За тим, як Сарутобі Хірузен відкрив було рот, але так і не вирішив вимолкувати ні слова, Сенджу Тобірама все зрозумів.
Він важко зітхнув і махав рукою.
Досить про це. Ти ж прийшов через останній вихід Ю, чи не так?
Хірузен трохи вагався, але все ж сказав:
— Він діє занадто безпринципно, не ошукуючи жодних методів! Продавати зброю обом сторонам конфлікту... Киригакуре, Сунаґакуре, Юкакурі, Такігануро, Івагокар і навіть... Узушиогакуре... Він продав його всім! Це жахливий удар на репутації Конохі! Торговці мого клану повідомляють, що інші села в люті від наших дій...
Сенджу Тобірама мовчки сидів перед ним і просто дивився на нього.
Прошла, здавалося, цілу вічність, перш ніж Хірузен закінчив перелічити гріхи Ю. Тільки тоді Тобірама повільно похитав головою.
- Знаєш, чому я сам прийшов у квартал клана Сарутобі, а не викликав тебе в резиденцію Хокаґе?
Хірузен завмер.
— Нет, учитель.
- Саме тому, що я не хочу, щоб ці слова почув хтось третій. І найменше - Юя. В іншому випадку, він виключить з реестра кланів Конохі спочатку тебе, а потім і весь твій клан! Не пройде й тридцяти років, як у Конохі не залишиться могутнього клана на ім'я Сарутобі, що налічує майже тисячу шинобів! Лише окремі жителі села з фаміллю Сарутобі, вірні Конохе, а не ті, хто служить своєму жалюгідному клану! Ти це розумієш?
Хирузен низько опустив голову, приховуючи обличчя в тіні.
Тобірама зробив глибокий вдих, його алікі очі впилися у учня.
— Мавпа, я не тільки звинувачую тебе за невдоволення тим, що клан Учиха відколовся від загального союзу і тепер підкорявся безпосередньо Юя. Я повністю підтримую тебе в цьому.
Хирузен зумлівливо вкинув голову.
— Клан Учиха, який є власником найжорстокішої ідеології, спокійно продовжив Тобірама. — Їхнім суттю зла до самої основи. Юя цього не знає. Поки він у владі, Учиха не посміють і шепочеться, але варто йому померти, як вони обов'язково кинуть село в хаос. Тому Коноха не може дати їм сили. Я знаю, на що здатний Юя, і тому я тут. Я прийшов не для того, щоб відчитати тебе за інтриги проти іншого клана в обхід моєї влади. Я прийшов, щоб офіційно заявити: у своїй боротьбі проти Учиха ти чиниш правильно!
У очах Хірузена з’явилась надія.
Але наступна фраза Тобірами безжалісно його погасла:
— Но! Ти не смієш йти проти Юя! І справа не в тому, що я його покриваю. Справа в тому, що ти ... Ви! Ви всі разом візьмете його не переграти! Зрозуміло? Поки ти борешся з Учиха, я зможу тебе захистити і з вами нічого не станеться! Але якщо ви підете проти Юя... Я не зможу вас врятувати. Послухай вчителя, не впертуй у своїй помилковості. Якщо він дійсно захоче, ваш клан рано чи пізно буде розколоти і знищено. І тоді єдиною силою, яка здатна протистояти Учиха, залишиться клан Хьюга!
Тобірама не додавав, що клан Х’юґа — флюргер, який завжди крутиться в напрямку найсильнішого. Якщо Юя одного разу проникне, Хьюга відвернеться. Так буде, поки влада стоїть цей старий лис Х'юга Хіаші.
Хірузен стиснув зуби і, піднявши голову, твердо вимовив:
- Я можу прийняти ваші умови, вчитель. Но... але ми вимагаємо від Юя вибачень! Учителю! Як тільки він вибачиться перед кланом Сартобі, я готовий повністю підтримати його! Підтримати його право на пост Хокаґе!
Коли ти бачиш, як на обличчі Хірузена в голові Тобірами шаленіє полум’я, то ніби спалахнула блискавка.
Він зрозумів. Тепер він зрозумів все.
Які там амбіції і види на пост Хокаґе, які до біса звинувачення, що союзи кланів, заборонені шиноби допомагати Юя ... Все це було порожнім звуком.
Клан Сарутобі просто... Затаїв образу за те, як Юя обійшовся з ними минулого разу.
Узумакі Міто знала, що Юя виявив милосердя. Не стримуй його, арештом тринадцяти членів клану Сарутобі справа не скінчилася б. Тобірама, який приставив до Міто цілодобової охорони... Отже, спостереження також було добре поінформоване про те, як Юя міг би витерти їх у порошок.
Але Клан Сарутобі цього не знав.
« Коноха існує двадцять років, і навіть сам перший Хокаґе ніколи не наважувався арештовувати людей з нашого клана! Як ти посмієш?»
Це була публічна лялька. Олеуна, нанесена на очах у всього села.
Так, вони використовували гроші з Делева. Але Клан Сарутобі не збирався повернути борг! Просто останнім часом виникли проблеми з перевертом готівки... Потім обов'язково повернули б!
А він узяв і арештував їх людей, не давши й шансу... Так справи не робляться!
Більше того... Раз він посмів зворушити їх сьогодні, що перешкодить йому завтра стати ще нагліше? Як же тоді великі клани виживати в Конохі?
Ось він, справжній корінь конфлікту.
А першопричина... Все та ж.
Юя — чужинець, він не з їхнього кола. З якого погляду він повинен отримати владу? І яку вигоду отримають вони, великі клани, коли він зійде на вершину?
Отже, по суті... Це була ще одна внутрішня грудка.
Зрозумівши це, Тобірама зітхнув. Він зрозумів, що слова Ісуса були марні.
Він підійшов до Хірузена і поклав руку йому на плече.
- З цього дня не залишай свій будинок. Що б не говорив тобі клан, сиди взаперти. Просто кожного дня проси, щоб тобі приносили газети. І коли одного дня ти прочитаєш про результати, візьми землі свого клана... Все, що залишиться... і віддай половину Юя. Це допоможе хоч трохи згладити кути. Інакше...
Тобірама не договорив. Він мовчки розвернувся і залишив резиденцію Клану Сарутобі.
Коли другий Хокаґе вийшов за ворота кварталу, він підняв голову. Він дивився на безліч яскравих вивісок центру Конохі, на людей, що з приходом вечора висипали на вулиці, щоб відпочити, гуляти по магазинах, розважитися. Нещодавно встановлені електричні ліхтарі, що живлять так звані електролексики. Ніч в центрі Конохі була світле день...
Нет... Вона була більш жвавою, адже вдень багато хто працював і тільки ввечері у них з'являвся час для відпочинку.
Тобірама обернувся і знову подивився на квартал клана Сарутобі...
Повантажені в чорнильну темряву, непроглядна темінь.
Отже, Юя не став встановлювати це своє нововведення для кланів шінобі ...
Це справедливо. Не можна ж їм вводити санкції проти Юя, а йому проти них ні...
Нехай так...
Нехай так.
Зрештою, тільки Юя може повести Коноху в майбутнє.
« Якщо до влади прийдете ви... Ваше майбутнє мені до болю ясно. І вибачте, але для мене... село переможе".
***
Через три тижні Юя зробив підсумки. Протягом того місяця в селі було понад 13 000 біженців, які працювали на зносах.
Юя дуже сумнівався, що вони біженці, а не корінні жителі країни Огня, яких шивобі просто притягли силою.
Але доказів у нього не було, а отже, презумпція невинності.
Та й яка, до біса, різниця...
Де б ти не був, коли прийшов до Коноху - ви тепер людина Конохи!
Ось тільки... Юя розчаровано зітхнув.
Десь у глибині душі він таємно сподівався, що стоїть йому, обранцю долі, тільки виявити свою силу, як всі клани Конохі схиляться перед ним в пошані.
Тепер стало ясно, що це були лише пусті фантазії.
Що ж, гаразд. Пограємося по-рослому.
Три роки тому у мене було не так багато козирів. Зараз...
Їх все ще не густо, але для цієї партії вистачить.
***
Того ж вечора голова клану Сартобі отримав донесення.
Торгові партнери відмовлялися укладати угоди з їхніми караванами. Постачання їжі, тканин та інших речей, про які ми домовилися раніше, було повністю припинено...
Крім того, в їхні двері постукали люди з резиденції Гокаґе. Тієї ж резиденції, яка ніколи раніше не вимагала з кланів шінобі ні копійки. Тепер вони прийшли шукати борг.
За що, запитайте ви?
Рахунок за воду і ... за прибирання території.
Водопровід Конохі підведений до вашого кварталу, і прості жителі платять за воду щомісяця. Немає ніяких причин, чому клан Сарутобі повинен бути винятком.
Те ж саме стосується прибиральників, які щоденно вичищують сміття біля кордону. За цю послугу теж будьте ласкаві заплатити.
Суми були справді сміхотворними. Враховуючи розміри кварталу Сарутобі і його населення майже в три тисячі людей, місячна платня становила всього сто двадцять тисяч рі за прибирання та 100 000 за воду.
Для клана їх масштабу це були бідні копійки.
Но...
Справа була не в грошах. Клан Сарутобі міг собі це дозволити.
Справа було в приниженні ...
Сам факт, що до них з'явилися із резиденції Гокаґе з вимогою оплатити рахунки ...
Такого ще не було за двадцять років існування Конохі.
А Сенджу Тобірама зберігав труну мовчання.
Клан Сарутобі все зрозумів.
Юя кинув їм виклик. Він збирався дограти партію до кінця.
Що ж, гра так гра!
Побачимо, хто кого!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt