Третій Райкаґе зі своїми приближеними крокував по вулицях Конохи, і обличчя його було затьмарене. Це не було причиною нарікання та ворожості, які схвалювали погляди мешканців Конохи, котрі ледве заздрили на їхніх головах протектори Кумогакурі. Ні, справа була в надзвичайно швидкому розвитку Конохі.
На околицях це не так кинулося в очі, але варто було їм опинитися у Внутрішньому місті, як вигляд чотирьох і п'ятиповерхових будівель неприємно ковнув Райкаґе в серце. Потім його погляд ковзнув по мощених вуличках, за жителям Конохи з їх міцними тілами, згідно одягу, що на них сиділа ... Якби це був один чи два людини, можна було б списати на випадок, але майже всі виглядали бадьоро, здорово і рум'яно, а це говорило про багато чого. Принаймні коноха на голову перевищувала Кумогакурі за рівнем добробуту.
Третій Райкаґе похмуро крокував вперед. Через його грізний вигляд деякі мешканці Конохі, чия ненависть до ніндзя Кумогакуреля бурліла, все ж, глянувши на нього, вирішували присмирати.
Але коли делегація Райкаґе поглибилася в торговельний район, його обличчя зовсім перестало приховувати справжні емоції. Якщо Коноха раніше вважалася лише на один рівень вище від Кумогакуре, то торговельний район, здавалося, випалював очі третього Райкаґе.
З жахливою обличчям третього Райкаґе прямоміком попрямував до Резіденції Гокаге. На щастя, будинок Резденції залишився незмінним; Сенджу Тобірама не дозволив Юя зайнятися його ремонтом або перебудовою. Райкаґе відчув полегшення, бо не обійшов їх.
Потім третього Райкаґе проводили в конференц-зал. Тут він повинен був обговорювати умови післявоєнних репарацій з Сенджу Тобірамою.
Третій Райкаґе з холодним виглядом увійшов до залу і побачив Сенджу Тобіраму та юнака. Звичайно, цим юнаком був Ю. Якби третій Райкаґе зараз раптово напав, Сенджу Тобірама, захищаючи Юя, напевно опинився б у важкій ситуації. На щастя, третій Райкаґе не думав про конфлікт. Він тільки з холодною обличчям сів, а його охоронці встали позаду.
Сенджу Тобірама спокійно сказав: « Не напружуйтесь так, розслабтесь. Ваші охоронці також можуть присісти".
Бум!
Третій Райкаґе вдарив кулаком по столі. Юя підскочив від несподіванки. Цей громіла так люто? На щастя, слова з лиця землі Райкаґе виявилися зовсім іншими:
- Досить цих пустих розмов! Говоріть по суті! Які умови? Якщо вони будуть занадто надмірними, я ні за що не підпишу!
Обличчя Сенджу Тобірами було безстрасним, а Юя посміхнувся. Йому подобався такий прямолінійний підхід.
Третій Райкаґе через стиснені зуби процідил:
- Кажіть! Які ваші умови?
Сенджу Тобірама закрив очі, а Юя помітив це і простягнув йому сувій.
Третій Райкаґе взяв сувій, і його очі відразу розбіглися від багатьох рядків. Він одразу ж всмоктував:
— Ви, Коноха, перейшли всі кордони! Як ви смієте висувати стільки умов нашому Кумогакуррі?
Юя раптово поспішав, потім недовірливо запитав:
- Наші умови не надто, суворо кажучи, вони навіть дуже щедрі. Чи не хочете уважно прочитати?
Не дивно, що Юя струсил; він боявся, ніби цей безмозкий ідіот в наступну секунду просто кинеться у атаку.
Третій Райкаґе насправді не був дурнем. Просто він підсвідомо вважав, що Коноха не упустить можливості зачепити ціну, тому його теперішня жорсткості була лише показною. Зрештою, в переговорах блеф також є важливою частиною.
Третій Райкаґе нахмурився. Потім він подав знак одному з охоронців, що стояли позаду.
Охоронець кивнув і почав рядок за рядком вивчати сувій. Чим далі він читав, тим більше дивувався. Як і сказав Юя, умови були не тільки драконячими, а навіть вигідними. Компенсація, хоча й вимагала від Кумогакурі виплати у розмірі двох мільярдів рій, особливо вказувала на те, що можна приймати паперові гроші Кумагакуре. А зараз паперові гроші Кумогакуре переживали серйозну кризу, і їхня цінність різко впала. Чи можете ви повірити, що в Кумогакурі один цзінь рису міг коштувати десятки тисяч ре? Якби це було в Конохі, Юя б вбив за таку ціну і чим більше убив би, тим краще.
Окрім цього, інші люди, такі як публічні вибачення, прилюдна заява про припинення ворожості з Конохою, були чистою формальністю, всього лише слова, питання честі. Третій Райкаґе ще до прибуття домовився навіть з четвертим Ракаре, нинішнім джинчурікі Восьмихвостого Кумогакуре: якщо життя не важливе, то чого турбуватися про честь?
Що стосується решти... Чесно кажучи, цей охоронець нічого не зрозумів. Інші пункти видавалися йому знайомими. Ах, він згадав: Коноха уклала аналогічні угоди з Киригакурою, Сунаґакуре та Івагокаре, і всі чотири сторони активно торгували. Но... Чи Коноха та Кумогакуре справді зможуть співпрацювати? Адже раніше вони на смерть билися! Хоч між торговцями обох сторін була співпраця, то це були торговці, але офіційної співпраці не було...
Охоронець мовчав, не вирішуючи справи. Третій Райкаґе теж помітив це, тому він холодно хмикнув:
- Условей занадто багато. Ми можемо забрати їх і подивитися?
Він був готовий до відмови, але на його здивування Сенджу Тобірама лише на мить поспішав і спокійно відповів:
— Звичайно, можете.
— ?
« Що, чорт візьми, задумав Сенджу Тобірама? Коли ти бився зі мною на полі бою, ти не був таким вивертливим! О, голова болить, здається я починаю зрозуміти!"
Третій Райкаґе більше не ламав голови. Він змерз, витягнув сувій і склав кілька печаток. Він штовхнув його до Сенджу Тобіраме, і на його обличчі з'явилася зла ухмлянка:
- Це все мої подарунки для вашої Конохі! Запам'ятайте, або краще покличте всі клани Конохі, щоб вони подивилися все разом... Хе-хе-хе!
Сказавши це, третій Райкаґе пішов. Він був готовий до того, що його зупинять, але цього не сталося. Тільки коли він майже вийшов, він не втримався і обернувся:
- Ви мене не зупините?
Сенджу Тобірама з деяким здивуванням запитав:
- Навіщо мені вас зупиняти? Чи ж ви не збираєтеся повернутися і уважно дослідити умови?
—...
"Тьху, яка ж прикидається"
Третій Райкаґе почувався спантеличеним, але вважав Сенджу Тобірама задумувати погане. Тому він просто повернувся і пішов.
« Ти мене не зупиняєш, тоді прощай!»
А Сенджу Тобірама, дивлячись на ящик перед ним, ніяк не міг уникнути похмурого виразу обличчя. Юя теж було цікаво, що ж там всередині.
***
Невдовзі таємницю було розкрито. У кабінеті Хокаґе були зроблені голови багатьох кланів. Звичайно, вони також прийшли до своїх спадкоємців. Поки вони не розуміли, чому Сенджу Тобірама їх зібрав, той кивнув у бік Сасутобі Хірузена і стояв поряд з ящиком.
Друк на скриньці був переконливим доказом того, що Сенджу Тобірама та Юя не відкривали.
Сарутобі Хірузен з подивом підійшов і відкрив ящик. Всередині лежали пачки листів. Юя нахилив голову: « Що це таке?»
Сенджу Тобірама кивнув:
— Дивіться.
Сарутобі Хірузен кивнув, але ледь взяв перший лист, як його обличчя миттєво поблело.
Сенджу Тобірама не звернув уваги на Сарутобі Хірузена, а подивився на присутніх розділів інших кланів.
— Це... подарунок, який сьогодні підніс мені пан Третій Райкаґе. Як ви бачите, друк не було знято, тому я не знаю вмісту. Ну що ж, Мавпа, розкажи всім, що ти бачиш на цьому аркуші паперу?
Сарутобі Хірузен, який зблід, не сміявся і рота відкрити. Сенджу Тобірама з зіпсутою особою повернувся, а потім гнівно рикнув:
— Читай!
Сарутобі Хірузен здригнувся, його губи затремтіли, і він тремтів голосом сказав:
- Третьому командиру загону Кумогакурі. Я, капітан третього загону Сарутобі з передового підрозділу Конохі, Сасутоби Сюкан, прийшов, щоб повідомити вам...
Це був лист, в якому висвітлювалися дані про свої сили у обмін на ненападання на позиції, що оборонялися кланом Сарутобі...
Юя закрив очі. Його дядько-наставник знав зміст цього листа, це було очевидно. А цей вистава... Мабуть, був для того, щоб дати урок... "Стоп, мій дядько-наставник вже Хокаґе, навіщо йому так робити...?"
— Гаразд, досить читати: Сенджу Тобірама підняв руку і переривав Сарутобі Хірузена. Той негайно зупинився, але по його спітнілу особу було видно, що він не на жарт злякався.
Сенджу Тобірама підняв голову, озирнувся і спокійно вимовив:
- Ця скринька з листами... Думаю... Там точно є записи та інших кланів, вірно?
З присутніх, крім глави Клана Учиха, чиє обличчя виражало повне здивування, інші так чи інакше виглядали дуже погано. Під час війни, негласні домовленості були звичайною справою. Всі люди, всі бояться смерті та ще й в епоху холодної зброї. Тому дві групи, що наближалися один до одного просто вдавались у війну і на цьому все закінчувалося. Так само, видача своїх даних в обмін на ненападіння на свої позиції практикувалась і у Кумогакурі. Крім того, ця інформація могла бути правдивими і фальшивими, щоб заманити противника у пастку; вона чи ні — залежало від кожного. Так що, подібне було цілком нормально. Кожен хотів вижити у війні.
Ось тільки... Від розплати потім не втекти.
На його здивування, Сенджу Тобірама повернувся до Юя:
- Юя, як ти думаєш... Що ж робити?
Юя поспішав, а потім майже миттєво зрозумів, чому Сенджу Тобірама влаштував цей виставакль. "О, виявляється, це було не для того, щоб навчати інших, а для мене..."
Юя відчував приплив тепла в душі, але на обличчі не показав цього, просто прикидався замисленим. Коли він схилив голову в думках, всі присутні голови кланів ледве наважувалися дихати. Особливо Сарутобі Хірузен — його спина, мабуть, наскрізь промокла від поту.
— Спалився він, припинив прикидання Юя і рішуче подивився на Сенджу Тобіраму.
Сенджу Тобірама трохи поспішав, і це було дуже здивувало. Він і Юя не обговорювали цього заздалегідь. Але Юя після "роздумів" таки вибрав відповідь, яка найбільше відповідала бажанням Сенджу Тобірами.
Серце Сенджу Тобірами наповнилось полегшенням.
Розділ 100: це лише початок
Звичайно, не слід було надихати цей інцидент. Не кажучи про що, але тільки те, що ці листи передали третій Райкаґе було достатньо для того, щоб зрозуміти його погані наміри. Так само як третій Райкаґе бачив усе, що було пов’язане з Конохою, він думав: « Цей чоловік хоче мене вбити» і Сенджу Тобірама, коли побачив, як Ракаре передає йому ці папери. Він одразу зрозумів: "Ця піс-Райкаге справді задумав щось не так".
І в результаті так і вийшло. Це була чудова можливість зіграти на чужих козенях. Сенджу Тобірама і уявити собі не міг, що Юя, трохи подумавши, зробить найкращий вибір. Але Тобірама не міг цього визнати. Тому він з непогамовним обличчям запитав:
- Чому? Хіба ж це не заслуговує смерті?.
Серця голів народу пропустили удар. Чи Сенджу Тобірама страчуватимуть людей? Щоб дізнатися про це, запитайте його краще у ніндзя Кумомарі, які билися з ним на полі бою.
Юя відповів з усією справедливістю:
— Дорослий Хокаґе, ви краще мене знаєте жорстокість війни. Ніхто не хоче помирати. Хоча вчинок цього члена клана Сарутобі, безсумнівно, є смертельним, він був здійснений заради виживання. Ми повинні судити за фактами. Якщо його дії призвели до втрати наших військ, тоді його слід заарештувати і негайно стратити, хоч на вулиці. Якщо ж це не призвело до надто великих втрат, нехай він відправиться у в'язницю на перевиховання або може працювати на шахтах задля Конохе. Це теж буде добре.
Юя не схвалював смертної кари. Звичайно, для декого смертна кара була необхідною. Тільки вона могла принести задоволення. Якби обставини дозволяли, Юя навіть наказав би стратити їх через розрубання навпіл на людях, щоб подати цьому світу урок « маленької тортури». Але загалом Юя вважав, що змушувати людину працювати як скотину у в’язниці по 12 годин на день — 365 днів року — є достатнім покаранням. Це було б корисним. У його попередньому житті навіть ув'язнені отримували зарплату; в цьому світі Юя що, буде так добрий, щоб платити злочинцям? Та ні за що! Краще ці гроші на землю кинути!
- Звичайно, це лише моя особиста думка. А що стосується Конохі в цілому, то цей крок третього Райкаґе покликаний посіяти розділення між кланами Конохи і вами, дорослий Хокаге. Якщо ви вб'єте всіх цих людей ...
Юя замовк, а решта розділів кланів також затамували подих і обережно подивилися на Сенджу Тобіраму.
Сенджу Тобірама постив пальцем на стіл. Довгий час він спокійно дивився на Юя і нарешті сказав:
- Підемо, як ти сказав. Ці речі можеш забрати собі, якщо хочеш. А що стосується вас... Вимітайтеся звідси. Не хочу бачити вас у найближчі дні.
(Глава Клана Учиха: "Мяу-м'ясо? Я ж не робив помилок! А, це Сенджу Тобірама, тоді все в порядку."
Зрештою, якщо ти Учиха, чи Сенджу Тобірамі потрібні причини, щоб на тебе націлитися? Ні.
***
Юя вийшов з коробкою, і Сарутобі Хірузен зупинив його, щоб висловити свою вдячність. Юя, скориставшись нагодою, запросив його разом подивитися, як він спалює коробку. Сарутобі Хірузен заслабився, і з часом хотів відмовитися, але Акімічі Торіфу та інші підійшли до них із незграбним виглядом. Очевидно, їхні сім’ї наказали їм перевірити чи Юя спалив листи. Юя посміхнувся, не ображаючись, і рішуче запросив усіх разом подивитися на це видовище.
Після того, як вони побачили, що Юя дійсно стиснув листи, все нарешті зітхнули з полегшенням. Юя подумки посміхнувся: « Мій дядько-наставник залишив це, щоб я міг натиснути на вас. Та що ви жартуєте, невже мені знадобляться ці папірці, щоб з вами розібратися? Я можу знищити вас без особливої праці."
Сарутобі Хірузен тактовно подякував йому. Юя посміхнувся і сказав, що якщо він дійсно вдячний, то нехай добре навчає Цунаду та двох інших малюків. Сарутобі Хірузен відразу ж пообіцяв, що зробить усе можливе.
***
Після цього весь лютий пройшов спокійно. Юя повернулася до звичного способу життя, сповненого щоденними справами.
Що стосується клану Шимура... Юя справді дотримав обіцянку і не чіпав їх. Але ви думаєте, так легко відкрити завод? Юя взяв увесь керівний склад, залишивши лише третину працівників першої лінії. Клан Шімура, щоб швидко взяти владу у свої руки, повинен був якомога швидше сформувати команду. Інакше ці працівники першої лінії відповідали б лише за частину конвеєра, не розуміючи всього процесу в цілому. Основним завданням для них був набір персоналу, набори управлінського ланцюжка.
Юя дотримав обіцянку і навіть залишив Шімуре Данзо сотні мільйонів ре готівкою, які міг би забрати собі. Простіше кажучи, становище Шімури Данзо було в багато разів кращим, ніж колись, коли він починав з нуля, змушений обмінюватися товарами і протягом перших місяців видавати зарплату талонами, які доводилося обміняти на припаси інших фабрик.
Але чи зможе Шимура Данзо у всьому розібратися? Та ні чорта він не зрозуміє! Якщо б він хоч трохи розумівся в менізменті, то не перетворив би Корень на піраміду, а також таку, яка живе на дітях.
Промивання мозку завжди було найнижчим методом експлуатації, тому що якщо ти промив комусь мізки, то він втрачає здатність думати самостійно - хіба людина зі здатністю мислити дозволить собі помити мозок? - Такі люди занадто пасивні і не здатні до будування.
Однак Юя волів діяти задля користі. Якщо ти нічого не робиш, то це твоя справа, а якщо хтось докладає зусиль, вони по праву заслуговують гарного життя. Сьогоднішня епоха Конохі така: якщо ти намагаєшся, то можеш жити добре. Це не ті часи, коли не видно кінця роботи, і ти цілий рік у поті лиця працював, не знаючи, до чого це призведе. Тому всі дуже старалися.
У цих умовах Данзо мав лише один спосіб набирати людей — переманити їх. Ще давно було сказано, що в нинішньому Конохі величезна нестача робочих рук. Хоча повернення великих загонів ніндзя полегшило ситуацію, загалом бракувало робітників нижчого ланцюжка. У минулому, коли Юя виробляла напої, люди охоче йшли туди працювати. Але тепер його немає, і Данзо, хочеш - пошукай людей. Ти що, думаєш, достатньо розмістити оголошення, і народ повалить натовпами? Таке трапляється лише під час демографічного вибуху. Тепер у всій Конохі, включаючи біженців на вулиці, лише коло восьмисот тисяч чоловік. Звідки взяти стільки людей для твоїх потреб?
Перша проблема, з якою зіткнувся Данзо - це те, що він не міг знайти людей. Не вдалося набрати управлінців — нічого страшного, нехай люди з роду Шимура самі займуться цим. Зрештою, Данзо все одно не дозволив би іншим людям займати керівні посади.
Весь лютий набір персоналу не рухався з померлої точки. Зрештою Данзо пішов на крайні заходи — підняв зарплату. Ого, як тільки цю умову було висунуто на заводі, то люди дуже обурилися: « Що це значить? Підвищите зарплату, щоб набрати новачків? А як же ми? Нам теж потрібно підвищити зарплату! Якщо ви не погодитеся, ми зможемо!"
Данзо був змушений погодитися на підвищення зарплати. У душі він прокляв цих простолюдинів тисячу разів. « Хіба ви не можете подумати про нас? Які ж ви егоїсти."
Після цього робітники переманили за великі гроші, а інші фабрики обурилися: « Що це означає? Ви руйнуєте ринкове середовище! Всі платять ту саму ціну, а ви підвищивши її, чи не змушуєте нас також збільшуватися? "
Данзо це мало хвилювало; головне, що люди були набрані і можна було починати працювати. Потім Данзо виявив, що ці новобранці не вміють користуватися обладнанням на виготовлення напоїв. Данзо стримував гнів і змусив інших робітників першої групи навчати їх. Але деякі з них не вміли самі, адже залишилось небагато. Данзо голосно запитав, як було раніше. Одночасні працівники відповіли Данзо, що їх раніше навчали керівники. Інакше з чого б вони добровільно працювали під керівництвом цих провідників? Вони ж самі навчили їх ремесла, завдяки якому вони заробляють на життя. Але вони і самі дещо приховували: навчали тільки своїй ділянці, інші ділянки не показували. Данзо нічого не залишалось, крім того, що за великі гроші наймати людей для навчання.
Так пройшов лютий. Було виплачено десятки мільйонів лі зарплати, а фабрика так і не заробила. Тоді на фабриці прийшов березень, і почався хаос. Ось хоча б найпростіший приклад. Чи потрібно просити в туалет, і скільки хвилин можна там перебувати? Раніше були правила. Тепер Данзо мусив сам займатися цим, і він не хотів витрачати сили на створення власних правил. Він просто сказав: « Розбирайтеся самі ».
І тоді почалися проблеми. Дехто просто не виходив з туалету, і ніхто не знав, що вони там роблять. Загалом, вони приходили на роботу, йшли в туалет і після закінчення робочого дня виходили з фабрики. Інші виснажували себе роботою, а ці безробітні. Декому це не сподобалося, вони нарікали і в них почалися конфлікти. На місці почалися бійки і потасовки.
У минулому Юя керував усім за воєнним зразком, хоча й суворо, але ефективно. Насправді, всі фабрики Юя працювали за таким стандартом. Бійки і потасовки - це вже серйозно. Данзо розлютився, спочатку відрубав усіх, дуже хотів застосувати силу, але стримався. Тому що якби він застосував силу, це призвело б до великих проблем. І він мусив, щоб ці люди працювали, тому йому довелося терпіти.
У березні багато хто почав чавити, і людей було набрано менше, ніж раніше, промислові лінії сповільнилися, деякі працювали більше, інші рідше, але коли в березні видали зарплату, всі отримали однакове. Ось тоді почався справжній хаос. Багато хто просто звільнився. Врешті-решт, зараз всюди не вистачає робочих рук, так чому б не піти працювати кудись ще, якщо тут так погано?
Данзо було вичерпано. Але це був тільки початок...
І ось настав квітень...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt