Для кожної цивілізації, для будь-якої держави виживання - це головне. А коли виживання забезпечене, більшість людей готові миритися з існуючим порядком і дотримуватися правил влади.
Юя зробив Коноху багатою, і явний плід цього процвітання був очевидним для всіх. Але була й прихована перевага: клани беззастережно визнали його право на владу. Інакше кажучи, здумай хто піти проти Юя, і більшість великих кланів Конохі цього не допустить.
Саме це і стало головною причиною, чому Шімура Данзо забився у свою нору й затаїв себе.
Він не міг піти проти Юя у відкриту, а решта клани більше б не стали на його бік. Не існує спільних інтересів, будь-яка спроба розірвати її приречена на лютий опір кожного зв'язку.
До того ж... Юя ж не обробив клан Шімура долей. Отже, більшість людей не проти його правління.
За таких обставин затівати щось було не просто складно - це було абсолютно безнадійно.
Але спрага зайняти крісло Хокаґе була для Данзо занадто сильна. Можна було б назвати це простим одержимістю. Він не був дурнем і добре розумів, що Юя має перевагу над цією роллю.
Але він таки прагнув цього місця.
У глибині душі він думав: « Якби я хотів виконувати обов’язки, які виконуються! Хоча б на день! Тільки б зайняти це крісло ... Просто посидіти в ньому... Нехай лише один день, а назавтра я поверну його Юя, і душа моя буде спокійна."
Звичайно, це він так зараз думав. Якщо б ти доб'єшся його, то відразу подумав би: « Ще один день, і я точно все поверну» або « Ну, останній раз, чесне слово! »
Юя дуже добре розумів, у що перетворюється людина, яка долала владу.
Данзо прагнув влади, але не міг підняти знамена повстання. Що йому залишалось? Лише шукати помилки у Юя і чекати на свій годинник.
І майбутній аттестицизм на державні посади Данзо вважав своїм шансом.
Коли він дізнався про це, то негайно відкрив свою кубишку і, не враховуючи витрат, знайшов у Академії шінобі вчителів математики. Він заплатив їм увесь свій стаж, щоб вони підготовили членів його роду.
За півроку він витратив кілька сотень мільйонів рі з особистих заощаджень. Він не міг використати казну Клана Шімура, бо тоді, у разі успіху, це була б заслуга всього клана, а його особистий внесок був би розмитий. Тому він сам найняв два десятка вчителів, які після роботи відвідували Шімур і займалися спортом. Кожен з них заробив по кілька мільйонів рі і сяяв від щастя.
Результати були вражаючі. Понад п’ятсот членів клана Шімура пробилися у фінальний тур.
Шімура Данзо втішив.
За його підрахунками, щонайменше триста з них повинні були потрапити в підсумковий список. А якби Юя прибіг до підтасовки і пропустив, скажімо сотню, то тим краще. У Данзо з'явився би чудовий привід для обурення.
Але він не розумів одного: вирішивши грати за правилами, він вже програв.
Про що ти взагалі думаєш, вступаючи у гру, правила якої встановлює твій противник? Навіть якщо тобі і дозволять перемогти, то лише тому, що так вирішив той, хто це придумав.
І в кінці 37-го року Конохі, підсумковий список тільки підтвердив цю істину.
Сказати, що Данзо програв сувору? Ні, понад сто членів його клана все ж потрапили до фінального списку.
Сказати, що він виграв? Теж немає. Інші клани мали майже стільки ж справ, що й натякали на закулісні ігри.
Але тут виникла проблема...
Варто було запитати тих п'ятсот кандидатів від клана Шімура, в чому справа, як більшість з них понуро казали, що завдання з математики була просто нелюдською складністю. Всього одне завдання, на яке виділили годину, і вирішити її було неможливо.
Данзо вигукнув: « Ви не змогли, а інші чомусь змогли! Самим не соромно у своїй бездарності розписуватися?»
Випустивши пару, він знову опинився в глухому куті.
Юя явно зжульничав, але як це довести? Як підняти шум? На якій основі?
Сказати, що завдання було занадто складним? Однак багато хто отримав найвищий бал, який вирішив це зробити. Заявляти про несправедливість підсумків? Юя у відповідь скирне тобі в обличчя екзаменаційні листки, і соромом покриють саме члени твого клана. А хто сьогодні не цінує репутації? Запитайте, чи хоче він оприлюднити свою роботу — лише кількох з тих, хто справився, — все відмовляться.
До того ж... Понад сто чоловік з його роду потрапили до списку 3000. І вже ці-то точно будуть на боці Юя.
Данзо здавалося, що в горлі застряг ком, перешкоджаючи дихати. Залишалося тільки потішати себе: « Гаразд, в кінці кінців більше сотні наших все-таки пройшли...».
***
Коли в Конохі підводили підсумки року, багатьох чиновників, які досягли або навіть стали президіїми, примусово попросили віддати у відставку для молодих людей.
Багато хто був незадоволений, але цього разу Юя не збирався з ними виконувати церемоніально.
Якщо хочеш співпрацювати, йди на спокій з почестями.
Не хочеш...
Хех, ви серйозно думали, що за роки служби на вас не назбиралося компромата? Чисті були тільки кілька старших людей, яких особисто зростив Персня Хокаґе. А у кого ще з вас не рильця в гармату?
Юя влаштував знакову порку, яку арештували і відіслали за ґрати кілька високопоставлених чиновників. Інші відразу здулися і, наперебій виражаючи покору, охоче погодилися піти на пенсію.
Загорнувши цю бриджу чистку, Юя міг з упевненістю сказати, що тепер повністю контролює Коноху від вершини до низ.
Внутрішні проблеми розв'язані. Пора глянути назовні.
« Подивіться, як там живуть мої любі сусіди... Гроші заробили? А як же я буду вас стригти, якщо ви ще не обросли вовною? "
І тут Юя остонув.
Що за справи, хлопці? Ви навіть не можете списати? Як так вийшло, що за стільки років ваш валовий продукт ні на копій не виріс?
Доведеться, видно, мені самому тягнути до вас торгові шляхи.
Прикинувши варіант, Юя першою справою викреслив Кіригакурі. І справа була не в відстані. Якщо вважати, що в дні подорожі Дерівня Скритого Тумана була найближчою до Коноху. Коли між великими селами не проклали залізниць, більшість вантажів перевозили переважно кіньми або на власних горбах. А з Кіригакурури можна було дістатися до порту Конохі за десять днів, обігнувши країну Водоворотів. Звичайно, коли з’являться залізниці, сухопутний шлях стане швидшим, але до цього часу, здається, було ще кілька років.
Мабуть, Туман є ідеальним кандидатом. Але проблема все ще полягала в тому, що недавня внутрішня гризня ледве довела село до ручки. Зруйновано багато виробів, а населення зменшилося майже вдвічі. Кірі, а також інші села не мали промислової бази.
Отже, Туман відпав.
Кумогакуре? Цілком собі варіант. Населення велике, та й в країні Молнія вистачало придатних територій.
Але, подумавши, Юя похитав головою. Занадто високі витрати. Робоча сила в Хмарі коштувала набагато дорожче, ніж Камна чи Песке. Крім того, третій Райкаґе, як і дядько-наставник Тобірама, - той ще скляр. Гроші заходять до нього, а ось виходити не люблять. Така дріб'язковість для бізнесу не годиться.
Залишалися Івагакурі і Сунаґакуре.
Після довгих роздумів Юя викликав до себе в кабінет представника Деревні Скритого Песка.
Той з'явився у повному замішанні, а виходив сяючи від радощів.
Інші села також тримали ніс по вітру, та й Юя не збирався приховувати нічого.
У двох словах Юя запропонував над Піску побудувати спільний матеріал для фігурок « Вершника в масці». По правді кажучи, майстерські Конохи сильно відступали лялечкам з Суни. Крім того, Сунагакурі останнім часом мчала на всіх парах потурання смакам фанів: незалежно від хлопця чи дівчини — виготовлять будь - яку механічну маріонетку.
Юя навіть хотів замовити модель гігантського робота в натуральну величину, але у Суні сказали, що для цього їм потрібні детальні креслення. Він не хотів марнувати на цей час, тому вирішив почекати поки вийде відповідний мультсеріал, а потім просто ткнути пальцем у екран і сказати: « Виробляйте мені ось так.
Це був лише один пункт співпраці.
Другий - це заглиблення партнерства у виготовленні одягу. Оскільки Сунагакуре лежить у пустелі, тканини цих тварин були дуже щільними і дихаючими. Юя запропонував інвестувати у відкриття швейної фабрики в Суні. Пісок міг поставляти сире, або ж створити спільне підприємство: Суна — гроші і робочі руки, Коноха — технології. Якщо справа піде, можна буде відкрити мебльну фабрику, виробництво штор та інші підприємства другого ешеліна.
« А потім, — сказав Юя, - у вас в Песці чого завгодно може не хапати, але тільки не пісок. А у мене є технологія перетворення піску на скло. Цікавиться співробітництвом?
Погляд, яким представник Суни дивився на Юя, став майже благоговійним.
Та який це Хокаґе? Це ж їхній бог процвітання!
Він відразу ж запевнив, що негайно відправить пропозицію третього Казекаґе на розгляд.
- Будьте покійні, пане Хокаґе! Ми пропонуємо Конохе справедливу і великодушну ціну! — Він вигукнув і, сяячи, поспішив геть.
Коли новина дійшла до вух представників інших сіл, вони дуже занепокоїлися.
Представник Івакуре відразу надіслав запрошення на вечерю до найкращого ресторану Конохі. Такі неофіційні жести Юя розумів чудово. Переговори в Резіденції Хокаґе - це державна справа, там потрібно дотримуватися протокол і багатьох речей вголос не скажеш. А за вечерею, у приватній обстановці можна говорити чесно.
Юя прийняв запрошення і після роботи поїхав до ресторану.
Там, після третьої чарки саке представник Іви почав грати драму. Він скаржився, що Івагакур і Коноха завжди були добрими партнерами, а Камінь — село бідна. В їхній країні, крім землі да каміння, нічого і немає. Як же їм важко жити!
Юя змахом руки перервав його:
- Ближче до справи.
Представник відразу ж впав на коліна з криком:
- О, світлий і найбільший пан Хокаґе, скажіть, чи є у Івагакурі хоч якийсь шанс?
Юя втратив дар мови. Однак, він все зрозумів. Людина помре за багатство, як птах — корм. А тим більше, коли йдеться про такі переселення. І якщо вже говорити чесно... У Суні, звичайно, піщані бурі, але й у країні землі, де скрізь голі пагорби, також достатньо пилу. Так що їх тканини були нічим не гірше.
Він щойно домовився з Суною. Кинути торгового партнера... Це якось... Не надто порядно, ні?
Коли Юя озвучив це питання, представник Іви негайно з праведним обуренням вигукнув:
— Яка ж непорядність? Це Сунакуре безсоромно обманює Коноху! Ціни, які вони пропонують, — грабунки! Ми, Іва, готові виконати те ж замовлення за дев'ять десятих їх ціни!
На Юя з'явилася усмішка. Все-таки ідіотів у цьому світі меншино. Особливо коли справа стосується ділової справи прибутку.
Коноха і Суна лише висловили свій намір. Про які ціни можна говорити, навіть не написано? Представник Іви давав зрозуміти, що хоч Коноха не домовилася з Пеком, вони готові зробити те саме, але на десять відсотків дешевше.
Юя відразу ж відкинув усю цю нісенітницю про мораль.
Почесність? І скільки вона коштує в рi?
Не тавшись, він відповів, що оскільки вже в країні Землі стільки ресурсів, то у нього давно є одна пропозиція для них. Представник Іви перетворився на слух.
Тоді Юя виклав на стіл цілий ряд проектів з лісорозведення. Насправді, коли він тільки став Хокаґе, то вже накинув план розвитку для кожної з чотирьох великих країн. « Якби я був Каґе в цьому селі, як би я її процвітав? » — подумала б хоч раз та відвідувала голову будь-кого, хто знав історію світу шінобі.
У початковій історії батько Гаари був змушений добувати золотий пісок, щоб наповнити казну. Але чи можна було зробити Суну багатою? Звичайно.
І Юя вже зробив перший крок. Саме так зробив Гокаґе Конохі. Звичайно, про Великий канал у країні Ветра, проект якого ініціював ще другий Казеказі, а плоди пожав третій. Так, на це пішли десятиліття, але варто було його добудувати, і життя в Суні, хоч би якою важкою вона була, вже не скотилася б до того, щоб сам Каґе особисто мив золото.
Так і пісок в Суні, суворо кажучи, теж ресурс. Ознайомитися з технологією виготовлення скла, навіть якщо це не грубо - і ось тобі джерело прибутку. А лялечки - це природжені творці фігурок. Зв'яжи це з культурним експортом, і гроші полинуть рікою.
Раніше Юя не хотів ділитися з Суною рецептами багатства, бо Коноха сама ще не стала на ноги. Дозволити іншим розвиватися швидше було неможливо.
Але тепер ситуація змінилася.
Він дивився на своїх сусідів, на ці буйні пасовища... Якщо вони будуть занадто бідні, Коноха не отримає великого прибутку від торгівлі.
Так що пора їх трохи відгодувати. Щоб було що стригти.
Так він і робив.
Тепер Івагакура охоче запропонувала йому на десять відсотків більше прибутку, щоб перехопити замовлення в Суни.
Ах, як же це ... Навіть якось ніяково.
Юя випробовував сумління рівно три секунди, після чого твердо вирішив, що швейна фабрика буде побудована в країні Земля.
***
В один з останніх днів 37-го року Конохі оперативник Анбу, як зазвичай, говорив Юя про останні події. Закінчивши, він вагався запитав:
- Пан Хокаґе... Останнім часом представники Сунагакуру і Іваґакуре постійно б'ються прямо на вулицях Конохи... Це... Це не зашкодить нашій репутації?
Коли Юя відчував докори сумління, прикрив обличчя сувоєм і пробурмотів, що все гаразд. Це так...
— М-м... Робочі моменти.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt