Юя добре розумів, що посланці з країни Водоворотів поспішають.
Ну і нехай поспішають.
Для початку він вирішив організувати їм екскурсію на сталелитійний завод.
Юя провів делегацію за зростанням до п'ятнадцяти цехів комплексу, який тепер можна було б називати статилелітовим промисловим парком. П’ятнадцять димових труб, які вибудували в ряд, справляли на мене незабутнє враження.
Принаймні, у шинобі з клану Узумаки очі полізли на лоб.
Після цього Юя привів їх у харчовий промисловець.
Тут стояв консервний завод, окремий цехець з виробництва закусок, який виготовляв усі можливі печінки, фруктові солодощі та інші сніданки.
Далі по плану йшли ферми для тварин. Вони були далеко, за кілька кілометрів на північ від Конохі біля підніжжя гір. Але там, у просторих загонах, паслися корови, коні, свині та вівці.
Правда, поголонь поки було мало. Юя планувала довести кількість кожного виду до ста тисяч, перш ніж розпочати масові поставки і закладати ціни на м’ясо. Тепер воно коштувало майже в сто разів дорожче за овочі. Він був категорично незадоволений такими справами, бо різниця не мала перевищувати 20 разів. І неважливо, що овочі по суті були дикоросами, зібрані в лісі, і коштували мізерні копійки...
У майбутньому Коноха, звичайно ж, налагодить і централізація.
Але поки село не завершило навіть базову індустріалізацію. Звичайно, на фоні інших великих країн Коноха все ще мішав бруд на своїх немощених дорогах. Але для Юя цього було мало. Неймовірно мало.
Спочатку треба було закласти промисловий фундамент — налагодити виробництво одягу та транспорт. Але люди не можуть вічно покладатися лише на своїх двох, справді.
Юя вже збирався повести виснажених посланців на завод з виробництва напоїв, а потім на будівельну фабрику й винокурну...
А ось на заводи другого рівня, де з сталі виковували плуги, мотики, котелки і затвари, він їх, звичайно, не повів. Надто тонка була межа між виготовленням сковород і створенням зброї. У світі шінобі міг знайти геній, здатний за однією технологією відновити іншу. Деякі секрети було б краще захистити.
- Пане Наместник! - Не витримав нарешті глава делегації. Він глибоко зітхнув і, намагаючись зберегти пошану, сказав: « Ми, посланці малої країни, повністю оцінили промислову силу Конохі. Але тепер... Не могли б ви представити нас пану Хокаґе?
Юя моргнув і розлився в усмішку.
- А-а, так ви до пана Хокаге? Ха-ха-Ха, так би відразу і сказали!
Посланці з Узушіо отримали полегшення. Вони не мали часу на ці нескінченні екскурсії. Але вони прийшли просити, і тому були змушені залишатися смиренними.
Якщо Юя сміється, значить і їм належить.
— Ха-ха-хо... - Рознеслося над округою.
Це була атмосфера загального задоволення.
— Він не прийме, - раптом серйозно пошкодив Юя.
— Ха-ха-хо... Кхм?
Обличчя голови делегації спотворилося від жаху.
— Ч-що?
Юя, почурившись, повторив ще раз, відстежуючи кожне слово:
- Пан Хокаґе не хоче вас бачити.
Посланець спалахнув.
— Як це не бажає? Коноха і Узушіо — союзники з покоління в рід! Сам перший Хокаґе дав цю обіцянку нашому голові клану при основі вашого села! Другий Хокаґе — його рідний брат! Не може ж він піти проти слова Першого!
Раптом він злився на Юя.
- Це ти! Ти точно! Це ти все брешеш, щоб не пустити нас! Негайно веди нас до Хокаґе!
З цими словами він рівся вперед.
Але незабаром перед ним виникла Учіха Каґамі. Холодна сталь кусна впала в горло посла. Той замір, боячись поворухнутися.
Юя спокійно поклав руку на плече Каґамі. Учиха прибрав зброю і відступив на крок, знову вставши за спиною Наместника. Як і говорив Кагами, клан Учиха не вибирав Юя. Але він сам, Каґамі, повірив Другому Хоказі і вибрав Юю.
Юя схрестив руки на грудях і смілив посланця презирливим поглядом.
— Коноха... Узушио... Векова дружба... тобі самому не смішно від власних слів?
Він раптом ступив вперед і мертвою хартія вчепився у комір посланця, дёрнувши його на себе так, що той зігнувся на три погибелі. Решта шінобі з Узушіо в паніці вихопили зброю, а в очах Каґамі миттєво закрутилися три томое.
— Не смешно? - Проричав Юя йому в обличчя. — Векова дружба? Ваша давня дружба — збирати гроші з наших торговців, не роблячи їм жодної підтримки! Торговці Конохі правильно платили вам за прохід через ваші води, але ви хоч раз відділили їм хоча б символічний ескорт з кількох підрозділів шинобі? Хоч раз? Я б вважав це за справжнє діло, за виконання союзницького боргу! Але ви це зробили?
— Зробімо? Відповідай!
— Води біля берегів вашої країни повні зрадницьких течій і руйнівних вод! Коноха щороку втрачає там кілька торгових суден! Збитки незначні, але їх можна було б уникнути, якби ви, країна Водоворотів, сумлінно виконували свої обов’язки! Але ви цього не робили!
- Але й це ще не все! Ви не тільки з Конохи б'єте три шкури, ви і Кірігакур вимагали данини! А тепер, коли вони не захотіли більше платити і вирішили стерти вас з лиця землі, щоб покінчити зі поборами раз назавжди, ви, твою матір, згадали про дружбу з Конохою! Де ваша честь? Сором у вас є?
- Ваша країна дала нам, Конохе, хоч якусь вигоду? Ні! Нічого! Так з якого статі Коноха повинна посилати своїх шінобі на смерть заради вас? Відповідай!
Гучний голос не завжди вирішує справу. Але тепер Юя був упевнений, що його крик пройняв посланця до самої кістки.
У його гнівній тираді, звичайно, був один явний логічний недолік. За часів Сенджу Хашірами Коноха і країна Водоворотів уклали не вассальний договір, а рівноправний союз. Узушіо не був вассалом Конохі. Вони були союзними державами. А це набагато приємніше, ніж бути чиїмсь молодшим партнером. Повна рівність, однаковий статус.
З цієї точки зору звинувачення Юя в тому, що Узушіо не ділився з Конохою прибутком, були чистою бандитською логікою. Навіщо незалежній державі платити данину іншому, рівному за статус?
Звичайно, такі стосунки були у Сенджу Гаширамі.
Але для Юя це було неприйнятним.
Справа не в тому, що країна Водоворотів обов'язково мала стати вассалом Конохи і платити річну данину. Ні. Але вона більше не могла жити за принципом: « Моя хата з краю», згадуючи Конохе тільки тоді, коли приспівує.
Вона мала приносити користь Конохі.
І користь була не в грошах. У країні Водоворотів мали брати на себе роль вартового собаки. Передового бастіона.
Це означало, що якщо Кіригакурі надумають потрапити до Коноху, то шлях через країну Водоворотів для них повинен бути закритий. Їм доведеться робити величезний гак.
А якщо війна все ж почнеться, то поле бою має стати територія країни Водоворотів, а не землі Огню.
Щоб здійснити ці два умови, Узушіо повинен був стати справжнім вассалом Конохі. Без данини, з формальним збереженням рівності на папері, але в усьому іншому - із безречесним виконанням обов'язків молодшого союзника.
Ось яка була справжня мета Юя.
А ті жалюгідні копійки, які країна Водоворотів збирала з усіх підрядчика його не цікавилися.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt