У середині липня тридцять дев’ятого року н. е. Конохі Вчіха Шізука, дочка Кагами, святкувала своє весілля.
Каґамі не стримав сліз на церемонії, яка була для нього несподіванкою.
Без сумніву, він любив дочку. І нехай він ніколи не приділяв їй надмірної уваги, а це лише тому, що Шізукі не мав таланту до дороги шінобі. А може, у глибині душі Каґамі просто хотів, щоб вона жила звичайній жінці і не втягувалась у жорстокий світ ніндзя.
Для нього, глави Абу, було очевидно: стань його дочка шінобі, і її неминуче затягне в безжалісний водоворот боротьби за владу.
Наприклад, його сина.
Хоча Каґамі свідомо ставився до нього з презирством, це не завадило йому у свої вісімнадцять років стати чужинним Конохі. І завдяки спорідненню з батьком кар'єрний шлях його був гладкий, як полірований камінь. Йому було потрібно лише захотіти, і двері будь - якого де Делевні були б для нього відкритими. Хоча Камігане Юя і не було там жодної участі, однак це ще не все.
Сам Каґамі противився цьому. Він добре знав, скільки спокус тануть високі пости в Конохі. А тоді йому, чого доброго, доведеться знову вибирати між довгом і сім'єю.
Чи легко всидіти на вершині цієї піраміди влади?
Нехай Юя і носив маску добродушного веселка, пост Хокаґе неминуче змушував його контактувати з найтемнішими сторонами світу. Крім того, багато брудних справ чинилися з його несхвальною похвалою.
Така вже природа влади: ті, хто довгий час обертається в її вищих колах або стають його рабами, одержимими бажанням отримати ще більше, а то й прагнуть якомога далі віддалятися від центру. А якщо самому вирватися вже неможливо - намагаються захистити від неї тих, кого щиро люблять.
Чим далі, тим краще.
Але, без сумніву, багато високопоставлених осіб люблять не стільки своїх відпрісків, скільки самих себе. Батьки Куші були прикладом того, як багато інших у Конохі. Зайнявши тепле місце, вони думали не про служіння селі, а про зміцнення свого становища. У той час на тих, з ким вони зв’язували свої кровні узи падав перший погляд.
Так народжуються династії. Засмучені аргументи на цю тему можуть завести надто далеко.
У будь - якому разі дочка Каґамі вийшла заміж за простого чоловіка. І хоча серце батька стискалось від горя розставання, він зі сльозами на очах благословив молодих людей. Його дівчинка стане звичайною жанницею Конохі, візьме ім'я чоловіка ... Камінь з душі Каґамі нарешті впав.
Так він думав.
Але того ж вечора в його двері постукав Ю, який вирішив заглянути на рюмку саке.
Тому що Шізука вже давно покинула клановий квартал і не вважалася частиною клана Учиха. Її батько займав посаду голови Абу, який не афішувався - нехай глави великих кланів і були в курсі, прості жителі залишалися у незнанні. До того ж, вона виходила заміж. У світі шінобі, де на полі бою гинули здебільшого чоловіки, а частка жінок-ніндзя не досягла і чверті, ніхто не думав про рівність статі.
Все це призвело до того, що весілля пройшло досить скромно. Для її чоловіка сім'я його коханої дружини була лише тестом — немолодим службовцем з Департаменту по цивільних справах. У певному розумінні, так воно і було.
Юя, звичайно, не міг з'явитися на таку церемонію особисто, але подарунок все ж відправив.
Величезне золото панно з гравіюванням "Векова гармонія". І на відміну від подарунків інших кланів, які були величними і порожнистими всередині, це було чисте лите золото. Вага в сто вісімдесят вісім кілограмів.
Коли дочка Каґамі показала цей дар, всі весільні підношення з боку сім’ї нареченого стали б дуже жахливим жартом.
Юя хотів, щоб Шізука зміцнила своє становище, але дівчина, вихована батьком у скромності, не хотіла бути надто вимогливою до нової сім'ї. Вона показала подарунок своєму чоловікові вже після весілля, сказавши тільки, що це від начальника її батька. Однак будь - яка людина, маючи здоровий розум, відразу зрозуміла б, що її подарунок був сам Гокаґе.
Насправді, хто ще в Конохі дарує подарунки з чистого золота? Навіть якщо відкинути все інше, у кого ще вистачило б на це коштів? Грам золота коштував десять тисяч рей, кілограм — 10 мільйонів. Потратить майже два мільярди на один подарунок...
Так міг поступити тільки Ю.
І він добився свого: тепер голос дочки Каґамі в її новому будинку матиме куди більшу вагу.
Каґамі зрозумів задум Хокаґе і, коли той вимагав спиртного, не відмовився від його пропозиції. Незабаром Юя, наче невпізнай, перевела розмову на сімейні справи.
— Шізука - хороша дівчинка. Можна сказати, що ти скинув великий вантаж з плечей. Тепер у тебе є лише одне завдання. Не те що у мене... Мої зірванці ростуть ще років десять.
Кагами з підозрою покосився на нього.
- Чого ти сьогодні прийшов, Юю? Що ще « корисне завдання»?
Той посміхнувся.
— Твоєму сину теж вісімнадцять цього року? Якщо не помиляюся, він народився в рік закінчення війни з Кумо.
Каґамі лише закочував очі. Насправді, син народився ще до її закінчення. У той час Юя вже почав набирати вагу в політичної ієрархії Конохі, і Каґамі відреагували з фронту для його захисту. Але цілодобово охороняти Юя він, звичайно ж, не міг - пані Міто була ще жива і Каґамі не вистачило б духу вламуватись у родове помети Сенджу. Тому він повертався додому, і одного разу його дружина знову завагітніла, подарувавши йому міцного хлопця.
Але йшла війна, Юя ще не був Хокаґе, тож ніяких подарунків тоді не було. З донькою Шізукою вийшло так само. Тож Юя розщеплювався на понад сто кілограмів золота, щоб загладити свою провину.
А що до сьогоднішнього виступу про сина Кагами...
« Я, Кемігане Юя, людина відверто і вільною протягом усього життя. Я поклав око на твого онука. Тож нехай твій син живе одружиться і заводить дітей!»
Звичайно, Каґамі і не здогадувався, що Хокаґе вже будує плани на свого ненародженого внука, інакше в люті кинувся б на нього з кулаками. Він осушив чарку з саці і, поставивши її на стіл, важко зітхнув.
Юя здивувався.
- Що таке? Невже з сином якісь проблеми?
Він запитав це жартома. Чи могли у нього бути проблеми з Конохом? Можливо. Але якщо у справу з'єднався Юя, таких проблем не існувало в принципі.
Каґамі похитав головою, потім, подумавши знову покотився, але вже з сумнівом
Тепер Юя дійсно цікаво. Він знизився до того, щоб особисто налити Кагамі ще саке.
— Давай, выкладай. Буде замість закуски.
Кагами кинув на нього втомлений погляд.
- То ти прийшов поспостерігати за чужими справами?
Юя хихикнув.
— Нудно ж просто пити. Розкажи мені.
Подумавши, Каґамі кивнув.
- Ти знаєш Учиха Нобі?
Юя на три секунди задумався, а потім кивнув.
— Один із старійшин з кланового кварталу. Що з ним?
- Мій син дуже любить його онука.
Юя зі свистом втягнув повітря.
А ось це вже було цікаво.
Усім було відомо, що клан Учиха зараз роздирають найглибші суперечності. Багато з тих, хто залишився в пологовому будинку, навіть не вважали своїх товаришів покинутими. Особливо запеклими були старійшини.
Вони вірили, що тільки Учиха на деяких землях є правдивим Вчителем. А всі, хто пішов - нікчемні зрадники. Крім того, в їхніх очах ці відступники заслуговували лише одного — смерті.
А якщо так...
Роман між сином Кагами і внучкою одного з старійшин був точ-тогом як у популярних конохських фільмах - заборонена любов. Звичайно, до крайнощів типу союзу принца і жебраки тут було далеко, але для головного болю Каґамі цього вистачало збутком.
Лише зараз Юя відчув наслідки свого втручання - ефект метелика у всій красі. В оригінальній манзі про Учиха Шісуї лише говорилося, що він нащадок Каґамі — онук. Але його батьки не з’явилися в каноні. Шісуі був сином дочки Каґамі або його сина. Але тепер, через вплив Юя, син Каґамі і його кохана зіткнулися з нездоланними труднощами.
У минулому в Клані Вчитеха не виникало б таких дурних проблем. Похитнулась дівчина — одружися. Які можуть бути питання? Але тепер, коли клан розколовся на « внутрішній світ » і "внизух" все стало набагато важче.
Звичайно, Юя міг би втрутитися як Хокаґе і виступити сватом, але створи він такий прецедент, і розкол у клану Учиха, який він так довго і таємно підтримував, може почати затягуватися.
Так, сьогоднішнє жалюгідне становище Клану було в тому числі його, Юя, заслугою. Хоч би з поваги до цих величезних грошей, Хокаґе замовив слово і Учиха.
Але Юя мовчав.
Крім того, багато скандалів з внутрішніми розправами Учиха поширювалися в газетах і по телебаченню. Невже хтось думав, що Сарутобі Хірузен став би цим займатися від нічого робити без схвалення Хокаґе?
Тут, звичайно, варто обговоритися. Юя була темна лише на фоні його світського та героїчного образу в очах мешканців Конохи. Він не обманював, а лише зраджував факти. І якщо хтось за спиною шипів і плював отрутою, то кожного року вони отримували субсидії. Усі думали: "Це проблема не в Хоказі". Проблема в Учиха.
А зараз Юя задумався: виходить, у його дорогого "плем'янина" Шісуі... Чи можуть виникнути проблеми, пов’язані з народженням?
Зрештою він вирішив відкинути ці думки і продовжував пити з Кагами.
Будь що буде. Він не навмисно тиснутиме на клана Учиха. Але якщо вони самі себе заганяють в кут - при чому тут він?
***
У ніч, коли Юя, пропавши саке, повернувся додому і цілу годину слухав нотації від Цунада, яка вчепилася йому у вухо, також пили. Учиха Фугаку.
Він хотів послати людей з подарунком на весілля дочки Каґамі.
Але старійшини Клана противилися.
Фугаку не розумів. « Люди носять таке ж ім’я, як і ми! Чому ви так поповнили на них? "
Але я нічого не міг вдіяти.
Він став головою клана лише тому, що очі Мадарі були подібні до очей, і це створило особливий резонанс. До того ж, він разом з Кагами і колишнім головою був присвячений в таємницю Учиха Сецуни. Влада в нього була, але на старійшин вона не поширювалася. Він міг командувати більшістю офіцерів військової поліції, але проти цих старих людей у пологовому будинку він був безсильний.
Не виспівувати їх своїм Мангек'є, справді?
Фугаку хотів скористатися нагодою і відновити стосунки з Каґамі. На весіллі дівчата з родини були тільки її батько і мати - надто самотні. Однак його добрі наміри були спіймані струмком схиблені від проклятих старих, і він навіть не міг їм заперечити.
У результаті, пригнічений та злий, він сидів удома сам і залив гіркоту саці.
Тепер він ясно бачив: щоб вирішити внутрішні проблеми клану Учиха, потрібен був, як і минулого разу, зовнішній ворог, який дозволив би переключити увагу. Потрібна була війна, в якій Учиха могли б проявити себе.
Але після того, як їх підставив цей недоумок Данзо, Фугаку твердо вирішив: клан Учиха більше ніколи не виявить ініціативу, якщо тільки сам Хокаґе не поведе їх у бій.
Такого погляду дотримувалися всі великі клани. Просто у них не було такого гострого внутрішнього розколу, як у Учиха, а тому вони не так сильно поспіхали.
До того ж, поки Юя переманював молодих людей з кланів у загальні міські структури, клави вели свою контрборьбу.
Вони народжували дітей.
« Нам потрібне більше життів! Більше! Тільки так ми забезпечимо майбутнє нашого клана!»
І це повністю узгоджувалося з планом Юя.
Конохе... У нас було дуже мало людей.
Дай Юя десять мільйонів молодих і сильних, і він за п'ять років підняв би ВВП села до трильйона рі.
Дай йому п'ятдесят мільйонів, і він би наважився почати війну за об"єднання всього світу шінобі.
Але з населенням у два мільйони, включаючи старих і дітей...
Багатого не зробиш...
Отже, потрібно було діяти повільно.
***
З бігом часу життя Конохе поступово входило у мирне русло. Хоч деколи й відбувалися забавні події, то Сарутобі Бівако вривалася у резиденцію Хокаґе і залагоджувала збунту чоловіка, який дуже довго не був удома...
То в лікарні Конохі старий Кацурагі, чиє здоров'я остаточно ослабло, пішов на спокій, і Цунаде офіційно зайняла пост головного лікаря...
Це був випускний сезон, і брат з сестрою Юкі та Юрою радісно чекали на перші канікули...
І ще...
Випускники Академії тридцять дев'ятого року...
Для них теж настав час випуску.
***
Юя відірвався від документів у своїх руках, підняв голову на фігуру перед ним і зачепив губами та похитав головою.
— Признатися, не очікував... Що ти сам будеш ініціативу... і попросишся в наставники до цих столиків...
Погляд поглянув вище теки з особистими справами Намакасте Мінато. Напроти стола Хокаґе, вбраний у традиційну мантію клана, стояв...
Учиха Фугаку.
З непроникним, серйозним обличчям він дивився на Юя.
— Будь - який джонін, службовець Конохе, може подати прохання на цю посаду. Хоч я ніколи не вчив генінів, але... Я докладу всіх сил... щоб навчити... Моїх учнів.
Юя подивився на Фугаку з толикою задоволення.
Змінити жалюгідне становище Клану Учиха було важко, але спосіб, який вибрав Фугаку, коштував того, щоб спробувати. Принаймні троє дітей, що попадуть до нього в команду, не будуть дивитися на Учиха крізь призму упередження.
Хоч би які плоди мали ці фрукти, Фугаку хоча б спробував. І почав з себе, подавши особистий приклад. Одним цим він вже на голову перевищував декого, хто після виходу з в'язниці знову замкнувся у чотирьох стінах.
Звичайно, Юя не збирався відмовляти Фугаку.
Насправді, робота з командою послиних випускників - та ще морока. Якби не солідні надбавки, які Юя встановив для цієї посади, і не джоніни, котрі з різних причин хотіли залишитися в селі - як Майто Дай та Хатаке Сакумо, чиї Женини чекали дітей, - бажаючи було б небагато. Постати з дітьми, які не мають достатньої ваги, — сумнівне задоволення.
Але оскільки Фугаку вирішив змінитись, Юя не збирався підносити йому трьох сережків. Він віддав йому під командування Наміказі Мінато і Узумакі Кушину.
А що до третього...
Юя навмання витягнув одну картку з стопки. Прочитавши ім'я "Нара Йошіно", він на мить завмер, а потім з посмішкою вклав її в папку до інших.
- Що ж, ці троє... у твоїх руках...
Юя з усмішкою простягнув три особисті справи Учіха Фугаку.
Той прийняв їх, шанобливо вклонився і залишив кабінет Хокаґе.
Коли двері за ними зачинилися, Юя з насолодою відкинувся на спинку крісла і, відштовхнувшись ногою від підлоги, на колесах під'їхав до вікна. Він усміхнувся, подивившись на ці сталеві джунглі внизу.
Він відчував це...
Нова історія...
Ось-ось почнеться.
І як на підтвердження його думок, в кабінеті беззвучно виник шинобі Анбу і простягнув йому донесення. Юя взяв сувій. Помітивши особливий друк Орочимару, він здивовано підвів брову.
Орочимару... Сам прислав звістку?
Хм...
А ось це вже цікаво.
Юя розгорнув сувій...
Тим часом Учиха Фугаку, який тільки - но покинув резиденцію Хокаґе, дивився на три картки у своїй руці і важко зітхав.
Він не знав, чи правильний вибір зробив, але ...
Він знав, що повинен був хоч щось зробити...
— Х-у-вух!
Раптовий порив вітру застав Фугаку зненацька. Три картки вирвало у нього з рук. Він встиг зловити лише одну, а дві позосталі...
Підхоплені вітром, змили в небо...
Зображення кушини, що посміхається, показують знак перемоги і Мінато з його незмінною півулибкою закрутилися в прощальний танець, політаючи вгору...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt