Шум від нової наземної лінії метро — для більшості це була дрібниця, непідготовлена і виїдена яйця. Подумаєш, гримає. З ким не буває?
Але Камігане Юя так не вважав.
Можна було змиритись із швидкістю першого покоління поїздів, але змиритися з таким оглушливим скрегітом — звільненням. Зрештою, шляхи проводились не так вже й глибоко під землею, і цей шум додавав мешканцям багато клопотів. Хто з доброї волі буде використовувати такий рівень транспорту, якщо є вибір? Але оскільки з'явилася перша модель, це означає, що розробка другої, вдосконаленої, не змусить себе довго чекати.
***
Цунаде закінчував день, коли вона пахла як віл, стомлено бродила додому.
Кілька днів тому в Конохі нарешті запустили кільцеву лінію, що оперізувала все село, але гуркіт стояв такий, щоб їздити на цьому поїзді не було ніякого бажання. І пускай цей вид транспорту просував чоловік, який їй так подобався, Цунаде не бачила в ньому нічого доброго. От якби він їхав швидше, а шумів тихіше ...
Але зараз у неї було не так вже багато часу на такі роздуми.
Її зміна тривала з семи ранку до сьомої вечора. А після неї на нічне чергування заступали інші. Ходили чутки, що наступного місяця до них направлять цілу ораву інтернов і медсестер-практиканток, а тоді їх навантаження значно зменшиться. Всю просту і чорну роботу можна буде звалити на них. Тоді такі лікарі, як Цунаде, ще не отримали дипломів і нарешті зможуть вдихнути вільніше.
І хоча на всіх практичних іспитах вона з року в рік показувала кращі результати, щоб отримати дозвіл на випуск із-під крила того суворого старого було завдання не з легких. Принаймні, поки що. Цей старий і справді прагнув передати учням всю свою майстерність до останньої краплі. Шкода тільки, манери у нього були ганебні...
Щодня після роботи Цунаде йшла майже годину до дому. Для шінобі годину ходьби — це не відстань, а додаткова тренування. Крім того, ви можете освіжити те, чого навчилися за день.
Сьогодні вона думала так само, але раптом серце в’яне. Вона підняла голову і побачила фігуру, про яку гризла дно й нічне.
Цунада обійшлася очима. Сумніви не було - це він, і він йшов прямо до неї. Вона вже захоплено відкрила рот, щоб гукнути його, як раптом помітила, що поруч з ним йде якась дівчина...
***
— Так, як я і говорив, якщо хочеш потрапити в Абу, йди до ще Хокаґе. Він може присвоїти тобі титул джоніна, — говорив на ходу Юя, звертаючись до Х’юга Казуко.
Казуко лише зітхає:
- У моєму клані немає нікого такого, як дядько Каґамі з Вучиха, хто міг би і замолкувати слова перед паном Тобірамою, і при цьому використовував би твоїм безмежним довір'ям...
Юя м'яким усміхнувся.
Тоді нічого не зробиш. Звання особливого джону можна отримати тільки так.
Казуко надула губи і глянула на нього.
- Хіба немає ще одного способу?
Юя на миг замер.
- Якого ще?
— Полегшення проблеми, — з холодною хмипкою глянула йому прямо в очі. — Женись на мне.
Юя пробігла тінь.
- Ти ж знаєш, що це неможливо.
— Ц! — Пиркнула Казуко і поклала руки за голову. — А-а, як же все нудно. Краще б я не народилася в Клані Х'юга. Ця сім'я... До чого ж токсичне місце.
— Нічого не напишеш, — потішив він Юя. - Скільки доброго ти отримала від клана, стільки і повинна повернути. Вони ж не благодійність займаються. До того ж... Ти вже давно досягла потрібного віку.
- Ти натякаєш, що я стара? — Звзвонилась Казуко.
Юя кашлянув і поспішно все заперечував.
Саме в цей момент до них дійшов торопливий стук кроків. Юя підняв голову і побачив, як з боку лікарні до них зі всіх ніг несеться знайома фігура.
— Йо, Цунаде! Давно не бачилися!
Бум!
Цунада розбігалася і збила його.
— Ай-яй-ай... — Простоал Юя, опинившись на землі під оселею Цунади.
Казуко, яка стояла поруч з Х'югом, зіщухалася.
— Ай, боляче! Ти чого робиш? — Юя глянув на Цунаду знизу вгору.
Ця з непроникним обличчям озирнула його кілька разів, а потім нахилилася так низько, що Юя міг не тільки розгледіти дивовижні, вже сформовані форми, але й вловити тонкий аромат її духів...
Цунаде принюхалася. Переконуючись, що немає ніяких запахів, вона подарувала йому сліпучою посмішкою, піднялася і проворкувала ніжним голосом:
— Я так за тобою скучила.
Юя здригнувся.
— Цунаде, ты не захворіла? Що за дивна манера говорити... Ай!
Вона з усієї сили прийшла йому на ногу, але погляд її був спрямований на Х'юга Казуко. Обхопивши Юя за руку, вона заявила:
- Я завжди така була. І взагалі... Ти ж обіцяв, що чекатимеш мене, так?
Казуко, спостерігаючи за цією сценою, ледве стримувала сміх. Схрестивши руки на грудях, вона з посміхою подивилася на Юя.
- Так ось чому ти відкинув і мене, і Джу. А ти, виявляється, любиш тих, що менше.
Юя, потираючи ногу, похмуро мовчав, а ось Цунада така зухвалість обурила до глибини душі.
- Це де це я маленька? Цього року я вже можу виходити заміж, ясно?
Це Юя вніс вік вступу до шлюбу у звод законів. Звичайно, ні Хашірама, ані Тобірама такими речами не заморочилися, через що сталися прецеденти, коли чотирнадцять років вже об'єднались дітьми. Його терпеливість лягнула, і він законно закріпив старе. Спочатку він хотів встановити її на відмітці в вісімнадцять років, але зіткнувся з лютим протистоянням багатьох кланів. Навіть Тобірама запитував себе: « Конохе так не вистачає людей, чому ти такий хуліган? » У результаті Юя був змушений піти на поступки і знизити планку до шістнадцяти років, але це був його останній компроміс. Він твердо вирішив, що коли Тобірама та інші кланові старі люди підуть до праотців, він обов'язково підніме вік до вісімнадцяти.
Казуко ж, весело схрестивши руки, дивилася на Цунада.
- А хто сказав, що я про вік, коли назвала тебе "малою"?
Цунади замерла. Казуко в цей момент демонстрактивно випила груди.
Обличчя Цунади відразу засяяло фарбою. Строго кажучи, їй було трохи більше 15 з половиною. І хоча їй вже було 16 років, її тіло все ще не сформувалося. Звичайно, Казуко не могла лізти в лабети, які вже досягли свого розквіту. Хоча, по правді кажучи, і Цунаде вже було чим похвалитися.
Юя мовчки спостерігав, як дві дівчини готові були вчепитися один одному у волосся, і вирішив припинити це одним реченням:
- Казуко, ти за ліками йдеш? Якщо ні, я піду до пана Кацураги один.
— О, іду я. Казуко відразу стала вороже ставитись до привітних та помахалу Цунаде рукою. — Бувай, мала!
Цунаде, побагрувавши від люті, підбігла до Юя, щоб той подумав, що вона маленька чи ні, але побачила лише його спину - він вже йшов до центральної лікарні Конохі, тримаючи в руках стопку паперів.
Цунади замерла.
Ну так, гаразд. Юя зайнята справою, не можна йому заважати. Але ж... Адже ніхто не забороняє йти за ним.
Тим часом Юя, не зменшуючи кроку знову звернувся до Казуко:
- За здоров'я пана Нитто все ж таки треба стежити. У його віці не варто взивати все на свої плечі. Пора б уже давати дорогу молодим.
Казуко кинула на нього косою погляд і холодно фирснула:
— Це він особисто влаштував мій шлюб. І ти хочеш, щоб я про нього піклувалася? Ще чого!
Уші Цунаде відразу встали стирчать. Що-що? Ця доярка, виявляється, виходить заміж? Так би відразу і сказала! Отже, вона мені зовсім не суперниця!
Усмішка не спала з обличчя Юя.
- Вважай, що... передаєш мої слова. Просто донеси їх до пана Нитто. І ще одне: Гізаші та Хіаші - чудові хлопці. Їхній батько Хіаші зміг виховати таких видатних синів. Хіба батько таких дітей може бути слабким лідером?
Казуко моргнула і, опустивши голову, занурилася в роздуми. Через мить вона зупинилася.
— Попереду в лікарні, — здивувався Юя. - Що відбувається? Не підеш?
Казуко похитала головою і серйозно подивилася на Юя.
— Ты... Хочеш підкорити собі клан Хьюга?
У її погляді не було тіні жартів, але Юя лише розсміявся.
- Можеш не хвилюватися. У мене й в думках такого не було.
Казуко не побачила на його обличчі жодних ознак брехні і розчарованості вимовила:
- А якби ти захотів... Не знаю, як інші, але... Я б згодна.
Серце Цунаде шалено закололося. Що тут відбувається? Як раптом розмова перейшла на Юя і Клан Хьюга?
Юя з легкою посмішкою повернувся і попрямував до лікарні, махаючи рукою.
— Заставляти вибирати між клоном і селом - це занадто низькопробний прийом. Я таким не користуюся.
Казуко дивилася йому слідом, і на її обличчі відбивалося замішання.
- Кхм-кхме!
Тільки через деякий час кашель Цунаде вивів її з задуманості.
— Ах ты, паршивка! — Казуко розлючена.
Цунаде, перевівши руки в бік, дивилася на неї, не збираючись відступати.
А далеко Юя вже втік у двері лікарні.
Оскільки електронна система ще не була впроваджена по всьому світу, тут панувала стара добра черга. Звичайно, це не було екстреним випадком для тривалої операції.
Юя накинув на голову каптур, він не хотів, щоб його дізналися. Використовувати Техніка Перевертання? Але він не робив нічого поганого, чого боявся?
Коли він зайшов у лікарню, то попрямував до свого кабінету на другому поверсі. Біля дверей вже чекали своєї черги кілька жінок середніх років. Юя притулився до стіни і, схрестивши руки на грудях, став чекати.
Коли Цунада наздогнала його, вона з подивом потягнула його за рукав.
- Що сталося?
— Вони ще не закінчили прийом, я почекаю, - посміхнувся Юя.
— Но... Ти ж Хокаґе, — тихо відповіла Цунаде. — Навіщо тобі чекати?
Юя дивно подивився на неї.
— А хіба Хокаґе - якась особлива людина? З якого погляду йому не потрібно чекати?
У цю мить в його обличчі Цунади почулося щось від її дідуся, Сенджу Гаширами. Вона згадала Бога Шинобі, який стояв у черзі, щоб потрапити в гральний будинок, і чекав разом з усіма, аби отримати свою порцію їжі з загального котла ...
Адже... Ніхто б і слова не сказав, якби він цього не робив, але...
Цінада міцно обняла Юя за руку і щасливо приступила до його плеча. Юя був трохи спантеличений, але побачив, що ніяких подальших дій не слід було дозволяти їй це.
Нарешті з-за дверей донеслося:
- Наступний!
Коли Юя побачив, що нікого не залишилося у кабінеті, то постукав разом з Цунадою всередину.
Кацурагі, який сидів за столом, нахмурився.
— Третій? Навіть якщо ти Хокаґе, це не дає тобі права лізти без черги. Вийди і чекай.
Юя пояснив, що тут нікого немає.
« Оскільки нікого немає, мій робочий день закінчився », — зимно хмикнув старий чоловік.
Юя швидко розсипався у своїй люб’язності. Зазвичай йому не доводилося так принижуватися, але все залежало від того, з ким ти працюєш. Пан Кацурагі був справді світилом медицини. Юя чув, як одного разу цьому старому принесли чоловіка з виваленими назовні кишками. Він просто запхнув їх назад, зашив рану, і через місяць пацієнт був живий-здоровий і скакав як ні в чому не бувало. Просто чудо якесь! І це в епоху, коли хірургія була у зародковому стані! Тому перед такою людиною не те, що лебезити — на коліна встати дуже добре.
За тією ж логікою, з'явився геній, здатний подвоїти врожайність зерна, Юя без найменшого розуміння не тільки став би на коліна, але й чоботи вилизав б йому. На жаль, такого генія не було, і зерно все ще доводилося імпортувати з Деревні Скритого Камня.
Юя добре розумів, чому старий на нього злий. Раніше у нього була власна маленька клініка, де він працював з внучкою. Життя було скромне, але спокійне й розмірене. Поки одного дня цей паршивець Юя не прислав людей, які без зайвих розмов змусили його працювати тут. Вони обіцяли восьмигодинну роботу, а тепер і дванадцять годин на добу видавалися розкішшю. Зміни постійно затягувалися. Звичайно, старий був розлючений. Першу половину життя він провів у бігах, рятуючись від війни. Прибувши до Коноху, він прожив понад десять років у тиші і спокої. Ви б на його місці не злилися?
Юя з винуватим виглядом продовжував умовляти його.
І тут у справу вступила Цунаде.
Вона підійшла до старого, схопила його за рукав і включила все своє обяття, прийнявшись вередувати та благати. Юя дивився на це, і в нього очі на лоб лізли. Це точно Цунаде?
Але, що не кажи, це спрацювало.
Та все-таки Цунаде була ровесницею його онуки. А оскільки внучка не хотіла успадкувати його мистецтво лікування, він покладався на Цунада. І треба сказати, та показувала чудові здібності до навчання, чим дуже тішила старий. Отже, хоча він і був з нею суворим, ця суворість протікала через бажання передати їй свої знання. Насправді він її дуже любив.
У результаті, завдяки втручанню Цунаде, старий з крижаним обличчям буркнув, щоб Юя викладав, з чим прийшов.
Що ж, Юя тільки це і було потрібно. Він рішуче поставив на стіл стоси документів.
- Пане Кацурагі, погляньте. Я планую побудувати ще один шпиталь. І хочу, щоб ви стали його директором. Що скажете?
Старик з люті надужився, і вуса його затряслися.
— Тобі мало чого, що я на тебе ішу, ти хочеш, щоб я й в іншому орав?
Юя поспішно закривав руками.
— Нет-нет, что вы! Там ви будете головним. У звичайних випадках вам навіть не доведеться втручатися. Ви зможете ганяти тамошній персонал у хвіст і гриву. Врешті-решт, це все люди, послані з інших сіл.
Ось це зацікавило пана Кацурагі. Люди з інших сіл?
Юя закивав з подвоєною енергією.
— Да! Інші села пришлють загони по сто чоловік. Разом з шінобі, які будуть їх супроводжувати, набереться більше сотні. І всі ці люди стануть вашими учнями. Ви зможете робити з ними все що завгодно. Незалежно від того, чи ви навчитеся їх бути вправними людьми, вам теж вирішувати. При цьому ваша зарплатня зросте до півтора мільйонів ре на місяць.
Жалюбство старого не особливо турбувало. Його турбувало інше...
- І що, вся ця юрба буде у моєму розпорядженні?
Юя відразу дав залізну гарантію.
— Саме так! Посудіть самі: управляти величезним госпіталівом — це ж набагато більше, ніж маленькою клінікою, вірно? І допомогти ви зможете набагато більшій кількості пацієнтів. До того ж, це все люди з інших сіл. Ви даєте їм роботу, а якщо вони відмовляються - просто скажіть мені, і я їх відразу викину! Слово даю!
Пан Кацурагі глибоко задумався і зрештою погодився.
Зокрема тому, що...
Більше сотні пар чужих рук у його повному розпорядженні...
Ця спокуса була занадто велика.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt