Су Бей постійно нагадувала про свою присутність батькові, але не тим, що стояла перед ним, а тим що іноді вистрибувала перед паном Цінь або присцялася до широкої стільниці, розмовляючи в невимушеній атмосфері.
- Тату, ти останнім часом дуже зайнятий?
— Кілька проектів відбуваються на фінансах, — сказав чоловік, відклавши документ і подивившись на свою дочку.
— О-о-йо, — дала Су Бей і повернулася, щоб продовжити читання книги, яку їй дали.
Через півгодини вона знову підбігла до нього.
- Тату, ти будеш зайнятий в кінці цього місяця?
— Нет.
- Я чула, що на той час буде тепліше. Прогноз погоди теж чудовий, — продовжувала вона.
— Зрозуміло.
— Тату, чим плануєш займатися в ці дні?
— Плана нет.
***
— Тату, мені подобається цей браслет. Ти можеш купити його для мене? — Су Бей відкрила фото на своєму мобільному телефоні і показала його батькові.
« Добре », — відповів чоловік, подивившись на малюнок.
Не тільки Су Бей, але й Су Сяобао також виявляли рідкісну «ентузіазм» по відношенню до батьків. Юнак знайшов фотографію гігантської моделі іграшки у своєму телефоні і показав її пані Цінь:
- Що ти про це думаєш?
Цінь Шао зупинив свою роботу, подивився на модель і поглянув на сина та запитав:
- Цікавишся подібним?
— Ну, так, Су Сяобао неохоче кивнув. — Я можу пограти вдома?
- Так, можеш. Коли ми підемо додому, попроси дядька Фу звільнити для тебе кімнату. Але це не повинно перешкоджати навчанню.
Су Сяобао якийсь час мовчав і нарешті видав ще одну фразу:
- Тоді купи це для мене, коли у тебе буде час.
Су Бей та Су Сяобао тримали другу карту пана Цінь, і вони ніколи не мали нестачі в грошах, щоб купити все що хотіли. Навіть якщо їм потрібно було щось ще, вони могли поговорити з палацом, і він негайно підготував би все для них.
Таким чином, це був перший раз, коли близнюки прийшли до свого батька і попросили його щось купити. Що стосується незвичної поведінки дітей сьогодні, пан Цінь відразу зрозумів це, але ніяк не прокоментував. Але на його губах з’явилася ледь помітна усмішка.
- Ти зробив домашнє завдання? Коли закінчиш, принеси мені на перевірку.
— Ой.
Під час канікул близнюки або збиралися в подорож, або були зайняті змаганнями. Вони почали робити уроки незадовго до закінчення відпочинку. На щастя, під наглядом пана Цінь ці двоє були досить швидко, щоб закінчити домашнє завдання за кілька днів.
Г-н Цінь уважно перевірив тетраді близнюків. Нарис Сяо Бей був акуратним, але почерк С'юбау... Я виглядав дуже диким.
— Наступного разу, коли ти будеш виконувати домашнє завдання, пиши як слід, — нагадав йому чоловік.
— Угу, — недбало відповів Су Сяобао.
Увага близнюків була зосереджена на реакції Цінь Шао.
Протягом довгого часу вона дивилася на свого батька і запитувала себе, чи він не забув про їхній день народження.
Як же він міг це зробити? Він давно приготував для них сюрприз. Але, побачивши близнюки неспокійно намагалися « нагадати» йому, пан Цінь таємно посміхнувся і вирішив зберегти все в таємниці.
***
Нарешті 27 лютого.
Як тільки Су Бей відкрила очі, вона знайшла біля свого ліжка вишукано оформлений подарунок. Очі дівчини загорілися. Вона стрибнула з ліжка і взяла коробку. Всередині був браслет з рожевими діамантами у формі квіток сакури. Це була та сама прикраса, яку вона показала батькові раніше!
Водночас у сусідній кімнаті Су Сяобао також відкривав подарунок з іграшкою останньої моделі.
Пан Цінь не забув про день народження!
Хоча вчора Су Бей отримала багато листів і подарунків від своїх друзів та дідуся з бабусею через кордони, ніщо не зробило її щасливішою ніж подарунок свого батька.
Набравши браслет, Су Бей кілька разів підстрибнула від радості, перш ніж втекла вниз у піжамі.
Готувати один для одного по тарілці лапші, це була традиція Су Бей і Су Сяобао в їхні попередні дні народження. Су Бей хотіла сьогодні випередити брата. Раптом, як тільки вона увійшла в їдальню, вона побачила, що пан Цінь несе з кухні дві миски лапші, очевидно, приготовані їм самим.
Він справді приготував для них локшину довголіття?*
П.п.: тарілка, яку готують на дні народження, Новий рік. Вона складається з різної начинки і має довжину (приблизно 1,5 метра), що символізує справжнє життя.
Су Сяобао, який трохи пізніше спустошив Сой Бей, теж не міг повірити своїм очам.
— Приходьте спробувати, — запросив їх Цінь Шао.
— Добре, - хором відповіли близнюки.
Су Бей вже була зворушена самим фактом приготування локшини, особисто зробленої паном Цінь, і, чесно кажучи, не очікувала багато. Внаслідок цього їжа виявилася надзвичайно смачною.
— Це смачно! — Су Бей підняла голову і подивилася на чоловіка сяючими очима.
Су Сяобао також глянув на пана Цінь: він не очікував, що цей хлопець володіє таким умінням.
Су Бей солодко посміхнулася.
- Дякую, тату.
— Дякую, тату. Юнак так низько опустив голову, що його обличчя майже заткнулося в миску. Він не хотів, щоб Цінь Шао з протилежного боку столу помітив почервоніння в його очах.
День народження близнюки був дуже радісним, але вони й не здогадувались, що на них чекає ще більша несподіванка.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno