Питання Сенджу Тобірами було з тих, на які будь-яка відповідь - правильна і невірна одночасно.
Вирішитися на удар по цих двом? Тоді Юя, без сумніву, натягнув би на себе гнів усього села.
Залишити їх у спокої? Але після смерті Тобири в Конохі не залишиться нікого, хто б утримав їх.
Хто гарантує, що ці двоє — чи то вірні й віддані за ними клани — не будуть задумуватися зраду? І нехай Юя міцно тримав в руках економіку кланів Сарутобі і Шимура, вибудувавши торгові зв'язки, все це було не так вже й важливо.
Це був світ шінобі.
Тут будь-яка боротьба - ніщо в порівнянні з збройним захопленням влади. Чи ж не тому вів кривавий приклад Деревні Скритого Тумана, де вже була громадянська війна?
Отже, те що Юя зробив не мало вирішального значення. Тобіраму цікавився не сам вибір.
Його цікавила позиція Ю. І те, скільки часу йому знадобиться щоб її зайняти.
На щастя, Юя довго думав. Зробивши глибокий вдих, він твердо вимовив:
— Кллан Сарутобі я не трону. Що ж до Шимура...
Тобірама посміхнувся і жестом перервав його:
- Досить, можеш не продовжувати. Я прийшов не для того, щоб змусити тебе робити вибір. Я лише хотів побачити, чи здатний ти на рішучі дії. І, як я погляну, рішучості тобі не займати.
З цими словами він серйозно поставився.
- Запам'ятай, Юя: ніколи не барись. Краще зробити помилку, ніж нічого не робити. Зрозумів?
Юя мовчки кинув.
Тієї ночі вони проговорили до світанку. Тобірама прийшов до вечері, а пішов, коли небо на сході вже почало світити.
Незадовго за ним зачинилися двері, в кімнату, не приховуючи тривоги, увійшла Цунада.
- Те, що говорив дід... Це правда?
Юя помедлив з відповіддю, а потім похитав головою.
- Дядько-наставник звик готуватися до гіршого, але я все ж думаю... Сарутобі Хірузен, не кажучи вже про Данзо, але не така людина.
Головною метою відвідин Тобірами було попередження про можливий військовий переворот двох впливових кланів. Приклад Кірігакури, що лежить по той бік моря, був занадто охарактерним.
Але Юя не вірив, що Сарутобі і Шімура на це захочуть.
На чолі цих кланів тепер стояли Хірузен і Данзо.
Що до Данзо... Цей старий інтриган з тих пір, як продемонстрував свій "танат" не влаштовуючись із керуванням єдиним заводом, затаївся у своєму кварталі і носа не спускав назовні. Він з’являвся лише на весіллі Ю і святкуванні його дітей.
Чи можна повірити, що він нічого не задумав? Юя б на це не поставився. Цей старий пень напевно тиху виношував який-небудь черговий брудний план, можливо, що і за захопленням влади. Але чого він міг досягти, вічно ховаючись по кутах? Цю Юя реформували саме для того, щоб запобігти одноличному контролю над армією і відвернути перевороти.
Говорячи відверто, навіть якщо Юя хтось і прибрав, наступним у влади виявився би хто завгодно, але не Шімура Данзо. У того ж Сарутобі Хірузена шансів було куди більше.
Але Хірузен...
Хм... Його дружина Бівако була вже на шостому місяці вагітності, а він сам майже не був удома і все рідше пропадав у клані.
Тому що за останні кілька років телебачення Конохі дуже розрослося. Особливо після запуску нового серіалу в жанрі токусацу, де Хірузен відіграв головну роль. Діти по цілому селі тепер бачили в ньому кумира і твердо вірили у існування Рцаря Світла, постійно вимагаючи, щоб він показав їм свої обладнинки. Так Сарутобі Хірузен несподівано став найпопулярнішим « дядюком » у Конохі.
А Юя у свою чергу став найпопулярнішим дорослим.
Минулого року він видав наказ, який зробив математику обов’язковим предметом для всіх учнів академії. Дитячі стони і прокляття були чутні по всій Конохе.
У гніві людина може на багато чого, але тільки не на математику. Якщо ти її не знаєш, то ти його не знатимеш. Лише випускники минулого року були надзвичайно вдячні Юю за те, що він дав їм життя і не змушував їх здавати цей жахливий предмет.
Отже, Юя отримав почетне звання « Сього ненависного дорослого Конохи» минулого року, причому без жодної конкуренції. Дивно, що сама ідея таких розважальних опитувань в газетах підкинув він сам. Цунада в той день сміялася до сліз, обіцяючи вирізати всі статті і зберегти їх на пам'ять. Вона говорила, що потім буде весело перечитувати. Юя лише потиснув плечима: « Род, що тобі весело».
Хірузен був по вуха зайнятий на телебаченні. І було очевидно, що з часом, із ростом кількості програм, фільмів і серіалів, які вимагають твердження, він буде ще більше зайнятий. Юя не вірив, що така зайнята людина матиме час на якісь інтриги.
Поговоривши ще трохи з Цунаде, він пішов спати. Завтрашній день обіцяв бути не менш важким.
***
Наступного ранку Юя, як завжди, був у резиденції Хокаґе.
Після регуляції питання з країною Водоворотів геополітична карта навколо Конохі кардинально змінилася. Між нею і країною Ветра тепер лежала країна Рек; від країни землі її відділяли Країни Дощу та Трави, починаючи з Країнами Молнії - Країна Залізнеза, а від Держави Води — КраїнаВодоворотів
Стратегія "держав-посередників" була повністю реалізовано. Тепер Коноха могла відкликати частину прикордонних сил і направити всі ресурси для розвитку економіки.
Строго кажучи, Деревня Скритого Ліста за масштабами була не більше звичайного міста країни Огня, чимось на зразок другої столиці при дайме. У свій час, коли перший Хокаге вів переговори з правителем, той щедро рукою відписав Сенджу Гаширам величезний шматок землі навколо села. Хашірома, керуючись принципом: « Отримуй те, що я даю» - погодився.
Тепер, дивлячись на ці безлюдні терени, у декілька разів більша за площу Конохи, Юя відчував лише власну безсилість. Навіть зовнішнє місто було заселене не повністю, а в самому серці села вистачало місця. Люди просто не мали доступу до нових земель.
Але шінобі - інша справа.
Можливо, вони не могли заселяти ці землі як прості селяни. Хоча для Юї це було неможливо, але дивитися на те, як ця земля простатиме, стало нестерпним тортурам. Його душа не виносила вигляду покинутих полів.
Можна було відкликати частину прикордонних загонів і направити їх на роботу: прополка, випалювання, зрошення, спалах... Повторювати це рік за роком, і через три-п'ять років тут будуть родючі землі. Навіть якщо не посадити рис, можна було розбити сади або квіткові плантації — все краще, ніж дозволити землі заростати бур’яном.
Це був лише один з багатьох проектів. Юя хотів повністю зосередитися на розвитку села і поліпшенні життя її громадян. У цьому він був сильний.
Він, чесно кажучи, зневажав політичні ігри. Але це було зобов’язанням. Ось вийде він одного дня на пенсію, буде няньчитися з зірванцями - ось тоді і заживе в своє задоволення. На той час, мабуть, на світ з'являться і наш майбутній герой, і його вічний суперник Саске. І замість того, щоб обурюватися, він може безкарно шлебати їх по дупах.
Ось це буде життя...
Але все це - справи далекого майбутнього. А зараз...
Юя втомилося потерти лоб, дивлячись на стоячий перед ним Наваки, чиє обличчя було спотворене образою.
- Я тут ні до чого, сам винен, що погано вчився... - Він безпорадно пробурмотів.
Наваки, стримуючи сльози, тупнув ногою.
- Це все ти винен, зять! Цього року я повинен був спуститися! Але ти впровадив цю дурну математику, вона ж неможлива! А ці завдання в кінці року? В один басейн воду наливають, з іншого одночасно випускають... Та що з цими двома не так? У них в голові не все гаразд, якщо вони роблять це одночасно? Хіба ж це не було неможливо? Це не математика, це чисте марнотратство води! Ти ж сам вчиш нас економити ресурси! Чому ти досі не прикінчив цих двох?
Юя закрив обличчя руками. Він і справді думав лише про поліпшення загального рівня освіти в Конохі та підготовки кваліфікованих фахівців. Але він не вивчав одного... Шинобі, при всій їх геніальності, вміли рахувати в межах сотні, але найпростіше рівняння було для них нездоланною перешкодою. Невже так складно переключити мізки?
Хоча Наваки й насправді не пощастило.
В Академію звичайно робили в вісім-дев'ять років і вчилися три роки. Наваки пішов у вісім. Коли йому було дев’ять років, Юя оголосив математику найважливішою з наук. І ось зараз, в десять років, він повинен був перейти на останній курс ... але завалив математику, набравши всього шістнадцять балів і залишився на другий рік.
А цього року... програма стала ще складнішою. Перспектива знову залишитися на другий рік травнячила перед ним так чітко, що не панікувати було неможливо.
А він мріяв стати Хокаґе!
Тепер же... Здавалося, куди простіше буде знайти і прикінчити тих двох безумців з їх басейнами.
***
Але не тільки він мав таку проблему.
Цього року Юя офіційно відкрив початкову школу, де діти могли вчитися кілька років перед тим, як вступити в Академію. Батьки, які бачили у своїх дітях талант шінобі або просто хотіли дати їм добру освіту, могли віддати їх сюди.
І саме тут, на кілька років раніше, ніж їм було призначено, зустрілися двоє.
— З цього дня я тут головна! — Зычно прокричала Узумаки Кушина, схопившись на низенький столик.
Але на неї майже ніхто не звернув уваги.
Кушина почервоніла від люті і вже збиралася влаштувати збунку, як один із хлопців спокійно зупинив її однією фразою:
— Якщо ти отримаєш найвищий бал з математики, то ми так і будемо думати про те, щоб тебе слухатися.
Той, хто говорив був хлопчиком з копною світлих як сонце, волосся.
Намікаде Мінато.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt