Коли Юя послухав Донесення Учіхи Каґамі, то лише посміхнувся.
Його мета полягала в тому, щоб відвезти Каґамі на дорогу. Я була надзвичайно зрозумілою: співпрацювати з Ганзо Саламандрою.
Країна Дощу прозяла в бідності. Майже вся її територія впала у воді через нескінченні дощі, а сонячне світло було незвучною розкішшю. З цієї причини на неї мало хто звертав увагу.
Але Юя думав інакше.
Він дивився не на теперішнє, а в майбутнє.
Країна Дощу лежала вверх за течією річки, яка живила той самий канал і будували у Сунагакурі. Юя не збирався виводити дамбу на кордоні, принаймні зараз, поки стосунки з Деревою Песка були непоганими.
Але майбутнє — справа інша.
Електростанції в країні Трави та країни Рек були важільами тиску на Івагакуру і Сунаґакурі. Це був подарунок, який Юя готував для свого наступника.
« Хто не дивиться на вік вперед, не здатний правити і день." Юя не заглядав так далеко, але його цілком влаштовувало думка, що протягом свого правління він зможе закласти ідеальний фундамент для наступного Хокаґе.
Тому було необхідно купити плацдарм у країні Дощу.
А яким чином...
Юя тихо хмикнув. Оскільки вже відомо, що Ханзо готує революцію і країна чекає на внутрішню суму, відповідь сама по собі.
Торгівля зброєю — прибуткова справа.
Наступного дня Юя викликав у кабінет Хокаґе главу сталелійного заводу і наказав йому зібрати людей, згорнути виробництво товарів цивільного призначення та кинути всі сили на військовій промисловості. Все одно громадська продукція йшла здебільшого в малі села, а у великих сіл були свої металургічні потужності, так що прибуток був невелика.
Куди вигідніше кувати куни, сюрикені і мечі шінобі.
І ось наприкінці 26-го року, поки Коноха була поглинута річним аудітом, Ханзо Саламандра підняв бунт.
Даймей Держаки Дощу втік до країни Ветра, благаючи допомоги тамшнього правителя.
Невідомо, про що вони домовилися, але нещодавно третій Казекаге був змушений відправити війська в країну Дощу і розпочати війну з Ханзо.
Отже, будівництво каналу в Суні знову довелося відкласти. Його мали завершити за десять років, але минуло вже сім, а не було готово і половини.
Проте не можна виключати, що Третій Казекаґе був лише одним ударом для вирішення проблеми на корні. Якби йому вдалося знищити країну Дощу, він міг би вимагати передати Сунагакурі контроль над річкою. Або, що доброго, побудувати там плацдарм і розмістити постійний гарнізон.
Будь-який з цих варіантів гарантував би Суне незалежність в майбутньому.
План третього Казекаґе був хороший, але він дещо не вмів.
Ханзо був не один.
У січні 27-го року представники інших чотирьох великих сіл за звичаєм прибули в Коноху для обговорення планів співпраці на новий рік.
Юя скористався нагодою, покликав до себе представника Сунагакуре і влаштував йому рознос. Сенс зводився до того, що світ у світі шінобі був досягнутий із величезним трудом, так якого біса творить їх Казекаґе? Він що, нову світову війну розв'язати?
Представник Суни тримався гідно, без підоболочності і не зухвалості, але це було марно. Хоч він і представляв велике село, в теперішньому середовищі загального миру саме Суна, яка відправила війська до країни Дощу була у програшній позиції.
А коли до Коноху прибув посланець від Ганзо з благанням про допомогу, між ним і представником Суни розгорілися справжні дебати, які впора було назвати історичними.
Вони захищали інтереси своїх країн і, звичайно ж, не йшли на компроміс.
Представник Суни заявив, що його лідер Ханзо — зухвалець, який насміхався з законного дайме.
Посланець країни Дощу скривдив від люті.
- Цей мерзенець дайме утопився в розкоші, поки люди країни Дощу не могли досита нависати! І ви вважаєте, що його було неправильно вигнати? Зрештою, це наші внутрішні справи, якого чорта ви взагалі туди звуётеся?!
Представник Суни почервонів і вже був готовий схлеститися з оппонентом, але шінобі Конохи пересікли сутичку.
З кам'яним обличчям Юя заявив, що людям з Сунагакурі краще б якнайшвидше забратися з країни Дощу і не втручатися в чужі справи.
Представник Суни був незадоволений, але не наважився на це.
А в кінці січня до Коноху прибув гість з країни Залізнеза - той найжорстокіший міфун, який колись зійшов із Ханзо у лютій сутичці.
Міфуні оголосив, що Держака і країна Дождя — малі держави, які не можуть самотужки протистояти таким гігантам, як Сунагакур. Але якщо Песок наполегливо буде, Держава Жеза підтримає своїх братів на нещастя.
Представник Суни онімбенел. Та що за чортівня? Держака та країна Дощів знаходяться на різних кінцях світу, якого ви взагалі сюди вплуталися?
Країна Залізнеза була розташована на північному сході від Конохи, а територія Дожя — у південно-Західі. Їхнє втручання виглядало як відчайдушна спроба нагадати про себе.
Звичайно, так це виглядало для всіх інших. Але не для Юя.
Ханзо не просто так відвідував країну Залізного басейну, він вів переговори про співпрацю. Мабуть, вони домовилися, що Штеза підтримає його в разі успішного перевороту.
І тепер, коли Ханзо Саламандра зайняв посаду лідера країни Дощя, втручання Держави Залізнеза виглядало цілком логічним.
Власне, Юя і сам так думав. Він навіть відправив Ханзо допомогу, бо вантаж чекав на кордоні країни Вогню, який готовий увійти в країну Дощу.
Представник Суни, зрозумівши, що нічого не станеться, просто кинув: « Ми не відступимо!» — і покинув Коноху.
Звичайно, конфлікт Суни і Дощу не означав припинення торгівлі між Шуною та Конохою.
Хоча другий Казекаґе намагався замінити пустинну перцю, ринок рівня Конохі так просто не відшукує. Івагакурі, звичайно ж, також потребувала перця, але у них ріс свій сорт, і пустельний перець не мав ніяких переваг, а місцеві фермери напевно зустріли б його в штики.
Про малі країни і говорити нічого. Даймо цих держав, все як один, подумки застрягли в похмурих часих десятирічної давності і досі вважали шінобі своїми найманцями.
Але насправді, якби великі села шінобі вирішили діяти самостійно, вони б могли обійтися без даймо.
Але ця ідея не відповідала духові часу. Візьмімо, наприклад, країну Жілзе, де самураї були готові померти за свого пана. До того ж, у самих селах не було єдності, і будь-який дайме з головою на плечах розумів, що для збереження влади потрібно підтримувати вірні собі клани в піку лідерів села.
Саме так чинили правителі П’яти Великих країн.
Ви серйозно думаєте, що за Кривавим Туманом не стояв Дайме країни Води? Як би не так.
Проте звеличення села шінобі було лише питанням часу. І те, що час ще не прийшов, не означало, ніби він ніколи не прийде. А задача Юя полягала в тому, щоб закласти фундамент.
Чим міцніше, тим краще.
У лютому 27-го року перша партія зброї з Конохі прибула в країну Дощу. Ханзо публічно висловив Конохе свою вдячність.
Війна між Сунагакурою і країною Дощу увійшла в стадію білого кадення.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt