З дружнім сміхом, молодий чоловік потішив Іви:
- Помноте, така справа... Хіба може один-єдиний представник, нехай і в Конохі говорити за всю Івагакуру? Вам краще спершу доповісти про все Цучіке.
І ось третій Цучінґ, Онокі, остовдур.
Клас!
Це нагла, безжалісна наклеп!
Але ось один з його радників висунув припущення:
- А якщо... Клани Івагакур провернули це у вас за спиною?
Оноки застыл.
« Чорт візьми, — подумав він. - А ці виродки і вперто могли..."
Так у п’яти великих країнах — Вітра, Вогня, Землі, Молені та Води — Каґе й місцеві клани залежали одне від одного, але в той же час завжди були ворожі. Це був парадокс, який став нормою. Коли клани діяли позаду свого лідера, вони не мали нічого спільного з цим.
Що вже казати про Іву... У Кумо клани, сплетивши на заборону третього Райкаґе, почали копати припаси і ледве не завалили всю економіку села.
В Киригакурі все почалося з того, що кілька кланів на свій страх і ризик затіяли торгівлю з Конохою. Лише потім другий Мізукаґе побачив золоту колону і вирішив співпрацювати з ним. Щоправда, усі його праці, славу і авторитет пожали вже третій Мізукаґе, бо на той час сам Ґегецу Хозукі загинув. Яка ж нещасна доля.
У країні Ветра кахли дно і нічно пили Другого Казекаґе, переконуючи його залишити затію з вирощуванням неплідних земель. « Чому б не засадити все перцем чилі? Куди вигідніше!» — говорили вони.
Та і в самій Конохі... Хіба не клани намагалися заперечити право Юя на пост Хокаґе?
В якому селі вони не мутили води? А якщо і не мутили, значить, силок у клана було мало.
Онохі, звичайно, все це розумів. Але він був Цучінґе. І навіть якщо клани його села зв'язалися з Кусагакуре без його відома, розхвувати цю кашу доведеться йому. Це вже частина лідера.
У квітні двадцять шостого року від заснування Конохи Онохі прибув до Скритого Ліста. Він безперестанно розшукав Юя, сподіваючись все пояснити.
Але Юя не поспішав. Він потягнув за собою ще зовсім юний, тридцяти з малими роками, Оноки на прогулянку по Конохі, то й справа на щось вказуючи і даючи пояснення, щоб той краще вдивлявся у суть подій.
Цучіке був у повному замішанні. Яку тактику обрав цей новий третій Хокаґе? Чесно кажучи, коли Онохі дізнався про те, що Юя розніс Кусагакурі з гармати, його першою думкою було: « Що ще один Сенджу Тобірама». Але зараз, коли його просто так тягали по селі, він був збитий з пантелику.
« Що він затіяв? До чого це мені показує? Хвастаеться? Зовсім з глузду з'їхав? Що я маю робити з його покидьками?»
Але Юя не потягнув. Оглянувши електростанцію і полюбившись на ряди вуличних ліхтарів, він з усмішкою запитав:
- А хочете, щоб в Івагакурі також з'явилася електрика?
Онокі замер. Скуштувавши, він видав:
— Це... Це можливо?
все ж усміхався Юя. — Коноха збудить у вашій країні електростанцію. Ніяких проблем. Але вся річний прибуток буде нашим. Івагакурі не входить у справу.
В голові Онохі спалахнула буря. Він захвилювався, розраховував вигоди і втрати. Зрештою він здався - без реальних прикладів розрахувати щось було неможливо. Але якщо він хотів, щоб у його селі поночі палав світло, за це співпраця з Конохою мусила хапати обидві руки.
Після довгих роздумів він все ж з недовірою подивився на Юя:
— Коноха... і справді готова з нами співпрацювати?
— Звичайно, - посміхнувся той. — Чесне слово, без обману.
Оночі загруз у роздуми і пообіцяв відповісти на наступний день. Юя байдуже кивнув.
Так і сталося, що Онокі приїхав до Коноху обговорювати інцидент з Кусагакурою, а Юя про це навіть не замовився. Якщо він не питав, то й Цучіке не збирався піднімати цю тему.
Онохі повернувся в гостьовий будинок. Останніми роками він змінився. Тепер там було набагато більше диких речей. Про грамофон і говорити нічого - в кімнаті стояв величезний радіоприємник розміром з двадцятидюймовий телевізор. Каналів він ловив поки небагато і служив скоріше для тестів. Півноцінний запуск радіомовних повідомлень очікувався в другій половині року.
Онохі провів цілу ніч у гостеві, обговорюючи деталі зі своїми радниками.
Наступного дня в конференц-залі Резденції Хокаґе він виклав Юя свої умови.
— Електростанцію можна побудувати. Але не в Івагакурі. А що до місця... Чи ж ми не звільнили одне дуже придатне?
Юя посміхнувся. Обережність Онохі була зрозумілою. Однак, йому самому було на це байдуже. Він погодився. Електростанції збудують в країні Трави.
Потім Онохі висунув другу умову:
- Прибуток з електростанції ми можемо вам поступити, але податки повинні відійти Івагакурі.
Юя випростався і почав торгуватися:
— Дозвольте. Станція в країні Трави, будуємо її ми. З якої статі Іва, не вклавши ні копійка, збиратиме податки? Де це видно?
Подумавши, Онокі запропонував:
Ми можемо забезпечити їх необхідними для роботи станції, але платитимемо за них по ринковій ціни.
Юя посміхнувся і погодився.
Остання умова:
- Перший контракт складається лише на три роки. Якщо згодні — по руках.
Юя ледве подушив сміх і кивнув.
Коли Онохі покинув Коноху, Юя більше не міг контролювати себе і не хотів цього робити.
Онохі вважав себе хитрим, але навіть не здогадувався, що справжній намір Юя — це зовсім не електростанція. Відверто кажучи, він міг би і подарувати її Івагакурі. Радіовипропонування на експериментальній стадії показувало чудові результати, і наступним кроком було його повсюдне розповсюдження. Звичайно, Юя не збирався відвідувати всю Іву. Але ось телебачення, телесигналив... Їх він точно планував дотягнути до Деревні Скритого Камня.
Уявіть собі, що в телепрограмах Івагакурі з’являться передачі з Конохи. Що може бути простіше, ніж так промити мозок наступного покоління? І якщо інші села погодяться, Юя з радістю побудує електростанції і в них.
Колись усі будуть дивитися наше, конохське, телебачення і слухати наші, коні, пісні. І заради цього всього лише і потрібно, що побудувати електростанцію?
Інколи Юя здавалося, що він знущається над дітьми.
Хоча, звичайно, Онокі та інші не були дурнями. Просто раніше їм не з чим було порівнювати. Крім того, Цучіке підписав контракт лише на три роки. Але часто питання про продовження договору вже не залежить від особистої волі Онохі. Чи можуть мешканці Іви розірвати контракт з Конохою? Ніколи.
Що до так званого "Каґе" Деревні Скритою Трави... Юя широкий жест відіслав його копати картоплю. Той, правда, думав: « Це так дивно... Коноха що, прогнулася під Іву? Я ж сказав, що це їх рук справа! Чому ви покарали мене, а їх не торкнулися? "
Юя навіть не вважав за потрібне відповідати на його запитання. Класичний приклад людини, яка зовсім не зважає на своє місце. Дрібні сутички між великими державами є чимось звичайним. Івакуре сказала тобі напасти на караван Конохі, і ти негайно побіг виконувати? Івагуре тобі що, батько рідної людини, щоб так їх слухатися? Ти напав, ти їх і здав. Якщо б ти не був покараний після цього, тебе прикінчила би не Коноха, так Іва.
Якби у Конохі не було такої гострої нестачі рук, Півдня вже давно б показав цьому світові всю силу страти через розпорошення надвоє. Але зараз у селі і клочок туалетного паперу на рахунку, що вже говорити про живу людину... Нехай краще працює.
А що сказати про клан Х'юга?
Юя стьор Кусгакуре з лиця землі - які тут можуть бути заперечення? Більш того, старий глава Клана особисто прийшов подякувати йому. Він заявив, що Х’юга за багато років не відчував такого задоволення: ціле село знищило і тому смерть одного члена блакитної гілки клану призвела до смерті. Безмірна подяка Третьому!
Юя, зробив собі раду і відповів, що є його люди. Після обміну він запитав старого чоловіка про те, як третій планує поселитися землями зруйнованого села.
« Старий лис, — усміхнувся Юя, - я так і знав, що він собі на думці".
Він сказав:
- Народи Травы зараз у жахливому становищі: голодують, мёрзнуть... Ми вже уклали угоду з Івагакурою. Ми разом відновимо цю країну, щоб її народ жив у достатку. Тому не варто турбувати цього старого розділу.
Обличчя старійшини позіхнуло. Слова Юя, як і круті, скерували неприкрите попередження. Він лише мав усміхнутися, запевняючи, що Клан Х’юґ не втручається і щоб наодинці перетравити невдачу.
Юя презирливо кричав. Ці стерв'ятники готові вчепитися у будь-який шматок м'яса. Земля Трави була надто стратегічною. Віддати їх клану Х'юга? Ні за що. Тільки пряме управління. Ну а заодно і допомогти мирним мешканцям країни Трави... Нічого поганого в цьому немає, правда?
Що? А як же гармати?
— Я? Ні, що ви, це не я. Я стріляв по шинобі Країнах Трави. Не вірите - запитайте у мерців.
Коли Конохі та Іви оголосили про співпрацю, країни Трави дуже зраділи. Причина була проста: Кусагакурі більше не існувало, а мешканці боялися, що Коноха та Іва скористаються моментом і розділять їхню країну. Але тепер, коли обидві держави оголосили будівництво заводів, загроза знищення минула. Звичайно, люди були щасливі.
Тим часом Юя запустив свою пропагандистську машину. Він віщував мешканцям Конохи, що, хоча країна Трави і кинула їм виклик, вони відповіли гідно. А тепер прості люди там голодують і мерзнуть, і борг Конохі - допомогти їм. Що ж до будівництва, то офіційна версія звучала так: « Щоб кожен мешканець країни Трави міг знайти собі роботу і досита, Коноха починає будувати фабрики й наймає місцевих працівників!»
Почувши це, мешканці Конохи були сповнені благоговінням. Яке добре серце у третього! Трава кинула їм виклик, а він готовий відплатити добром за зло! Просто до сліз, до сльоз...
В Івагакурі та трьох інших великих селах від таких промов лише зневажливо хмикали.
« Добрий? Як же, чорта з два! Та він зрівняв Кусагакуре з землею! Хоча, звичайно, тепер відновлювати її буде простіше ...."
Але це були лише тихі пересуди. На людях все гаразд кивали. Коноха була їхнім найбільшим торговим партнером, а гроші не орнуть.
Таким чином конфлікт між Кусагакурою і клоном Х'юґа закінчився тим, що країни Трави перейшли під спільне управління Конохи та Іви. Для цих двох сіл інцидент, можливо, і не був чимось з ряду геть виходцем. Але для малих країн на кшталт країни Дощя, Країни Рек або Країна Медведей це був удар грому серед ясного неба. Вони на власні очі побачили, як раптово, просто і навіть буднично може бути знищено цілий уряд. І хоча країна Трави все ще існувала на карті, Коноха і Ява не поспішали приєднувати її до своєї території, усім було зрозуміло: тепер це просто буферна зона, задній двір двох держав.
Саме в цей час світ по-справжньому дізнався про чакрових гармат Конохі. Згодом інші країни змогли оцінити силу війни.
Третій Райкаґе, дізнавшись про все, в люті знову розніс свій стіл. Кажуть, що він навіть проривав фразу, яка пізніше так і не була підтверджена й завжди підкріпила його: « Добровий! Миролюбні? Цей виродок, третій Хокаґе, створив таку зброю, а ви мені говорите, що він добрий? "
Дивлячись на хаос у власному селі і на звіт про співпрацю Конохи та Іви, Райкаґе з величезним трудом подав бажання рознести що-небудь ще. Зрештою він був Каге і відповідав за своє село. Тому, хоч і був злий до чортиків, він негайно зібрав речі та людей і рушив у Коноху.
Зачем? Звичайно, домовлятися про співпрацю! Не вбивати цього лицемірного виродка, третього Хокаґе, справді!
Все через цього Ховця. Він особисто поїхав до Коноху на переговори. І тепер, якщо інші Каге пошлють лише своїх представників, це буде виглядати як неповагу. Електростанції - це занадто важливий проект. Дізнавшись, що Коноха готова до співпраці, вони були зобов’язані прийти особисто.
Юя, у свою чергу, з веселою посмішкою наказав готувати урочистий прийом для інших Каге. Так, саме так для інших. Новина про те, що Коноха «продає» електростанції, розлетілася миттєво. Казекаґе та Мізукеге відразу зібрали речі і помчалися в Лист.
Юя сердечно прийняв усіх і зібрав трьох Каге в конференц-залі.
На зустрічі третього Райкаґе, вдаривши кулаком по столі, заявив, що весь прибуток з електростанції у Кумогакурі повинен відійти від них, інакше вони не беруть участі!
Юя, по правді кажучи, було все одно, але для виду він, звичайно, став люто сперечатися:
— У інших немає заперечень, і тільки у вас вони є! Що це означає?
Тут втрутився Казекаґе.
— Прибуток можна залишити собі, але податки повинні діяти нам. Крім того, Сунагакурі бідні ресурси ми зможемо покрити лише частину поставок.
Коли Юя подумав, то погодився.
Третій Райкаґе обурився:
- Чому він іде на поступки, а мені ні? Ви що, спеціально проти Кумогакурі?
Юя закотив очі.
— Якщо ви готові поставити на себе весь мед, залізо, вугілля та інші ресурси для електростанцій, Коноха може поступити вам.
Райкаґе, вдаривши себе в груди і запевнив, що це не проблема. Їхні країни Блискавки в ресурсах браку не відчували.
Залишився тільки третій Мізукаґе.
Цей неймовірно красивий чоловік говорив, і Юя непомітно пришукався.
— Хокаге-доно, що до електростанції в Киригакуре... Я готовий відмовитися від податків. Мені потрібна лише частина прибутку. Але я б хотів, щоб цю частину... Я розподіляв особисто.
Слова третього Мізукаґе змусили заміряти не тільки Юя. Навіть другий Казекаґе і третій Райкаге втупилися на нього.
Сенс його прохання був очевидний...
Схоже, конфлікт між Мізукаге і кланами Киригакури... от-ось вийде з-під контролю.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt