жаль, купували небагато.
І по-третє...
Якщо підняти престиж "Юго-Східного" дитячого саду, у нього з'явиться офіційний привід для візиту.
Той, хто переховувався у тіні... Юя знав, в який день він виявить себе.
***
Наступного дня директор дядечка Кен і Якуші Ноно втупилися у екран телевізора, де ведучий новин запечатував їхній дитячий садок, щоб вони могли купити шкільний автобус, який забезпечив комфорт для батьків та безпеку дітей.
Э-э... Хіба вони не платили за рекламу? Чому телебачення допомагає їм?
Потім тон репортажу швидко змінився, і ведучий заговорив про чутки, що недавно в Конохі з’явився збоченець, який переслідував малих дітей.
Саме в цей момент більшість селян і дізналися, що у Конохі зародився подібний маніяк.
А оскільки на пам’ять не раз траплялися багаті люди, які розважалися з маленькими дівчатами, мешканці Конохи в одному пориві вимагали від них купувати шкільні автобуси для захисту своїх дітей.
Ну і заодно заощаджувати час і позбавити від необхідності щодня забирати дитину особисто. Звичайно, це був лише приємний додаток. Не більше.
Телефон у « Юго-Восковому» розривався від дзвінків.
Якуші Ноно була на межі нервового зриву. Її дитячий садок...
У кращому випадку міг прийняти трохи більше сотні дітей...
Не кажучи вже про те, що понад 30 дітей уже переходили до старшої групи і не могли прийняти стільки нових дітей...
Поки Ноно металася в паніці, диктор у телевізорі продовжив:
— Пан Гокаґе, дізнавшись про чудовий приклад дитячого садку « Юго-Східний», був дуже задоволений і віддав наказ... у день відкриття дитсадка... Пан Хокаґе особисто відвідає його і виступить з важливою промовою.
Коли передача закінчилася, Якуші Ноно від цієї приголомшливої новини відчула, як у неї закрутилася голова...
Схоже, її дитячий садок...
Я чекав запаморочливий зліт.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt