Пейн, у іпостоасі шляху Деви, стояв на місці, де колись була Коноха, обгорнута його „Шинра Тенсей" в голий пустельник. Усюди не залишилось ані душі. Його вороги були поховані під обломками.
У його очах не було ні краплі почуття, навіть при думці про те, що в цій атаки загинули або були поранені десятки тисяч жителів...
Селиня Скритого Ліста встигла почати евакуацію, але в першу чергу рятували дітей і старших.
Через це багато молодих і сповнених сил людей потрапили живцем поховані під руїнами. А саме вони - колір і опора будь-якого села, її станова хребта.
Шорк...
З-під завалів з'явилася пара закривавлених рук.
П’ята Хокаґе, Цунаде, ледве вибралася з місива щіпок і бруду.
Вона дивилася на спустошену землю. Знайомі вулиці, будинки і крамниці - все, що колись було Конохою, перетворилося на прах. Залишився тільки голий, істерзаний клаптик землі...
Цунада охопила розпач.
Її село... Вбито.
Кха-кха!
Режим Мудреця, який підтримував Джіраю, почав розсіюватися. Легендарний Саннін закаштувався, сплюнувши згусток крові.
Його вигляд змусив Цунада прокинутися від сходи.
Вона змінила свій погляд на друга. Його ноги були переломані, а ступні неприродно виплюнуті в бік — це видовище, від якого кров потила у жилах.
Цунади стиснула зуби.
Страшні рани Джарійї повернули її до реальності. Коноха зруйновано, і її серце розривалося від горя та люті, але зараз головним пріоритетом є ворог, який стоїть перед ними...
А щоб здолати такого ворога...
Їй, простому ніндзя-медіку, це було не під силу.
Коли Цунада зіпсувала зуби, то наклала печатки і вдарила рукою по землі Техніку.
Над обломами з’явилася величезна фігура Кацу, великої повелительки слизней.
- Пані Цунаде, де ми? — З подивом запитала вона.
Друкує Інь на лобі Хокаґе, і темні візерунки поповзли нею.
- Це Коноха...
- Що? Пані Цунаде... Що... Що тут сталося?
Лише тоді Кацову помітила одиноку фігуру, яка стояла посеред руїн.
— Це... Його рук справа?
Руки Цунади затремтіли, її тіло почало швидко старіти...
— Да... його... Кацую, допоможи мені. Знайди всіх, хто ще живий під цими завалими... Врятуй їх усіх...
Кацову обернулася. Друк на обличчі Цунади повністю розкривалася, об'єднавши її справжнім, виснаженим віком.
Не кажучи вже ні слова, Кацову відразу ж розпалася на міріади крихітних слизнів, які простягалися по всьому пустища, просочуючись вглиб завалів у пошуках виживших.
Тим, хто вже був мертвий...
Допомогти було вже не можна.
***
Пейн, звичайно, бачив все це.
Він не збирався заважати. Тільки повільно, крок за кроком, рушив в сторону Цунаде, і голос його рознісся над руїнами:
— Ну що... Вчитель Джарія... Тепер ви відчуваєте цей біль?
Джірая, чиї ноги вже обліпили Кацову маленькі, не відповів на негайне лікування.
З пластівцем білого диму на його плечах знову виникли дві жаби-мудреці — Фукасаку і Шіма. Джарія відкликав їх, щоб захистити від удару, але зараз вони самі повернулися до своєї машини.
- Малюк Джайя...
Коли старі ропухи побачили те, що було зруйновано в руїнах села і на покаліченого учня, то не змогли сказати ні слова упренка. Зрештою Джарія захищав їх.
- Яхіко... - З болем у голосі вимовив Джарійя. - Чому... Чому ти став таким...
Пейн дивився на нього, і його обличчя було безстрашним, але в глибиніринґа, яким він бачив свого змученого вчителя ... Десь у темному, сховку в очах Наґато промайнула тінь ностальгії.
Спогади про дні, коли він, Яхіко і Конан вчилися під його керівництвом.
Но...
Минулого не повернути.
Нагато підняв голову, і в його погляді більше не було сумнівів.
— Вчителю Джирая, ви ніндзя Конохи. Ви ніколи не зрозумієте, як виживають шінобі і прості жителі малих країн, — ровому тоном вимовив Пейн. — У тих краях, про які ви і не підозрюєте, гнёт країни Огня... Конохи... Та й інші великі держави ніколи не припинялися. Мої очі надивилися на це з задоволенням. І тоді я зрозумів одну правду. Тільки змусивши вас, сильних світу цього, відчути той самий біль, що і ми, можна по-справжньому змусити вас відкинути насильство, боятися його. Тільки так можна досягти справжнього... світу...
Ззза!
БАМ!
Не встиг Пейн закінчити свою пафосну промову, як у нього зі свистом врізалася стріла з чистої чакри.
Він нахмурився і вже збирався відштовхнути її "Шинра Тенсей", але стріла вибухнула сама.
Всевідштовхнула сила розвіяла дим, і Пейн зосередився на тому, звідки прилетіла атака.
Там, у віддалі, стояла самотня фігура і безстрасно дивилася на нього.
На ній був такий самий плащ, як і на ньому - плащ організації Акацуки.
— Сузаку... — Нахмурився Пейн.
Прибульцям був член Акацуки, який ніс кодове ім'я "Алий Крук"...
Учиха Итачити.
У цей момент в його серці лютував нестримний гнів.
Тільки що він знайшов Саске. Його молодший брат, використовуючи всі свої сили і звільнивши прокляту печатку Орочимара, перетворився на напівдемона, щоб пережити удар « Шинра Тенсей ».
Навіть так, він отримав важчі поранення і був без свідомості.
Ітачі було все одно, що саме сталося. Але це був лише факт, що ти важко поранив мого брата.
А раз так, то й говорити ні про що. Тільки битись.
І ось він тут. Готовый к бою.
- Що ти робиш, Сузаку?
Ітачі мовчав. Він лише на мить прикрив очі, а коли відкрив їх знову, його зіниці вже палали алим.
Спалах!
Пейн відразу ж змив повітря, ухиляючись від чорного полум’я Аматеріса, що рванулося слідом.
Більше слів не було. Пейн кинувся до Ітачі. Очевидно, вони зійшлися на смерть, а не на життя.
Ітачі сховав Саске в одному з уцілілих підвалів і, щоб не затягнути його до бою, відразу ж забрав Пейна за собою, подалі від руїн.
На цьому раптовий напад на Коноху тимчасово підійшов до кінця.
Цунада обвела очі спотвореної землі, і невимовна втому навалилася на неї. Тіло обм’якнуло, і вона впала на землю.
***
Через кілька днів.
Шух... шух... шух...
Декілька фігур швидко літали по лісі. Ямато, Наруто і Сай та Сакура з тривогою на обличчях поспішали до Коноху.
— Майже прийшли! — гукнув Ямато, дивлячись на те що бачив попереду утес. — Скоро будемо в Конохе!
Команда Ямато знялася на вершину. Сакура, важко дихаючи, уперлася руками в коліна і подивилася вниз.
І відразу ж насупилася.
- Капітан Ямато, а де Коноха? Ви впевнені, що ми не збилися?
Обличчя Ямато застигло в замішанні.
— Правда, — похитав головою Наруто, схрестивши руки на грудях. - Щось це зовсім не схоже на наше село...
Сай мовчки дивився на голий пустир внизу. Помовчавши, він нарешті вимовив:
- Це Коноха... Я добре знаю топографію села. Озера і струмки... Вони на своїх місцях.
— А? - Нахмурився Наруто. - Тоді де всі вдома? І де всі наші?
Сай замовк. А Ямато раптом напружився. Він побачив фігуру внизу.
***
Какаші з перев'язаною правою рукою мовчки стояв посеред руїн.
Лише одна техніка... І цей тип з Акацуки стёр Коноху з лиця землі.
Його змусив відступити інший член тієї самої організації. Що, якщо він повернеться?
Какаші подивився на свою забинтовану руку і беззвучно зітхнув.
- Вчитель Какаші!
Почувши крик Наруто, Какаші обернувся.
— А, Наруто. Це ви. Завдання виконано?
— Ця база була повністю знищена, — похитав головою Наруто. - Ми думаємо, Орочимару втік.
Какаши кивнув.
- Вчитель Какаші! — Не унимался Наруто. — Це правда Коноха? Чому?
Какаші тільки втомився зітхнув.
- Повертайтеся. Я... Я вам все потім розповім...
А що тут розповідати? Ворог з Акацуки. Прийшов за Какузу і Хіданом. Коноха відмовилася їх видати, і він знищив село. Все просто.
Ось тільки...
Не можна було говорити це Наруто в лоб. З його запальним характером - хто знає, що він натворить.
Але як тільки команда Ямато зібралася йти разом з Какаші, той раптом завмер.
Якось шосте відчуття змусило його різко обернутися до однієї із куп уламків, де з'явилася ціла група людей.
Його погляд відразу ж прикувала до себе одна фігура з неприродно блідим обличчям...
— Орочимару? — вирвалося у нього.
Вся команда Ямато завмерла від подиву і відразу розсередилась, оглядаючи погляд Какаші.
А потім всі четверо застигли на місці.
Посередині руїн стояла велика група людей, і всі вони були наче свита, оточені чоловіком років тридцяти.
На ньому був білий плащ з червоною підкладкою, а голову вінчала кінні капелюшки з ієрогліфом « Вогонь ».
У цей момент він нахилився і зачерпнув з землі горбість пороху.
— Ух ты... це ж... Ще один старий третій! — Першим опам’ятався Наруто.
Какаші замер, а стоячого поруч Ямато теж все зрозумів.
Він побачив, що навіть Орочимару стоїть в оточенні цього чоловіка, як вірний підпорядкований.
І сам Орочимару, безсумнівно, чув скажений вигук Какаші. Але він тільки кинув в їхній бік повзливий погляд, зневажливо хмикнув і знову витріщився у землю. Наче голий пустир був набагато цікавішим, ніж Какаші та його учні.
Тільки зараз Какаші розглянув звиту незнайомця. Вона складалася з двох відділів. Командир першого був білосніжний Анбу в тваринній масці, за якою слідували три маленькі фігурки і теж у масках.
Другий загін очолював ніндзя в зеленому трико і причіску « Під горщика», яка надзвичайно схожа на Мато Гая. За ним стояли троє хлопців років дванадцяти-тринадцати в протекторах Конохі і про щось стиха перемовлялися.
Але за спиною Орочимару стояла пара неймовірно схожих один на одного дівчат, очевидно, близнюків. Обидві в довгих сукнях, вони не зводили його очей.
— Фух...
Незнайомець здув порох із долоні і, плескнувши в долоні, відряхнув їх.
Він зробив легкий крок в сторону Какаші, і за наступну секунду його фігура вже матеріалізувалася прямо перед ним.
(Шуншин? Невпевнена швидкість!) пронісся в голові у Какаші.
А гість вже зняв капелюх і, дивлячись на Какаші, з посмішкою вимовив:
- Добрий день. Я — Третій Хокаґе з іншого світу. Не могли б ви... Проводити мене до вашого Хокаґе? Я тут, щоб допомогти.
Какаші втратив дар мови.
***
У печері за горою Хокаґе.
Джірая, з ніг до голови обмотаний бинтами, зайшов вглиб печери і подивився на Цунаду, яка, зігорбившись над столом, не відлучаючись, цицькувала щось на папірах.
— Цунаде, отпочинь небагато. Ти вже три дні не змикала очей.
Вона лише похитала головою, тихо відповівши:
- Я маю бути готова до того, що лідер Акацукі знову нападе.
Джірая, дивлячись на її витривалість, з гіркою усмішкою сказав:
— Але якщо ти так себе виводиш, боюся, що до цього моменту просто не дійдеш.
— У мене є друк Інь, — знову похитала головою Цунаде. - Зі мною все буде гаразд.
Джарія підтиснув губи.
— Цунаде, ти ж знаєш, зараз тобі потрібно не сидіти тут, розглядаючи старі папери. Тобі потрібно вийти до людей. Постати жителям Конохі, дати їм зрозуміти, що ти жива і заспокоїти їх...
Рука Цунада здригнулася. Вона зробила кілька глибоких вдихів, перш ніж подивитися на Джіраю.
— Якщо у тебе є час на базікання, то краще б допоміг скласти план по відбудові села.
Джарія відкрив рота, але зрештою лише безпорадно замовк.
Він стояв і дивився, як Цунада знову занурилася в роботу. Раптом у його голові затихла думка: до біса всі ці бісові папери! Візьміть їх і штовхнути у сміття!
Але він стримався.
Коноха пережила страшну катастрофу. Вона вже не витримає нових вражень, тим більше внутрішніх.
Хлоп-благот.
Аплодисменти роздалися з боку входу в печеру.
А потім у проході з'явилася фігура, від вигляду якої очі Джайї полізли на лоб.
- Не дивіться на мене так. Я дуже ввічливий, навіть знаю, що треба стукати, — з усмішкою промовив Камігане Юя, стоячи біля входу. — Хоч у вас тут і немає дверей.
Зунаде врешті відірвалася від паперу і подивилася на нього. Юя затиснув капелюх під мишкою, перевернув її оціненим поглядом, а потім, похитав головою, посміхнувся:
- А ви виглядаєте куди старше за мою дружину. Пост Хокаґе - важка ноша. Як щодо допомоги?
З цими словами Юя дістав через пазухи стос сувоїв.
- Це проект реконструкції Конохі з мого світу, розроблений мною двадцять років тому. Проте, ваше село знищено повністю, так що перероблювати нічого не доведеться. Можна відразу будувати заново.
Цунада і Джірая ошарашенно дивилися на гостя.
***
Тим часом Каяші не знаходив собі місця. Він часто кидав погляд на білосніжного ніндзя в масці. Хоч він і розумів, що це людина з іншого світу...
Але його так і змусило підійти й запитати...
Запитати про багато чого...
А неподалік Наруто вже кілька кіл нарізав навколо поблизьких жителів, які прийшли з Орочимару.
Нарешті, він витримав вердикт:
— Дядька Орочимару з іншого світу, та вони зовсім як живі! Ви дійсно їх створили?
Обличчя Орочимару помадрочело. Він подивився на одну з дівчат.
— П-2, прочи його.
Дівчина, на щоках якої виднілися ледь помітні лусочки, поклонилася і потім підняла руку в бік Наруто.
Той з ухмилкою відскочив на кілька кроків назад.
Але рука дівчини, вигнувшись як змія, витягнулася і впхила Наруто дзвінку щічку.
— А-а-ай!
На його крик обернулися всі.
Біловолосий Анбу, Хатаке Сакумо, підійшов ближче.
- Орочимару, не роби проблем.
— Він образив мене, — відповів чоловік.
- Де це я образив тебе? — Знущався Наруто, потираючи палаючу щоку.
Орочимару лише обурився і зсміяв поглядом обох своїх творінь.
- Їм двом... Ще далеко до досконалості.
Наруто неочікуванно захолопав очима.
А дві дівчата перед Орочимаром лише низько поклонилися. Їхній девіз, здавалося, був « неважливим, що сталося - спочатку вибачся".
Ямато зітхнув і подивився на Сая:
— А ти хіба не зайнятий?
— Я ще не маю завдань, — похитав головою той.
Ямато мовчав.
Сакуру ж відправили допомагати пораненим.
Під час нападу на Коноха діти і старші майже не постраждали, оскільки їх евакуювали першими. Близько 20 відсотків населення зазнало втрати. Здавалося б, прийнятно.
Але якщо взяти до уваги, що ці двадцять відсотків — майже молоді й сильні шінобі — стали катастрофічними.
Це означало, що Коноха втратила щонайменше третину своєї бойової та робочої сили.
Якби це стихійне лихо, Цунада б змирилася.
Але це була рукотворна катастрофа...
Тому зараз її головною метою був пошук "тел" під завалинами. Кожен, хто все ще дихав, повинен був негайно рятувати.
Цим і займалася Сакура.
Затягнувши останній шов, вона подивилася на пораненого, чиє дихання поступово вирівнялося, і видала з себе слабку посмішку.
Якби вона не навчалася медицини в іншому світі, і була б тільки на ін'єньйоні-дзюцу, її чакри вистачило б від сили на десять чоловік.
Але тепер вона могла використовувати інші методи.
« Ще одного... Врятувати хоча б одного..."
З цією думкою Сакура похитнулася і ледь не впала, але чиїсь сильні руки вчасно підхопили її.
Вона обернулася і побачила Цунаде.
- Пані Хокаґе! — ахнула Сакура. — Вы... Що ви тут робите?
— Тепер це найважливіший фронт Конохе, — тихо вимовила Цунада. — У нас є три дні. За три дні ми повинні знайти і врятувати всіх поранених. Впевнена у своїх силах?
Сакура подивилась на вчителя з захопленням, а потім рішуче і захоплено кивнула:
- Так!
Цунада подарувала їй теплий, ледь помітний усмішок.
А потім підняла погляд, кинувши його в сторону виходу з тимчасового госпіталізації...
« Джерая... Не підведи мене..."
***
А в печері, за столом, де колись сиділа Цунаде, тепер працював Джарейя.
Він з радістю переглядав промови, а також видавав повну ненависть до народу Юя, який сидів поруч і вивчав один запечатаний сувій за іншим.
— Ти вже сидиш тут як у себе вдома, так не міг би і допомогти? — Не витримала Джирая.
Юя з усмішкою погрозив йому пальцем.
— Э-э, не треба так. Наш головний принцип - не втручатися в внутрішні справи інших країн. Хоч це і Коноха, але світ інший, а значить, й країна інша. Звичайно, я не стану тобі допомагати.
— Я навіть не можу дати вам завдання?
« Але, — сказав Юя. — Я був дуже вражений тим, що ви думаєте прямо ». — Задачі... Мене це ніколи не турбувало.
Джарія поспішав.
— У тебе є час на пусті розмови? — недбало кинув Юя. - Тут купа паперів, які чекають на твій підпис.
Джарія розтрощив прокляття, але слухняно повернувся до роботи.
А Юя тим часом думав.
« Странно... Коноха в руїнах, а щури все не поспішають здатися зі своїх нор? "
І як у відповідь на його думки, в печеру зайшов Ямато. Він не здивувався, побачивши Джіраю на місці Хокаґе, і відразу ж доставив:
- Пане шостий Хокаґе! Шимура Данзо просить аудієнції!
Юя посміхнувся.
"Нарешті."
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt