Коли клану Шімура принесли подарунок від Півдня, там спочатку не зрозуміли, що це.
Золоті черевики.
Що за дика примха?
Дивним був і розмір: для дорослого вони видавалися маловаті, а для маленького винуватця святкування, на честь якого клан зібрався на свято - безнадійно великі.
То на чию ж ногу вони зшиті?
Проте, яка різниця. Сам факт, що Юя вважав за потрібне надіслати дар зі щирого золота, говорив про багато чого. Навіть якщо метал був лише тонким шаром, він важив пара не менше за фунт.
Війна знову зацікавила ціни, і золото продавалося десять тисяч грам.
Фунт - це п'ятсот грам. П'ять мільйонів рей. Це більш ніж велика сума.
Члени роду Шимура досить переглянулися. Цей подарунок — вияв покори. Юя нарешті визнав їхню силу і вирішив задобрити.
Лише голова клана, взявши золоті черевики, довго й уважно дивився на них, аж поки несподіване осяяння не обгоріло його крижаним холодом.
Цей розмір...
Та це ж розмір ноги підлітка, чиє тіло ще не повністю сформувалося!
Так значить... Ці черевики зроблені за міркою самого Юя? І він прислав їх у подарунок...
Що це має означати?
Що Клан Шимура годиться лише для того, щоб він витирав їм ноги?
Глава клана скрипнув зубами від злості. Але він не збирався повертати подарунок - як-никак, кілька мільйонів рей на дорозі не валяються.
До того ж... З цього можна було отримати користь і роздути непоганий скандал.
***
Наступного дня Юя вперше за кілька років відкрив декілька годин, щоб зустрітися з Трійцею в їхньому улюбленому якініку.
- Старший! Ми тут! — З радістю замахав рукою маленький Джарейя.
Хоча Юя і дав їм можливість їсти м’ясо на жаровні, коли вони тільки задумувалися, діти не зловживали його щедрістю. Доки вони ще мали репутацію.
Це потім, коли вони стануть Легендарною Трійцею, все зміниться. Один буде переключати похабні романи, другий — складати гроші в гральних домах і третій ставити нелюдські експерименти. Тоді про такі дрібниці, як репутація, вони і не оповідають.
Юя з посмішкою підійшов до їхнього столика і сів поруч з Цунаде. Дівчатка тут же спалахнули рум'янцем, але він, погрузнувши у свої думки, цього не помітив. Він без вагань махав рукою офіціанту, замовив кілька десятків порцій м’яса і завів розмову з хлопцями.
— Наступного року ми вже виходимо з Академії! — З радістю повідомив Джирейя. - Стаємо справжніми геніями!
Юя підвів брови і підпёр підборіддя рукою.
- Хмм... Ось як? І до кого в команду потрапите?
Джарія тьмяно моргнув.
- Тобто, до кого?
— До командира, — пояснив Юя. - Команди генінів складаються з трьох випускників і одного джоніна-картника. Він веде їх приблизно рік, навчаючи всього потрібного для підготовки до екзамену на чуніна і в майбутньому - і до звання джону.
Він м'яко посміхнувся.
- Принаймні така система в Конохі... Зараз.
Селиня жила за законами військового часу. Дітей випускали з Академії в вісім років і відразу ж кидали на завдання, щоб вони приносили прибуток у казну. Згодом у цьому світі з’явиться вікум, який став чунним вже шість років. О шостій! У цьому віці багато хто тільки починає складати слова в речення. А для отримання звання потрібно пройти великий відбір. Отже, той геній не просто пішов до Академії в шість років, але і відразу ж закінчив її, збігнувши за ранг чуніна.
Ця система мала багато недоліків.
Юя був твердо переконаний, що дитинство - це навчання та ігри. Якщо придушувати в дитині її природу, можна легко покалічити його психіку.
Звичайно, саме зараз він не міг нічого змінити. Він лише виконує обов’язки Хокаґе. Та навіть якби він і був повноправним лідером... Що, якщо інші країни дійсно об'єднаються і нападуть? Доведеться знову залучити цей механізм. Сьогодні Конохі ще не має сили, щоб самотужки знищити весь світ.
Але в майбутньому, коли Деревня Скритого Ліста стане достатньо сильною, Юя обов’язково реформує систему шінобі. І Академію теж. У вісім років дітей випускали у воєнний час і в 12 — на спокійну, відверто кажучи, дикість.
Нехай краще вчаться зайві три роки і випускаються в 15. Протягом того часу їх можна навчити багатьох корисних технік! І відразу після випуску поставити на конвеєр...
Кхм. Однак такий склад розуму має значення капіталістові. Не можна так, не можна ...
Та який до біса "нельзя"!
З точки зору усього села, це було б набагато ефективніше. Останні три роки навчання, і випускники відразу готові до серйозної роботи, а не прагнення за кішкою та собаками.
А іспит на чуніна... Його також можна реформувати.
Розвиток села - це найважливіше. А ці діти... Які вони 12 років? Саме в той час вони вчаться самостійно та змалечку, щоб задовольняти себе і свою сім’ю.
Звичайно, світ шінобі — це нескінченна низка війн або підготовки до них. На початку було зроблено суворе завдання — якомога швидше поповнювати ряди на полі бою. Середовище формувало систему.
Але в тому картині майбутнього, що малював собі Ю, він не міг допустити, щоб Велика війна ніндзя знову прийшла на землю країни Огня. Щоб ворог знову стояв біля воріт Конохі.
Воювати? Можна.
Але не на своїй території.
Нехай воюють на чужій землі через посередників. А якщо сусіди противляться, то це може змусити їх погодитись. Головне - не у себе вдома.
— Зараз? — Орочимару відірвав погляд від м'яса. — Чи той, хто виконує обов’язки, має на увазі зміни в майбутньому?
На Юя з’явилась загадкова усмішка.
- Все у цьому світі тече і змінюється. Немає нічого вічного.
Орочимару кивнув, здається, вловивши суть.
Лише зараз Юя помітив, що Цунаде сидить абсолютно нерухомо. Вона не торкалася палиць, їжі і просто застигла, дивлячись в одну точку. Він уже хотів запитати, в чому справа, але його випередив Джірая, чиї очі горіли азартом:
— А коли зміниться? Скоро?
Юя задумався і похитав головою.
— Нет. Реформа системи непроста. Ввести щось нове легко, а ось позбутися старого...
Він подивився на Трійцю, і раптова ідея змусила його посміхнутися.
- До речі, про це. А хочете... почекати з випуском? Думаю, до наступного року війна закінчиться. І тоді я залагоджую іспити на чуніна. Запрошу всі інші села - участь, звичайно, буде добровільним, але вважаю, вони поведуть Конохе люб'язність. Як щодо того, щоб зробити фурор? Я ж знаю, що ваші ніндзюцу і тайдзуцю на дуже високому рівні.
Очі Джіраї спалахнули.
Хоча він і намагався налагодити зі себе хулігана, насправді нічого з ряду геть виходячого він ще не робив. Ну, хіба що мріяв піддивитися за жіночою лазнею. Його дурна слава була ще попереду. Багато чому тому, що більшість року він, як і всі, проводив в стінах Академії.
І оскільки репутація Джіраї ще не була зіпсована, Юя міг використати своє становище трохи підлаштувати. Відстрочити їх випуск. У наступному році війна з Облаком закінчиться, у світі шінобі наступить затишя. І тоді можна буде провести іспит, щоб привернути увагу інших країн і заодно подивитися, чи немає у них талановитої молоді.
Але найважливіше, що у самого Юя зараз відчайдушно не вистачало людей. Дозволити Трійці заявити про себе якнай раніше було вкладенням у майбутнє.
Так, він пропонував це тому що хотів виростити з них свій власний кісточок, його ближнє коло. Люди, присвячені особисто йому.
Можливо, це виглядало егоїстично і розраховувало, але іншого виходу він не бачив.
Ти не можеш покладатися на Нару - Шикая? Так, Шика був розумним і надзвичайно корисним, але Юя чудово розумів: є речі, які йому довіряти не можна. Наприклад, замість паролів від банківських зберігання Конохі або графіку і зараховані для заміни караула Абу між резиденцією та його кабінетом. Поруч він це Наре, і все було б зроблено в рази швидше.
Але Юя не міг повністю довіряти йому.
По правді кажучи, він навіть Учихе Каґамі не довіряв повністю, хоч і старанно робив вигляд. Якщо подумати, чи він призначав Каґамі хоч одне по-справжньому секретне діло?
Ни разу.
Тож... якщо не виховувати своїх людей що йому залишається? Як дехто, вкачуватися до сьомого поту і померти на посту?
Ні вже, звільніть. Я хочу прожити довге і щасливе життя.
Принаймні, прожити довше третього.
Джарія, який прагнув слави, звичайно ж, був «за». Орочимару, як і очікувалося, віднісся до ідеї відсрочки з повною байдужістю.
Залишилася лише одна змінна...
Юя повернувся до Цунади і тихо запитав:
— Цунаде, а ты? Ти згодна?
Дівчинка здригнулася, відвернулася і, надувши губи, пробурмотіла:
— Відстрочити випуск... Робити фурор... Не хочу я всього цього...
Юя відчув укол розчарування. Він почухав щоку, намагаючись знайти нові аргументи:
— Но... Це ж шанс заявити про себе... Щоб увесь світ шинобі дізнався, що в Конохі є геніальна куноїчі на ім'я Цеунаде!
- Старший! Я! Я згоден! Я згоден! — не унимался Джирая.
Орочимару мовчки підчепив паличками ще один шматок м’яса і відправив у рот.
Цунада проковтнула свій шматок і повернула голову до Юя. І побачила в його очах... майже відчайдушну надію.
— Ладно, я поняла! — Вона відразу ж відвернулася, знову знервована. — Согласна я...
Юя полегшено і тепло посміхнувся. Здається, роки, що він провів з нею в дитинстві, не пройшли даром. Вона все ще дорожила ним як старшим братом.
А це означає...
Не пройде й п'яти років, як Легендарна Трійця займе ключові пости в Конохе.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt