Коли Юя повернувся на службу в місті Гоказі, то почув дивну новину: Сарутобі Хірузен і Акімічі Торіфу занехаяли.
Оба. І в один день.
Справді загадковий збіг.
Юя послав до них співчутливих людей, а потім наказав передати їхні стоси документів іншим працівникам.
Незабаром на його стіл легкий рапорт - скарга на щойно поставлений на розгляд фільм.
Це був фільм жахів, знятий лише двома акторами за допомогою тієї ж відеокамери, що продавалася в Конохі за триста тисяч ре.
« Примарний запис». Якщо в голові вже є готовий сценарій, на зйомки не піде і дня.
А в голові одного разу плагіатора він, без сумніву, мався.
Нарешті Юя захворіла на Хірузена і Торіфу.
Та яка там хвороба, вони просто до смерті перелякалися подібного кіно.
Юя погано цокнув язиком.
« Ну і боягузи ж ви» — подумав він.
Однак, свої плани на швидку зйомку другий і третій частині він вирішив поки що відкласти. Що, якщо він перестарається і доведе старих до ручки? Справа була не в тому, щоб дбати про них, просто якщо вони налякані, то працюватимуть нікому.
Звичайно, скаргу, яку вони отримали від Юя знехтував лише закочувавши очі. Кіно ніколи не було інструментом для зйомки одних тільки романтичних історій. Кіно - це інструмент, який впливає на серця людей через добре викладну історію. І жанрове різноманіття цих історій вже точно не зводиться до однієї лише любові.
Тепер Юя розумів, чому Хірузен і Торіфу так розслабилися. У Конохі вистачало людей, які хотіли знімати фільми чи серіали і після активної підтримки з боку Юя вони дійсно взялися за справу.
Ось тільки... Чи то через проблеми з інвестиціями, чи то за оглушливого успіху « Римських канікул» в конохській адаптації, жоден із цих режисерів навіть не подумав спробувати себе в інших жанрах. Звичайна людська риса: небажання ризикувати, готовність покірно дотримуватися чужого успіху шляхом.
« Раз так, — вирішив Юя, - я покажу вам приклад."
І ось, з його схвалення, наступного дня глибокої ночі, серед робочого тижня, перші півночники Конохі охарактеризували вулиці душовищими криками.
Варто зазначити, що після перегляду фільму жахів люди почувалися виснаженими і мали позитивний вплив на життя. Їм просто не залишалося сил, щоб злитися.
Однак Юя, з якою вона була хмилкою, наказав знову показувати ніч.
Ті, кому пощастило уникнути вчорашнього сеансу, сьогодні - випадково або зусиллями « найкращого» друга, чоловіка чи дружини — опинилися перед екранами і пройшли своє бойове хрещення жахом.
У Конохі на деякий час запанував кавардак - всі носилися як угорці і валили провину один на одного.
Юя був задоволений. Ось це правильна атмосфера. А то цілими днями тільки і думають, як заробити гроші, — а також збожеволіти недовго.
***
Після того як Юя... Тобто, ні. Фільм зняв його клон, який в титрах вказав псевдонім "Переносчик" і відразу ж зник. Так от, після виходу цього "Переносника" в Конохі зародилася мода - знімати на камеру все, що відбувається навколо.
Неймовірно дорогі відеокамери, які, за підрахунками Юя, повинні були купувати одиниці, розлетілися з прилавок в мить ока.
Це стало для нього справжнім сюрпризом.
А мешканці Конохі, здається, мають гроші!
"Чорт подері, — подумав він, - доведеться придумати новий спосіб витрути з вас монету дочіста".
Але не встиг Юя нічого зробити, як з Научно-дослідного відділу (НІО) прийшли звістки.
Експериментальний зразок бездротового телефону був готовий.
Юя застрелився і негайно вирушив до НІО. Упевняючись, що це правда, він розхвилювався.
— Самі небеса мені допомагають! — Вызовил он. - Ну що, мешканці мої дорогі, тепер-то ти слухняно викладіть свої грошенята!
Наступного дня Юя сказав Хірузену і Торіфу припинити симулювати й енергійно котитися на роботу. У той же самий час він зібрав делегацію з верхівки села і з помпою заявив у НІО « З дружнім візитом ».
Усі присутні були присутніми, крім тих людей, які не могли з’являтися на людях так як це робив Анбу Учахе Каґамі. Юя навіть змусив Цунаде одягнути суворий діловий костюм і приєднатися до процесії.
Звичайно, все це було зроблено для одного - надати вагу новому винаходу. І показати його не тільки Конохі, але й іншим країнам.
Увечері того ж дня, після якісного монтажу, про цю подію повідомили у « Вечерному вісникі Конохи».
Сцена, де двоє людей на відстані кількох кварталів один від одного розмовляють за допомогою чорних коробок, буквально перевернула свідомість селян.
Але потім вони задумалися. Чи міг хто-небудь у Конохі двадцять років тому уявити собі їх теперішнє життя? Звичайно, що ні.
Люди також відчули на собі щось нове. А потім розірвалися оплесками.
Коли твоя країна випереджає весь світ, почуття гордості стає тією самою силою, що дозволяє кожному громадянину йти по вулиці з високо піднятою головою.
Коли вони бачили цей репортаж, то не могли схопитися за голову.
Коноха знову провернула щось неймовірне. І це ще раз показувало прірву між ними. Які там бездротові телефони - у них навіть дротовий зв'язок, який Лист позатримав кілька років тому, до цих пір не було...
Створивши перший "кирпич", Юя негайно видав НІО новий наказ.
Наступна мета — смартфон.
Він не квапився з цим проектом. Головне - встигнути до його п'ятдесятиріччя.
Але чи той досвід, який накопичився за ці роки виявився достатнім, то щорічні гігантські виливання грошей зробили свою справу, але незабаром Юя лягла ще одну радісну звістку.
Відділ розробки мікросхем, який до цих пір тільки поглинав бюджет, не даючи ніякої користі, успішно створив перший управитель чіпа.
Він був виготовлений за техпроцесу 0.1 мм, кількість транзисторів була невелика і відповідно скромний. Але, як сказано в Біблії, лихо вже почалось. Не варто і пояснювати, що складніше: спроектувати чіп з нуля або до нескінченності покращити вже існуючу модель.
Останнім часом Юя засинав з посмішкою на обличчі.
З самого початку його посада щонайменше половина прибутків села йшла в різні дослідницькі відділи. Він вже давно поставив їм цілі, але вважав, що для їх досягнення доведеться чекати на появу в Конохі ціле покоління нових талантів, які шляхом спроб і помилок перебираючи безліч варіантів знайдуть правильне рішення.
Він ніяк не очікував, що прорив від нуля до одиниці займе всього десять з невеликим років.
А оскільки є чіп, все інше - вже не проблема.
Останні дні Юя зовсім перестав відвідувати доми, курсуючи між НІО і збірними цехами. Цунада злилася в серце, але найбільше переживала, чи витримає її організм. Вона добре пам’ятала, як одного разу він уже падав від перевтоми.
Але Юя перебував в якомусь дивному, гарячковому збудження і спав не більше чотирьох годин на добу. Не те, щоб він сам цього хотів - просто одна думка про те що збірка першого в світі комп'ютера ось-ось закінчиться на його очах, відганяючи сон.
Цунаді не залишалося нічого іншого, як тільки вдихнути подих і змусити відповідальних наглядати за ним. У неї і своїх справ було по горло.
Дівчинка з клану Узумакі, яку їй прислав Мітоккадо Гомура, і вперто виявилася неймовірно талановитим медицином. І справа була не в її збудливій здатності зціляти інших - вона просто народилася для цієї професії. Наприклад, коли вона бачила фонтановану кров після секундного замішання, то відразу брала себе в руки. Незважаючи на страх, вона сміливо взялася за роботу. Такі якості не є кращими геномами. Вони є частиною характеру.
***
Через місяць Юя знову викликав парочку своїх вічних козлів випущенняння, Торіфу і Хірузена, на завод — стати свідками народження першого у світі комп’ютера. Звичайно, головним чином для того, щоб телебачення вказало цей великий момент.
Останній місяць для двох старійшин перетворився на ментальну тортуру. Після успіху « Примарні записи» змішані ентузіасти почали знімати на свої камери відверту дешеву, але до жахаючої скримерами ролики. Схливши їх дещо, вони пачками відправлялися на перевірку.
Хірузен і Торіфу вже були готові йти на стіну, щоб найняти десятка помічників для розбору цього потоку. Вони б найняли і більше, але проблема залишалася колишньої...
Конохе відчайдушно не вистачало людей.
Але тепер вони вирішили: нехай з цими одержимими, що знімають всяку чортову річ розбирається молодь.
« Гей, ви щойно досягли повноліття! Які ще заводи? Я плачу вам шістдесят відсотків від обкладу, йдіть працювати до мене! Що? Мало? Хм-м... Тоді, тоді ми вас в штат зарахуємо, будете отримувати допомоги, у майбутньому можливо підвищення, станете чиновниками!»
Це було все, що Хірузен і Торіфу могли їм запропонувати.
Якби Юя запитали, він би сказав, що ці двоє просто не розуміють, який головний козир у них в руках. Чому б не згадати можливість першими бачити роботи талановитих режисерів?
Що? Ви скажете, що більшість режисерів - бездарні?
Можна було сформулювати інакше: ці бездарні кроки на шляху до народження справжніх шедеврів і великих майстрів.
Звучить жорстоко, але він би так і зробив на їхньому місці Ю.
Але Сарутобі та Акімічі все ще цінували свою репутацію.
« Ось і мучитеся, якщо не можете знайти людей» — хмикнув про себе Ю.
***
Після першої публічної демонстрації комп’ютера Півдня нарешті вийшов з ладу. Напруження спало, і він, прибувши до спальні в Резіденції Гокаґе, провалився у сон на цілий день.
А коли прокинувся, потягнувшись і позіхаючи, то побачив Цунада, яка сиділа біля його ліжка.
Юя протир очі і подивився на настільний годинник. Стрілки показували половину десятого вечора.
— А? Я що, лише три години спав?
Лоб Цунаде відразу прорізала гнівний жилет. Вона схопила Юя за комірець і почала трясти.
— Які три години? Ти проспав двадцять сім годин крягу!
Юя, відчуваючи, що його ось-ось розберуть на запчастини, зголосився про пощаду.
Тоді Цунаде розповіла йому про події минулого дня. Хоч би яка тривога виявилася фальшивою, але якби Юя не прокинувся у Конохі, то почався б справжній хаос. На щастя, він спав неспокійно і дихав рівно, інакше Цунаде вже давно б силою його розтрощила.
Вона ніколи не розслаблювалася, постійно забігаючи перевірити чи все гаразд. Юя мала не найміцніший стан здоров’я, особливо біль.
Кхм, ну ладно, це не в рахунок. У цьому винна сама Цунада.
І ще...
Коли Цунада побачила понівеченого та відпочилих обличчя Юя, вона раптом згадала про те, що цей ковдра більше місяця до неї не торкався.
І нехай ліжко тут жорсткота...
Але на один раз можна і потерпіти...
***
Наступного дня Юя знову був у своєму кабінеті. Майто Дай, який повернувся зі здачі звіту про місію, із природною йому прямотою запитав:
- Пане Хокаґе, ви ж відпочивали цілий день. Чому у вас такий втомлений вигляд?
Юя з похмурим обличчям наказав Даю тікати геть.
Твій син Майто Гай вже народився, так якого біса ти весь час рвишся на завдання за межі села? А якщо він через брак батьківської любові з'їде з котушок і озлобиться? Що тоді, прощай, Могутній Звіре Конохі?
Однак, поставивши собі Гая з його стрижкою під горщик, Юю вирішив, що цей хлопець навряд чи здатний озлобитися. Для цього він надто простий і відкритий.
До слова про дітей. Юя раптом згадав про сина Хатаке Сакумо, Какаші. Цей крихітний майже відразу після народження перестав плакати. Юя якось вщипнув його за дупу - той навіть не пикнув. Вже в дитинстві у ньому було продемонстровано майбутнє холоднокровності. Неповна дитина.
Але народження Какаші підштовхнуло Сакумо до подач нового прошення...
Юя підняв погляд на Мато Даю.
— До речі, дай мені, у тебе немає бажання попрацювати з учнями?
Дай застыл.
— А? З учнями?
— Так, — кивнув Юя. - Випускники академії, хоч і отримують ранг геніна, ще не розуміють всієї жорстокості реального бою. Тому за традицією за ними на рік або два укріпляють джоніна- наставника.
Юя хитро близнули.
— Хатаке Сакумо якраз подав прохання про визнання. Зараз вересень, наступного місяця у хлопців випуск. У листопаді їм знадобляться нові наставники.
Почувши ім'я Сакумо, Дай спалахнула. У його очах затуляло полум’я.
- Пане Хокаґе, можете на мене покластися! Я доведу, що можу навчати краще за нього! Чудово! Я горю!
Юя почухав щоку, проводячи поглядом Майто Даю, який вихопився з кабінету. Та вже, дивлячись на нього, важко було заперечувати батьківський вплив на характер Гая.
До речі, через слабкі навички в ніндзюцу Майто Дай за старими стандартами навіть на чужина б не здав. Але Юя реформував систему, і тепер ранг шинобі залежав не від технік, а від реальної бойової сили. Якщо ви можете вбити противника на тренуваннях, то це означає, що ви сильніші. І якщо він джонін, то чому ти не можеш ним бути?
Юя чудово пам'ятав іспит Даю на джорина. Той сам протистояв трьом. За правилами, йому потрібно було лише протриматися 24 години і уникати захоплення. Але дай пішов в лобову атаку і мало не покалічив всіх трьох іспитаторів. Якби він в останній момент не стримався, Коноха втратила б трьох елітних шинобі.
Нехай цей хлопець у ніндзюці був не сильний, але в тайдзієві йому немає рівних.
Тайдзюцу, значить...
Юя вагався витягнув з ящика аркуш паперу. Це були ескізи програми масового спорту.
Подумавши, він все ж похитав головою.
Ще не час.
Конохе бракувало не гори м’язів, а висококласних фахівців. Розвивати спорт тепер було менш вигідно, ніж відправляти людей працювати на заводі.
Хоча...
Юя раптом осінило. Він написав на аркуші паперу слово "Спорт".
Ринок, що стоїть за цим словом, в його попередньому житті рахувався трильйонами. Баскетбол, футбол, бейсбол, регбі, настільний теніс... Якщо розвивати ці напрями, вони могли б стати новою опорою економіки.
Но...
Це світ шінобі. Не змушувати ж ніндзя ганяти м'яч полю? Яка в цьому видовища? Товпа шинобі, що роблять на стадіоні всякі фокуси з ніндзюцу? Ні, звільніть.
Хіба що...
Долучити до цього звичайних людей...
Але тут виникло нове питання.
А чи є в цьому необхідність?
Юя глибоко задумався, але стук у двері перервав його роздуми.
— Уходи.
Двері відчинилися, і в кабінет увійшов співробітник, що штовхав перед собою візок з системним блоком та гучно-заздрісним монітором.
- Пан Хокаґе, цей комп'ютер... Куди його поставити?
Юя з радістю розчистив стіл, скинувши в сторону документи.
- Сюди! Прямо тут ставте!
Спорт, говорите?
Почекає.
Якщо вже говорити про опору економіки...
Індустрія, яку може породити комп'ютер, і тим більше віртуальний світ, створений ним - все це разом принесе набагато більше ніж трильйони.
Юя облизнувся. Якщо вже вибирати, у що вкладатися, то, безумовно, в комп'ютери.
Хм-м... Може, відкрити інтернет-кафе?
І назвати його якось у дусі: « Про те, як я став Хокаґе в світі "Наруто" і відкрив інтернет-каве»?
Ця думка стала особливо приємною.
Однак...
Поглянувши на чисту стільницю і три до смішного примітивних піктограми, Юя важко зітхнув.
Шлях належить довгому...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt