На жаль, конохські торговці стали кип’ятити. Справа не лише в тому, що Юя змусив їх розкошуватися на повну систему очищення стічних вод. Він посміяв піддати робітникам вимогу.
« Ці трудяги і самі були готові відмовитися від платні! Якого біса ти лізеш не в свою справу? Ти хоч уявляєш, скільки ми через тебе втратили?»
Але найбільш обурливим було те, що він просто взяв і спарував весь цей балаган. Я повернувся лише через місяць! А перед тим як піти, заборонив схвалювати будь - які наші заявки!
Навіть небагато тих, хто вже був готовий піти на п’яту, дуже розлютилися, коли їх прохали. Вони голосно клялися, що відтепер не матимуть ніяких справ з Ю.
І ось вчора він повернувся.
Але він дозволив їм цілий день відпочити! Замість того щоб негайно з’явитися до них! Чи він знає, скільки грошей вони могли б заробити, якби зняв заборону принаймні на день раніше?
Яка зухвалість!
Той, якому від сили року 13 років!
Нехай тільки спробує перейти нам дорогу! Тебе навіть Сенджу Тобірама не прикриє!
А? Що це? Запрошення?
« Сьогодні, о дев'ятій вечора, Гранд-отель Коноха».
Хм. Я так і знав. Струсил, щеня.
***
Гранд-отель Коноха - чотириповерховий будинок у самому серці торгового кварталу. Заведення ніколи не пустило місця, бо кухарі славилися на все село. Але сьогодні готель на диво рано виводив останніх гостей і закрив двері. Весь вечір був забраний.
Ні, він не належав до Юя. Він був такий дрібний як ресторанний бізнес і не цікавився ним. Він забігав з якініку лише тому, що сам хотів їсти. Однак, викупивши весь готель на вечір, він зробив просту річ: запропонував власнику ціну, яку той не зміг відмовитися.
Сім годин вечора. Юя сидів за центральним столиком в просторому холі першого поверху. Поруч з ним — Учиха Кагами.
— Брат Хирузен... Так і не погодився прийти?
Каґамі виглядав трохи ніяково. Похитуючись, він відповів:
— Хірузен... він, як ні круті, з клану Сарутобі.
Юя кивнув.
— Так, це можна зрозуміти. — Він переглянув погляд на свого партнера. — Або чи ти хочеш сказати, що клан Учиха може дозволити собі не помічати цих людей?
Каґамі замовк, а потім тихо вимовив:
- Це моє особисте рішення. Воно не стосується клану.
Юя похитав головою.
- Ніхто цього не повірить. Якщо ти і далі так думаєш, то краще йди.
Кагами знову замовк. Він розумів, що сьогодні ввечері — це революція.
Навіщо Сенджу Тобірама наказав газетам друкувати ті немислимі новини? Це був очевидний хід — Тобірама відкрито створював для Юя політичну плацдарм. Що це означало? Те, що він бачив у ньому свого наступника.
Можливо, сам Сарутобі Хірузен нічого не противився. Але за ним стояв клан Сасутоби — перший кан Конохі. У майбутньому, під час Четвертої світової війни, лише Сарутобі видадуть три тисячі шінобо. Цілий клан - ціла армія. Яка ж сила! Яка ж сила!
Три тисячі шінобі... Де ж була вся ця армія, коли Пейн стирав Коноху з обличчя землі? І про що думали голови клана Сарутобі, які її під контролем? Не дивно, що за весь час правління третього в селі не залишилося інших відомих шінобі з Сарутоби, крім нього самого і його сім'ї. Наміри Клана були зрозумілими як день.
І в оригінальній історії їм це майже вдалося. От тільки Хірузен виявився твердим ідеалістом, для якого село було важливішим за клана, через що солановці навідріз відмовилися його підтримувати. У результаті з усіх Сарутобі на передовій залишилися тільки він да Асума.
Очевидно, Юя зіткнувся з тією ж проблемою. Внутрішні суперечки були в кожному селі, і його не хвилювало боротьба Клана Сарутобі за владу. Ще б, на кону пост губернатора Конохі - хто від цього відмовиться?
А що сказати про Учіха Каґамі? Невже він не розумів розкладу? Невже клан Учиха... Знову вирішив зробити ризиковану ставку? Колись вони відвернулися від Учихи Мадари, зробивши ставку на село, але врешті-решт отримали від Сенджу Тобірами тільки стіну недовір’я і особливий нагляд. Чи Каґамі вірив, що тепер він може говорити від імені всього клана?
Я говорив зі старійшинами. Вони були проти.
— Ти не можеш представляти клан Учиха, — кивнув Юя. - Повертайся. Сьогодні я справлюся один.
Кагами мовчав. Через мить він підняв голову і подивився прямо на Юя.
- А якщо... Я тут як приватне обличчя?
Юя здивувався брови.
- Що ти маєш на увазі?
Кагами стиснув зуби. Він схопився різким рухом за свою куртку. У його долоні спалахнуло полум'я, і тканина в одну мить звернулася у попіл.
На очах Юя герб клана Учиха, аловий веер, зник у вогні.
— Ти хочеш зрадити свій клан? — спокійно запитав він.
— Я служу селом, — рішуче відповів Каґамі. — Це не зрада.
Юя замовк. Потім, зітхнувши, відкинувся на спинку стільця.
- І ти настільки впевнений у моїй перемозі? Чи вся справа у тому, що мене відзначив сам Хокаґе?..
Кагами підтиснув губи.
- Це не має значення... Просто я випадково дещо зрозумів... Ти ж... вже послаблював клани шінобі, чи не так?
Тепер Юя дійсно цікаво. Невже хоч хтось зміг роздивитися його задум?
Він з цікавістю розмовляв з Каґамі. Він розповів, як, прогулюючись кварталом Учиха, помітив, що люди трохи роз’їжджаються. Ніхто їх не змушував, все було добровільно. З цього Каґамі і зробив висновок про план Юя по ослабленню великих кланів. Почувши це, Юя посміхнувся.
Так він побачив лише верхівку айсберга.
Що ж, і на тому спасибі. Чи знайдеться хоч хтось, хто здатний розгадати його справжній задум?. Однак не варто бути таким зухвалим. А що, як він знайдеться?
***
— Дуже рідко, — сказала Узумакі Міто. Той сидів на колінах перед поминальною табличкою Сенджу Гаширами. - Хіба ти не на передовій? Чому ти раптом повернувся?
Тобірама відкрив очі і тихо відповів:
- Бо я більше не можу чекати.
Міто нахмурилась.
Чого чекати?
Тобірама низько вклонився табличці. Тільки після цього він піднявся на ноги.
— Коли Юя ледве не загинув на фронті, куди я його відправив, то зрозумів одну річ. Якщо з ним щось станеться зараз, Конохі не матиме майбутнього. Більш імовірно, що майбутнє буде, але таке, яке я можу передбачити до найменших деталей. А я... Я прагну побачити Коноху, яку не може взути мої недалекоглядні очі... Я хочу побачити майбутнє, в якому кожен мешканець села матиме силу і добробут. І я хочу, щоб цей день прийшов якнайшвидше...
Міто було все більше й більше розгубленою.
- Так що ти тут робиш, схиливши коліна?
Тобірама склав руки в пресі.
— Я... що Юя - мій наступник. Принаймні клани Сарутобі, Шімура і Х'юга точно все зрозуміли.
Мито на мить завмерла, а потім її обличчя спотворено.
- Що ти сказав? — прошипел вона. — Ти оголосив про це кланам? Ти хоч розумієш, яку небезпеку ти його поставив?
Тобірама закрив очі.
- Це випробування, яке він повинен пройти. Тільки так він зможе справді зайняти це місце.
"Хлоп!"
Звук на колесах рознісся по кімнаті.
- Ти в своєму розумі? — скрикнула Мито. — Йому лише тринадцять!
Тіло Тобірами не тремтіло, лише на щоці проснув відбиток п’яти пальців. Він як і раніше стояв з закритими очима.
— Я вийшов на поле бою шість років, йдучи за братом.
Міто, вказуючи на нього тремтячим пальцем, розвернулася і кинулась до виходу.
— Невістка, - голосно зупинив її Тбірама. - Ваш статус не дозволяє вам покидати цю резиденцію за власним бажанням.
Мито застила на місці, аж до болю збившись кулаками. Тобірама не жартував. Їй вистачило лише на мить прислухатися, щоб відчути присутність щонайменше восьми шінобі.
— Невістка, — відповів він. — Тібірама піднявся з колін і перед тим, як піти геть, кинув: « Повірте в нього ». Зрештою, він - учень мого брата.
У наступну мить його фігура розчинилася і матеріалізувалася в пустельній місцевості за межами Конохи.
« Вибач, Юя. Але через це... Тобі доведеться пройти самому. Якщо ти не зможеш..."
Після того як Сенджу Тобірама обірвав себе на півслове, він розвернувся і за допомогою приладу тілесного охолодження пішов назад до фронту.
***
А в Гранд-отеле "Коноха" Юя дивився на своїх торговців. Подаючи сильне бажання перерізати цих пожадливих торговців одного за іншим, він дістав через пазухи павука давно виготовленого чорновикови. Витягнувши кілька аркушів, він простягнув їх зібраним.
— Прошу, передайте по руках і знайомтеся. Спочатку перевірте, чи у вас є запитання. А потім продовжимо обговорення.
Курама, запечатаний в животі Узумаки Міто: « Чорт візьми! Ось це сцена! Міто, чому ти не врізала йому ще пару разів? Цей виродок Хаширама мертвий, так щоб його брат наваляв мені легше, - саме те!»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt