Сам по собі підписання договору не викликало жодних хвилювань.
Навіть коли умови угоди були оповіщені в новинах і надруковані у газетах, мешканці Конохи лише трохи дивувалися, чому пан Хокаґе відмовився від 30 відсотків ресурсів на право транслювати свої телеканали.
Проте коли народ живе в достатку, він схильний до рішень надзвичайної терпимості. Крім того, ця новина не мала прямого відношення до Конохе і нікого для неї не цікавила. Тому ніхто на нього не звернув особливої уваги.
Але для Чорного Зецу все було інакше.
Ледве подивившись на повідомлення, він прийшов до єдиного висновку...
Цей Хокаге, Юя, точно струсил.
А боягузливі Каґе... як же він їх обожнював.
...
І ось, коли делегація Тумана заключила з Юю угоду, з почуттям боргу вирушила додому, Чорний Зецу напав на них із засідки. Вбивши кілька шінобі, він « випадково » залишив на місці злочину клочок тканини від протектора Конохі. Сліди на тканинах, залишені Катоном, виглядали так, ніби хтось в поспіху намагався спалити слимака, але не довів справу до кінця.
Розрахунки були прості: в Киригакурі, звичайно ж, вирішать, що Коноха залишилася незадоволеною умовами переговорів і тому вислала убивць піддати їм урок.
Не те, щоб уловити щось винятково геніальне.
Але жоден Каґе не замалює інцидентів, коли дізнається про напад на своїх послів. Він обов’язково вимагатиме відповіді.
А де вимога відповіді - там і конфлікт. Там, де конфлікт — це ворожнеча. А коли ворожість поглиблюється, війна стає лише питанням часу.
За тисячу років спостережень Чорний Зецу відточив це ремесло до досконалості. Він не відчував жодних мук сумління.
Як людина може мати сумління?
Як і очікувалося, звістка про напад Кірігакура розлютила.
Селиня тільки-тільки пережила громадянську війну, і їй відчайдушно потрібно стабілізувати внутрішню атмосферу. У такий момент напад міг означати лише одне: Коноха, побачивши їхню слабкість, вирішила вдарити і урвати свій шматок.
У великих селах не завжди той, хто сильніший, поводиться як тиран. Могутня держава, яка має подібні сили, може диктувати свою волю, але ніколи не заходить надто далеко. Зрештою, якщо загнати противника в кут, він дійсно наважиться воювати.
Звичайно, якщо взяти до уваги силу Конохи і Тумана, то поле бою могло б розгорнутися в країні Водоворотів, а не на їхніх власних землях. Це знову підкреслювало стратегічну важливість цього клаптика суші. Але варто було війну почати, і її наслідки вже не залежали б від волі двох Каге. Битва йшла б до кінця.
Тому Юя, звичайно, не хотів війни.
Як не хотілося її та Кіригакурі.
Проблема полягала в тому, що тепер Дерівня Тумана була у вразливому становищі. А слабка сторона, щоб зберегти обличчя і статус, не може дозволити собі поступки. Навпаки, чим слабшим ти стаєш, тим жестче повинен здаватися.
Зрештою, для кожного села головне — це розвиток. И выгода.
Саме в такій ситуації опинилися Коноха з Туманом.
Громадянська війна майже стерла Кірігакуре з лиця землі. Що у них залишилося? Уся інфраструктура була знищена, єдина цінність — тільки родовища корисних копалин. Що до улову... Не будеш ж годувати рибу весь континент, коли інші ловитимуть вмієте.
Тепер Туман був голий як сокол. Саме тому третій Мізукаґе так не хотів віддавати Юя ті три копальні - потрібно було хоч щось собі залишити.
І новина, яку привезла делегація, його повністю влаштувала. Юя не зреагував: він дозволив Туману залишити собі третину кожного рудника. А що до трансляції... Мізукаґе було все одно. Щоб відвідувати їхню країну, Конохе треба побудувати в Киригакурі електростанцію.
Третій Мізукаґе був тільки за! Збудують станцію, а ми підглянемо технологію. Він не вірив, що мешканці Тумана є більш дурними в Лізі.
Але відразу після промови голова делегації впав на коліна і, обливаючись слізьми та голосінням, розповів про це.
Третій Мізукаґе опинився в безвиході.
Розум підказував, що не можна вступати у конфлікт з Конохою. Четверо з Семи Легендарних мечників були мертві, заміну їм ще не знайдено - Кірігакур просто не витримав би нової війни. Тим більше з Конохою...
Но...
Просто терпиться?
Поміркувавши, третій Мізукаґе вирішив - ні. Не можна.
Якщо вони прокинуться зараз, то що потім? Кланятися Конохе при кожній зустрічі?
Якщо нічого втрачати, той не боїться. Час діяти!
І третій Мізукаґе відправив у Коноху послів з вимогою відповіді.
На цей раз чорний Зецу, хоч і горів бажанням підлити масла у вогонь, подивився на склад делегації, вирішив не ризикувати. Поголов її Суїказан Фугуки з Самехадою наперевіс. Вбити пару генінів або чунінов - це будь ласка, але зв'язуватися з елітним джонем Тумана... Ні вже, звільніть.
Насправді, колись власники семи мечів вибирали в основному могутні клани. Але, здобувши перемогу у громадянській війні, третій Мізукаґе отримав право роздавати легендарну зброю на власний розсуд. Звичайно, він не збирався забирати мечі біля кланів. Мізукаґе планував утвердити нових власників і розрубати про це по всьому континенту.
Але зараз...
Зараз треба було розібратися з цією справою.
1 грудня 34 року від заснування Конохи.
Коли Юя працював у плановій перевірці, його аудієнції попросив представника Кірігакури.
Звичайно, Юя не відмовив. Це все-таки дипломат іншого села, повага проявити необхідно. Хоча, якби він дуже не хотів його бачити, міг би просто відправити на зустріч Нару Шикая. Але це було б відвертою знехтуванням, і потреба в цьому не була.
Юя прийняв представника особисто.
Той, хто з повагою сказав Конохи, що люди напали на їхній делегацію, яка поверталася в село.
Юя поспішав: що за чортівня?
Він, звичайно, не знав, що за всім цим стояв чорний Зецу. Але, дослідивши детальний звіт, навіть він дійшов висновку, що Коноха - головний підозрюваний. У цьому селі було багато людей, які не хотіли його прийняти: третина копалень переклала на будівництво електростанції та розширення віщування.
Люди того часу просто не розуміли всієї важливості інформаційної війни.
Подумаєш, якісь копальні. Навіть якщо Коноха їх отримала, руда просто лежала б на складах. У села не було потужностей, щоб переробити такі обсяги.
Знову ж таки, все впиралося у нестачу населення і незавершену індустріалізацію. Річне споживання на душу населення в кращому випадку обмежувалося одним MP3-плеєром, а інша техніка купалася з розрахунків одна на сім'ю.
Нічого не поробиш, зараз закладався фундамент. Навіть коли в минулому житті було промислово, мільярд людей збагатилося протягом 30 років і вони почали індустріалізацію. Коноха ж починала з нуля, і нехай мала кількість жителів спрощувало завдання, часу все одно потрібно було багато.
Спочатку Юя чекав на п’ять років, а потім скоротив план до чотирьох. Тепер йому здавалося, що можна видужати за сім-сім років.
Але це - якщо не станеться непередбачених обставин.
Якщо буде війна...
Індустріалізація могла не просто сповільнитися, а відкотитися назад. Незапні війни мали здатність відкидати тих, хто програв у світ на десятиліття і повністю залежний від переможця.
Звичайно, у випадку Конохи і Тумана не дійшло б до такого, але як реагувати...
У Юя розболілася голова.
Але зовні він не міг показати слабкості.
— О? І ви стверджуєте, що це зробили ми? Слова вимагають доказів. Цей обгорлий шматок тканини — неглибокий доказ, а лише безглузде.
Юя невтомно взяв зі столу теку, відкрив її і пробігся очима по документах. Усередині він трохи заспокоївся.
Звичайно, представники Тумана не зробили такої відповіді, але він і перегинав палицю.
Чорний Зецу міг і не знати, з ким має справу, але вони-то знали, що за людина цей третій Хокаґе. За всі роки їх перебування в Конохі вони жодного разу не бачили, щоб він йшов на поступки. Навіть коли здавалося, що він відступив, пізніше з'ясовувалося, ніби тимчасовий компроміс приніс йому набагато більше користі.
Вони не знеохочувались виконувати його волю, але зобов’язували позичку перед селом.
Юя це розумів. Але як вони захищали інтереси свого села, так і він мав думати про Коноха.
В результаті представник Тумана лише заявив, що делегація вже в дорозі, і висловив надію, ніби Коноха її прибуток підготує пояснення.
Незабаром до Коноху прибув загін на чолі з Суїканом Фугуки. Юя прийняв їх особисто, і в залі для переговорів заявив, що Коноха вже перечитала всі матеріали, обізнаність з ситуацією та висловила глибокий жаль щодо того, як сталося із шінобі Тумана. Однак, він додав, це може бути провокацією третьої сторони, яка хоче посортувати їхні села.
Що ж, хоч це і була пальба навмання, він потрапив в яблучко.
На жаль, Туман не міг прийняти такого висновку.
Зрештою Юя запропонував вихід: він визначить загін, який буде вести розслідування разом з ними.
Туманські представники не мали нічого крім згоди. Вони не могли просто вимагати компенсації.
Доказів не було!
А що до вибору людей для загону ... У Юя їх було не так вже й багато. Але, бажаючи виростити своє ближнє коло, Юя доручив Нарі Шікаю зв’язатися з однією людиною...
***
- Пан Хокаґе... - Він мене направляє? — Хатаке Сакумо прийняв сувій з рук оперативника Анбу і недовірливо подивився на нього.
Шінобі кивнув у маску лисиці, і Сакумо наказав якнайшвидше з’явитися в резиденцію Хокаґе та зник.
Сакумо моргнув, знехтуючи наказом у своїх руках.
— Ара, невже не хочеш мене відпускати? — пара білих рук обняла його зі спини.
Сакумо тут же почервонів, поспішаючи викинувся з обіймів і, кашлянувши, з серйозним видом повернувся до дівчини:
— Мідоріно, у третьої важливої справи до мене. Сьогодні тобі доведеться піти в парк розваг однієї ...
Дівчина моргнула своїми гарними очима і розчаровано опустила голову.
— Ладно, я поняла. Но... раз ти не йдеш, який мені сенс йти туди самій...
Сакумо винне в тому, що вона обгорнула його шию руками і запечатала поцілунок на устах.
А потім залилася веселим сміхом:
знову я обвела тебе навколо пальця! І так кожного разу. Сакумо, ти такий простачок!
Густо почервонілий Сакумо щось пробурмотів, зрештою тільки безпорадно зітхнув і вибачився ще раз і зник у фізичному мерехтінні.
Дівчина зітхнула і дивилася на нього. Вона дістала з кишені два квитки, сумно посміхнулася і підійшла до входу в парк. Вона вже збиралася викинути квитки в кошик, як раптом побачила біля воріт двох сперечальників... ні, б'ються діти:
— У-у-о! Я ж сказала, що купила квиток! Ти мені не віриш! Я тебе поб'ю! Поб'ю! — кричала рудоволоса дівчинка.
— Перестань, перестань! — Отбився жовтоволосий хлопчисько. — Кажи, купила. Покажи! Як ми без квитків пройдемо?
Мені байдуже! Спочатку вибачайся!
Коли Мідоріно побачила цю сцену, вона посміхнулася тепло. Вона підійшла до них і простягнула два квитки.
— Сестричка саме збиралася йти, а у неї залишилося два зайвих квитки. Якщо ви не проти... Візьміть і повеселитесь...
— А? Правда? Спасибі, тітка!
— Дурень! Вона серичка!
— Ай, боляче!
Побачивши, як жовтоволосий хлопчина отримує тумаків, Мідоріно показала рудій дівчинці великий палець і потім, заклавши руки за спину, розвернулась та пішла геть від Першого парку розваг Конохі.
Сьогодні...
Мабуть, не доля...
« Гаразд, піду додому вчитися смажити яєчню. Цього разу точно не підготує!"
...
Коли Хатаке Сакумо прибув у резиденцію Хокаґе, Юя саме обговорював з Нарою Шікай закінчення збирання першої серійної партії автомобілів.
По правді кажучи, від машин Конохе багато користі вже не було. Але Юя був змушений піти на це, щоб стимулювати споживання.
З кожним роком мешканці Конохі не давали собі ради. Адже якщо гроші тільки копіюють і не витрачати, то рано чи пізно вона про себе знатиме.
Валюта Конохі була міцно прив'язана до золота - десять тисяч три за один грам, — що зробило її покупцю здатність неймовірно стабільною. І хоча інші села поки що не розуміли, чому Юя встановив такий курс, це не завадило їм бездумно його копіювати. Варто зазначити, що коли третій Райкаґе оголосив про подібне навчання в Кумогакурі, фінансове становище його села стабілізувалося за короткий час.
Цей громіла поняття не мав, що означає прив'язати десять тисяч рей до грама золота. Просто Коноха так зробила, значить і їм треба. Але з чистої випадковості це спрацювало, і валюта Облака зросла. Можливо, саме тому в майбутньому третій Райкаґе вважали експертом економіки.
Аби підстебнути споживання, Юя мусила розвивати високотехнологічне виробництво, як - от автомобілі.
Ви що, знущаєтеся? Тільки копіюйте і не витрачаєте...
Це ж ні в які ворота не лізе!
Після цього Юя викликав до себе Хатаке Сакумо.
Після короткої розмови він відправив його на завдання.
Однак Юя мала передчуття, що розслідування Сакумо не матиме успіху. Той, хто зважився на таке, напевно не залишив би зачіпок.
Насправді, через місяць, у січні 35 року Сакумо представив свій звіт. Юя, вивчивши його, звітливо вловив одну можливу версію...
Звичайно, Сакумо не знайшов конкретного винуватця. Якби він вийшов на Чорного Зецу, це був би смертельний удар. Але він був не настільки дурним.
Але звіт Сакумо все ж навів Юю на одну думку...
Така чиста робота і навмисно залишені фальшиві сліди, що вказують на Коноху...
Був один чоловік, здатний на таке...
Хто ж це?
Найманець з чорного ринку...
Какузу.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt