У складі пожертв прості мешканці Конохії брали участь куди краще відомих кланів, була ще одна не така очевидна причина: у свій час перший Хокаґе розселив багатьох членів клану Сенджу серед звичайних жителів.
Спочатку Хашірама зробив це, щоб захистити своїх співвітчизників - не дати пожадливим проходам полювати на них з надією отримати його деревні технології. Але тепер, коли село збирала допомогу для фронту, ці приховані Сенджу, звичайно, підтримали заклик із усіх сил. Причина проста: Сенджу Тобірама, нинішній Хокаґе, є їхнім соконовцем. Хто ж може їм допомогти, якщо не він?
З різних причин і Цунаде в майбутньому зможе стати П’ятою Хокаґе, обійшовши Джіраю та Орочимара. Її основна опора - все ті ж нащадки Сенджу, непомітно живуть серед простого народу Конохі.
Прості люди, які не переймаються знанням, легко піддаються умовлянням і йдуть за натовпом. Якщо всі говорять, що Сенджу Цунаде є найкращим кандидатом на пост Хокаґе, то ти і сам не повіриш у це без причини. Це нормально. Неважливо, чи мова йде про селяни, які ледве знають грамоту або людей з попереднього життя Юя - високотехнологічна епоха освіти. Маси завжди легко повести за собою.
Саме на цей стадний інстинкт і зробив ставку Юя.
Але керівники кланів шінобі — зовсім інша справа.
Їхня вірність Конохе трималася на одній людині — Сенджу Гашіремі. Тепер, коли він мертвий, ще невідомо, чи Тбірама самостійно відбивати наліт інших країн.
Юя добре розумів їхні думки. Переможець - вони як і раніше вірні клани Деревні Скритого Листа. Програє... Вибачте, який ще Деревні? Ми горді клан XX, і не знаємо ні про яке Конохе. Не обмовщите.
Цинічно, але така природа кланів шінобі. Лише півтора десятиліття тому вони виживали, прогризаючи собі шлях крізь нескінченні війни. Сок нікчемний. У влади все ті ж люди.
Винятком був лише клан Учиха, зламаний силою Хашірами і щирий утрачений від вічної боротьби. Вони пішли за Сенджу безропотно. Всі інші клани дивились на Коноху з боку, вичікуючи. Вони спостерігали, як зводять стіни, скликають гостей на бенкет і ворожать, чи витримає ця будівля під першим же серйозним тиском.
Крім того, у деяких кланах досі лунали голоси про те, що основа Конохі лише заманила їхню владу і що в часи війни існувало ліпше. Вони є типовими рабами влади. Їм байдуже, скільки болю і страждань принесе війна, а головне - втримати владу у своїх руках. Хокаге? Що це за штука?
Хашірама добре це усвідомлював. Тобірама теж. І рішення у них було одне.
Зробити ставку на наступне покоління.
Чому Тобірама взяв у учнів Сарутобі Хірузена, Утатане Кохара та інших? Думаєте, він вибирав учнів навмання?
Лишень подивіться, які пости вони займають на полі бою зараз і стане ясно: Тобіра грав партію вдовгу.
У теорії, якби він не загинув, все пройшло б гладко. Сарутобі Хірузен згодом очолив би свій трон, Шімура Данзо — власний. Акімічі Торіфу стали б головою Акими, а Учиха Каґамі — головним ученицею. Якби утатане Кохара і Мітокадо Гомура були зв'язані між собою, то могли б бути з Демё країни Огня...
Дайме, верхівка найбільших кланів Конохі, розкидані по селі члени клана Сенджу - всі вони були б на стороні Тобібери. Приблизно через десять років він став би єдиним і незаперечним лідером Коноху, справжнім правителем.
А через десять років йому було б трохи більше 50. Він міг би спокійно зайнятися вихованням наступника, якщо б мав справу з усіма внутрішніми проблемами. І хоч би кого він вибрав, ніхто б не посмів заперечити. Навіть коли б він хотів заслужити довір’я Учиха, призначив Хокаґе Каґамі та Хірузена і Данзо проти його волі.
Одного його рішення було б достатньо.
Але хто б міг подумати, що після перемоги Другої Хокаґе особисто поведе свій елітний загін на переговори до ворожої території? У результаті - сам загинув, команда розпалась, майже розв'язана проблема з клоном Вчиха покаталася під відкос, а Шімура Данзо, снідаючий заздрістю, став питанням: "З якою статитою цей нікчемний Хірузен повинен стати Хокаґе? Я не згоден!» і почав мутувати воду.
Що ж, в цьому житті з появою Юя, Тобірама навряд чи поведе свій загін і ретельно обраних наступників на вірну смерть.
***
Повертаючись до збору допомоги, Тобірама вислухав промову з кам’яним обличчям і лише коротко кивнув Юєю.
— Ясно. Можеш йти.
Але Юя мусила піти, як обличчя Хокаґе спотворилося від люті.
« Ублюдки, — прошив він крізь зуби. — Ця війна є вирішальною для Конохи. Виграємо - докажемо всьому світу, що Дерівня Ліста і без Бога Шинобі залишається найсильнішою у світі. Програємо - інші країни розорять нас на шматки. І в цей момент вони плетуть свої інтриги?!"
Гнів на його обличчі поступово змінився крижаним спокоєм.
« Що тут злиться? — подумал он. — Ніби я не знав, яка їх справжня порода".
Ну, добре. Якщо вони не бажають допомагати зараз, то після перемоги нехай не чекають від нього жодних нагород.
Все вирішить кінець цієї війни.
***
Вийшовши з намету, Юя ніс до носа зіткнувся з чоловіком. На лобі його фарбував протектор Конохі, а в очах алелі три томое Шарінгана.
— А, це ти? — Учиха Каґамі смілив його поглядом з ніг до голови.
Юя зрозумів, що Шалінінгом він не користувався технікою реінкарнації.
- Дядя Кагами, може, вистачить? - Він зітхнув. - Якщо ворог прорветься до штабу, значить ми вже програвали війну.
Учиха Каґамі смучливо кашляв.
— Може, не будеш звати мене дядьком? Мені всього двадцять з невеликим... Зови краще брат, а?
Юя картинно поковирував в носі.
— А, ось як? Тобто людина, яка вже одружений і ось-ось стане батьком, просить називати його братом?
Кагами ніяково почухав затилок.
— Ну... Ти мене стариш. — Он зітхнув. - Гаразд, нехай буде дядько. Мені потрібно до пана Хокаґе, так що ти йди, займайся своїми справами.
З цими словами Учіха Каґамі зник у наметі Тобірами.
Юя застиг у замішанні. У нього що, проблеми зі слухом? Він пропустив повз вуха все, що Юя сказав?
Раптом полог намету різко відірнувся, і з неї висунулася голова Каґамі.
- Що ти щойно сказав? Я... Я скоро стану ким?
Юя сміявся його поглядом «дохлою рибою» і, діставши через пазухи лист, простягнув йому.
— Держи. Тітка Масако тобі написала.
Каґамі відразу вхопив лист з його рук із благоговінням. Юя посміхнувся, не звертаючи уваги на таку недбалість, і, розвернувшись, закрокував геть.
У нього ще багато листів, які потрібно доставити.
« Вибач, наставнике, — подумав він. - Мабуть, я скористаюся цією можливістю, щоб завоювати їхні серця."
Для Сенджу Тобірами головною цінністю були припаси, які довіз Юя.
Але Юя знав інше. Він обійшов сім'ї всіх шинобі, що зараз були на фронті, і запропонував передати від них листи. У воєнний час для людей на передовій ці вістки з дому були у тисячі разів дорожчі за будь - які припаси.
Це називається завоювати серце.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt