Кажуть, що донька приносить батькові радість. Юя і справді ці почуття обожнювали інших, коли вони бачили чужих донечок.
Отже, коли Цунада знову завагітніла, він був у сьомому небі від щастя.
Якщо народиться дівчинка, Юя був готовий обсипати її найповніше кохання.
Звичайно, чим все закінчиться, стане ясно лише наступного року.
Перший раз — страшно, а другий - звичайно. Нехай прислів'я не зовсім до місця, але суть передає вірно.
Цього разу Цунада вже була досвідченою і не втрачала досвіду, як у першій вагітності.
От тільки поведінка Юя, яка часто молилась до всіх богів, лише б народилася донька і поставила її в глухий кут.
Навіть у світі шінобі не було великої вищості чоловіків, але ідея про те, що тільки син може забезпечити спокійну старість глибоко вкоренилася в розумах.
Тому витівки Юя, який немає-ні та і підходив до меморіальній плиті Сенджу Гаширами, щоб пробурмотати пару слів (в кінцевому підсумку, у Першої була техніка, що створила нефілімську статую Будди), нехай і сендзюцу, але якщо округлити, то чим не Будда? Цунаді не буде гірше від молитви, ніж тоді, коли він одночасно розгубився і сміявся.
Але їхній син вже перевалив за рік, так що подарувати йому сестру було б зовсім непогано.
Хоча Юя іноді грабували з абстиненцією, він не запускав справи Конохі. Цунаде теж добре ходила на роботу. На відміну від першої вагітності, ця майже не була зв’язана з нормальним способом життя.
У липні 303 року Конохі Мітокадо Гомура, призначений директором країни Водоров, повідомив про це: усі фабрики готові до роботи, можна присилати людей для управління.
Дівчині лише полегшено зітхнув. Якби була можливість, він би ніколи не відсилав туди людей.
У самій Конохі їх не вистачало до такої міри, що одного чоловіка хотілося б на двох розділити, а для країни Водоворотів вимагалося підрозділ принаймні в п'ятсот чоловік.
Але і не відправляти було заборонено. Якщо не тримати країну Водоворотів у щоках, Юя б не зміг спати спокійно.
( У початковій історії шінобі Кіригакуруре добиралися аж до країни вогню, що було справжнім безглуздям).
Що ж, треба так.
Протягом трьох днів Юя ретельно зважував усі «за» і "проти" та зрештою відібрав для призначення в країні Водоворотів більше сотні чуунінів вищого рангу - всі простолюдини, без зв'язків і гучних імен.
А ось під їхнім початком, як рядових управлінців, працювали інші триста грядків з більшою кількістю чуунінів, які вже були вихідцями з різних кланів.
Я хотів цього, чи ні, але тепер саме кланові шінобі складалися з кісточок військової сили Конохи.
І йому все ще доводилося на них покладатися.
Так, день за днем, і пройшов тридцять третій рік Конохі.
У селі панувала мир і спокій. Мешканці горю не знали, що в кожному домі було багато грошей і життя текла легко й безтурботно.
Усюди чувся сміх, і лише час від часу пронизливі крики доносились з кімнати страху в парку розваг на землях клана Х’юґа.
На цьому гарному тлі три з чотирьох міських районів Конохі були повністю реконструйовані.
Юя був задоволений. Коноха прогресував відповідно до його плану, і ніщо не приносило йому радості.
І ось у вересні тридцять третього року Нара Шікая представив йому проект реконструкції Північного району.
Юя проглянув папери, не знайшов ніяких проблем і утвердив його.
Це була звичайна рутинна процедура, на яку ніхто не звернув особливої уваги, і проект був запущений в роботу.
Так само було і з південним, Східно - східним та Західним районами. Це був вже не якийсь експеримент, а перевірений факт!
Тому ніхто і не запідозрив, що це погано.
Але саме у вересні 303 року одна за одною оплакували нещастя!
На території Івагакурі оголосили банду ренегатів, які видавали себе за військових.
Річний торговельний оберт між Івою та Конохою, навіть якщо брати тільки офіційні угоди, складав три-чотири мільярди ре. Це не означає, що укладати приватні торговельні союзи — це велика сила.
Ці величезні гроші, які Коноха завжди виплачувала без затримок — десять мільярдів дупки на початку року, а потім оплата кожної партії готівкою не могла стримати голови пожадливим стерв’яльникам.
Офіційних торговців з Іви перебили, а ці проходи, видавши себе за них, пройшли угоду з Конохою, граючи на два фронти і нагріваючи руки майже на п'ять мільярдів р!
Звичайно, ця сума складалась не наївно, а з товаром. Але якщо подивитись, це були справжні ліквідовані активи.
Івакуре переважно подавала їжу: зерно, сухі фрукти, яке завжди в ціні. У крайньому разі його можна було з'їсти самостійно.
Тевари з Конохі — холодильники, телевізори і грамофони. Виробництво в Конохі було обмеженим, і після забезпечення внутрішнього ринку на експорт уходили лише крихти.
В основному, такі тварини були видобуті іншим великим селом під час офіційних торговельних угод.
Саме тому ціни на них були надто високі.
Звичайно, бандити не сміялись б продавати їх у Іве. Але що перешкоджає їм відвезти все це в Кумогакурі або Сунаґакуре і збути товар там? Або, ще краще продати його безпосередньо даймі країни Ветра або Країни Молнії? Це ж зумовило прибутковий прибуток!
Ці ренегати, вирізавши торговців Іви, представники Конохи не чіпали сталі.
Кілька років тому Юя, який шукав причини відчути силу чакра-пушок, знайшов його в обличчя країни Трави (їх лідер Івою), влаштував засідку на групу Конохі, де загинуло кілька шінобі, включаючи одного з клану Хьюга. Юя був у захваті. Він перетворив країну Трави на показний приклад, викатив знаряддя і випробував їх у справі. Тепер, через кілька років, на місці села Кусгакурі буйно ріс лише бур'ян. І ніщо не нагадувало про те, що тут колись кипило життя.
Для Юя було справжнім випробуванням зброї, але він сам цього не визнавав. З доброї причини було сказано: « Негідники вирішили, що в Конохі не буде нікого заступатися за своїх? Як вони посміли підняти руку на шинобі при виконанні?!"
Привід був відмінним. Принаймні в інших країнах ніхто не побачив у цьому підвоє. Навпаки, всі вирішили, що Третій Хокаґе — це просто душка. Підняти армію через кілька шінобі! Який турботливий лідер.
Можливо, ренегаті з Іви не трощили торговців Конохи саме через страх, що Юя використовує це як привід для війни.
Можна сказати, вийшло з чистої випадковості але собі на користь.
Інцидент в Івагакурі наробив багато шуму.
Через цю торгівлю між Конохою та Івою перервалися.
Якби проблеми виникли тільки в Іви, Коноха не дуже хвилювалася б.
Але, на превелике здивування людей, всі ці лиха повставали одна за одною, наче умова.
У Сунагакурі, в напрямку вибуху Песка, відбувся розкол. Вони розділилися на три фракції: радіалів, помірних і нейтраловів.
По суті, частина клана вважала, що Третій Казекаґе править несправедливо і гнобить їх. І це було правдою: раніше Казекаґе, використовуючи війну зі країною Дощу, підставив під удар і випорожнення кількох джонінів з їхнього клану.
Джоніни — безцінний ресурс для села.
Це люди, які можуть увійти в правлячу верхівку країни.
А третій Казекаґе одним махом знищив кілька десятків джонінів з клану вибуху Пески.
Незадоволення в клані вже давно зросло.
Дехто просто вважав, що такий Казекаґе не вартий свого посту. Інші ж вважали його поганим. Зрештою, саме він проклав канал, який вирішив проблему з питною водою, і один цей вчинок зробив його авторитет у селі непорушним, як скеля.
Але нейтрали вирішили вичекати і подивитися на його подальші дії.
І тоді радікали завдали раптового удару по самому Казеказі.
Вони думали, що коли заварять кашу, то приведуть до них дві інші фракції - на волю-неволю.
Їхній план спрацював.
Сунагакура почала хаос. Важко було зрозуміти, хто вірний селі проти Казекага і хто просто хоче жити у мутній воді.
Якби проблеми були тільки у Іви і Суни, Коноха б це пережила.
Торгівля з Івою перекриє? Що ж, можна тимчасово ним не користуватися.
Івагакурі від цього постраждає куди більше, адже мова йде про багатомільярдні прибутки.
Те саме можна сказати і про Суна.
Третій Казекаґе не дозволив внутрішній торгівлі з Конохою знищити його. Він мав довести бунт у найкоротший строк, навіть якщо це найжорстокіші методи.
Але через це в Киригакурі почалася громадянська війна.
У цій битві зійшлися всі елітні сили Тумана. Сім мечників Тумана розділилися на два табори, і разом з тим різали одне одного.
У перший же день на полі бою полюбляло більше тисячі шінобі.
З другого боку, це не було чимось незвичайним. Киригакура перетворилась на порохову бочку.
Третій Мізукаґе та місцеві клани вже заклали Конохе всі свої копальні в обмін на зброю і припаси.
Громадянська війна, яка вже давно наздогнала, нарешті впала. Це було дуже важливо.
Але через це торгівля між Конохою і Кіригакурі повністю припинилася.
Принаймні на поверхні. Що ж до таємних поставок зброї...
Кхм, Юя звичайно був не в курсі.
Події у Тумані були передречені.
Єдине, чого Юя не міг сподіватися, — це те, що проблеми почнуться і в Кумогакурі.
Джинчурікі Восьмихвостого з невідомої причини впав у лють і вийшов із-під контролю. Третій Райкаґе, який очолював військо шенобі, зміг зупинити його, але ціна була висока — сотні загиблих і нова.
Кумомаракуре оточене гірськими пасмами, а село лежить на річці.
Буйство восьмихох зірвало всі дороги. І хоч би як швидко Райкаґе зреагував, коли б усі сили відклали на ремонт і побудували шляхи для кінних возів та караванів із припасами тривали б місяці.
Не тягнути ж товари з Конохи на власному горбу? Так і померти недовго.
Отже, лише за місяць тридцять третього року Конохі був паралізований торговим шляхом з чотирма великими країнами: Ветра, Молнія, Землі та Води. Спільні збитки торговельних союзів перевищили двісті мільярдів рей.
Це було не зовсім правильно.
Наприклад, у випадку з Івагакурою, третім Цучіке Онохі вже рвав і метал, шукаючи зрадників. Як тільки їх знайдуть і знищать, то викрадені в Конохі товари повернуться або будуть компенсовані скарбами й ресурсами Іви.
Збитки будуть лише тимчасовими.
Те саме стосувалося Суни і Кумо. Як тільки торгові шляхи поновляться, товар буде продано і втратять.
Що ж до Кіригакурі...
Ну, ця угода, по суті, пішла до дну. Але Юя це не турбувало. На продаж зброї він вже заробив достатньо.
А коли буде визначено переможець, можна зібрати з нього борги за старою угодою.
Отже, по суті двісті з понад мільярдами були лише паперовими втратами. Через кілька місяців, коли села вирішать свої внутрішні проблеми, все повернеться на круги своє.
Навіть якщо б усі зовнішні торгові шляхи повалилися, Коноха не наважилася би і вухом. Живи б собі далі як ні в чому не бувало.
Але все це, щоб його не мало статися саме зараз.
Більшість торговельних союзів закупляли товари на банківські кредити.
Банк у свою чергу добре знав, що торгівля з іншими селами — це прибуткова справа.
Отже, приватні торговці мали справу з рукавами.
Майже будь-який смішник міг взяти кредит на мільйон, купити пару грамофонів, відвезти їх хоч в ту ж Суну і відразу продати.
Всі знали, як Демє країни Ветра любить розкіш.
Тепер же всі ці клієнти, які набрали кредитів, сиділи з товаром на руках, який неможливо було продати. Отже, вони не могли повернути борг.
Загальна сума таких « позик », що були залежні від кредитів, становила понад 200 мільярдів доларів.
Разом з кредитними картками, виданими офіційним торговим діячем, було вже понад чотири сотні мільярдів доларів.
І, як на зло, саме в цей момент Ю схвалив проект Нари Шикаї по реконструкції Північного району.
Тільки на перший етап потрібно було вкласти сто мільярдів доларів, і такі суми були потрібні щомісяця. Швидка перебудова цілого району вимагала колосальних вливань.
І тут виникла проблема...
У липні 303 року гроші були. У серпні - теж...
Навіть у вересні, якщо піднапружитися, можна було насхрестити.
А в жовтні?
Коли Юя звів усі ці розбіжні факти, один висновок напрошувався.
Конохі не має грошей. Просто банк так легковажно роздавав кредити, що більш ніж чотириста мільярдів три, які повинні були повернутися ще в серпні, тепер, швидше за все, не повернуться до кінця року.
А готівки в банківських сховищах...
Вже не вистачало, щоб протриматися до нового року.
І що тепер робити?
Першою думкою Юя було надрукувати гроші. Як Америка з спогадів про його минуле життя.
Але, подумавши, він зрозумів, що це не вирішить проблему, а лише погіршить її. Це могло завалити всю грошову систему. Наслідки знецінення валюти були неприйнятними для Юя.
Коноха — це найбагатіша й найсильніше село у світі шінобі. Як можна допустити знецінення її грошей?
Розібравшись у деталях, Юя міг лише зі скреготом зубів прошипіти прокляття.
Країна Ветра, Земля Молнія, країна Землі, країни Води — усі проблеми в один і той же місяць, всі торгові шляхи перекриті! Хто винен?
Ймовірність такої події була нижчою, ніж зірвати джекпот у лотереї!
У лотереї хоча б можна провернути темні ділки, а в цій проклятій реальності ніхто не міг таємно дёргати за ниток.
Навіть якби хтось міг керувати однією країною, він не зміг би підкорити собі інші чотири великі держави.
І саме з ним це сталося! Про що тут ще говорити?
Можна лише сказати, що реальність - та ще стерва.
Юя знову повернувся до звичного режиму, коли він їв і спав у кабінеті Гокаґе. Якщо вам не вдасться розв’язати цієї проблеми, то це може бути великою проблемою.
Хоча він, звичайно, знав, що впорається.
У крайньому випадку...
Можна було розталанити заначку Сенджу Тобірами в банку Конохи — ті ж самі сто тонн золота.
Один грам золота коштував десять тисяч ре. Сто тонн - це трильйони. Якщо прижёт, можна буде пустити золото в оберт.
Але це була крайня міра.
Продати золото легко, а ось повернути його назад - вже ні.
У мешканців Конохи було багато грошей. Якби вони змогли урвати золото в Юя, то швидше передали б його як родинну реліквію.
Цього Юя не міг допустити.
Збираючи і проаналізувавши всі дані, Юя переконався, що гроші в Конохі були. Просто банк роздав їх у вигляді кредитів, і тепер їх повернення затримується через одночасного колапсу всіх торгових шляхів.
Кредитні гроші пішли на закупку товарів, потрапили на фабрики і в руки мешканців Конохі.
В обмін на товари.
Іншими словами, гроші були на руках людей.
Гроші були на рахунках у заводів.
Але ось у чому питання.
Як змусити гроші повернутися в банк, щоб він не зрушився і не спровокував паніку?
Після довгих роздумів Юя прийняв рішення:
— З першого по п’ятнадцяте серпня випустити в продаж однорічні облігації Конохі. Дохід — п’ять відсотків. Загальна кількість емісій становить п'ятсот мільярдів.
З огляду на обставини, які виникають у світі, потрібно надзвичайних заходів. Іншого виходу не було...
Юя дуже зітхнув. Ну що за чортова удача? Чи було б добре, якби усі великі країни одночасно накрили кризу?
Та може бути ще абсурдніше?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt