Су Бей ще деякий час розмовляла з однокласниками в загальному чаті, а потім перемкнулася на малу групу, до якої вона заходила, Сяобао, Дун Вен Ці і Семін Сюань та його приятелі.
[Су Бей: Ви знаєте, чи можна сьогодні подивитися відео зі спортивного майданчика?]
[Лю Кай: Су Бей, що відбувається?]
[Сюй Ян Ян: Щось не так з твоїм сучасним падінням?]
[Су Бей: Да. У моєму останньому спринті, здається я на щось наступила.]
І це "щось" було невмілим. Це точно не був маленький камінець або щось в цьому роді. Спортивне поле зазвичай прибивалося перед кожним змаганням, особливо до фінішу. Прибиральники не могли знайти цю річ заздалегідь.
[Дун Вен Ци: Боже мой! Можливо, хтось...]
[Су Бей: Я просто припускаю. Мені все ще потрібно подивитися відео.]
Се Мін Сюань вийшов в інтернет.
[Се Минь Сюань: Є тільки одна камера спостереження нагорі подіума і ще інша біля східного входу, але обидві вони досить далеко від бігової доріжки.]
[Се Минь Сюань: Сьогодні вдень я перевіряв записи з цих камер. Однак у той час багато людей оточувало фінішну межу.]
Побачивши травми Су Бей, Се Мін Сюань відчув щось не так. Зазвичай, коли люди випадково падали через втрату рівноваги, вони інстинктивно захищали свою голову; таким чином, пошкодженими областями зазвичай були долоні, лікті і коліна. Однак травми Су Бей були більш серйозні, вона навіть пошкодила сухожилля і обличчя.
Якщо тільки це була не « випадковість ».
[Чень Цзи Ань: Якщо ми не змогли знайти нічого на відео, то це залишиться безкарним?]
[Дун Вен Ци: Огидно! Ми знаємо, що це може бути не випадковість, але неможливо перевірити. Я дійсно зло!]
[Се Минь Сюань: Не хвилюйся. У той час багато людей фотографували й записувалися, а також були присутні студентські репортери. Я знайду їх і розпитаю.]
[Су Сяобао: Я теж.]
***
Тієї ночі пан Цінь змінив одяг Су Бей. Він дозволив доньці сісти на ліжко, потім присів на коточки і деякий час тримав пакет з льодом на її опухлий ступні, перш ніж завдати ліки на рани.
Такі ураження спочатку були лише незначною подряпиною. Якби такі травми отримав він сам або цей хлопчик, це не було б проблемою. Але вигляд цих ран на ніжній шкірі доньки дуже розчарував батька.
- Скоро все буде добре, бо прибравши спреї та мазь, пан Цінь встав і погладив Су Бей по голові, щоб потішити її.
Дівчина слухняно кивнула.
— Папа.
— Ммм?
- Мені потрібно дещо тобі повідомити... — Су Бей розповіла Цінь Шао, як вона на щось прийшла і зізналася своїми підозрами.
- Тату, ти можеш перевірити це для мене? — запитала Су Бей, взявши батька за руку.
— Добре, — відповів Цінь Шао і після паузи додав. - Залиш це мені. Тобі нема про що турбуватися.
Як пан Цінь міг не помітити аномалію, яку побачив навіть школяр? Просто тоді він нервував через травму Су Бей і поспішив відвезти дочку до лікарні. Насправді, поки Су Бей проходила обстеження, Цінь Шао зв’язався з директором школи Веймін і попросив його ретельно дослідити це питання.
— Спи спокійно. Коли ти прокинешся, ці травми стануть виглядати набагато краще.
Су Бей: «...»
Вона дійсно хотіла сказати чоловікові, що їй вже чотирнадцять років, і вона більше не дитина. Не кажучи вже про те, що її розумовий вік був ще більшим. Такий спосіб "умови" не підходив для неї.
Але дівчина помітила, що його ніжний голос був на диво корисним і допоміг їй заспокоїтись.
***
Після відходу пані Цінь Су Бей лежала на ліжку з широко відкритими очима і ніяк не могла заснути. Вона намагалася згадати кожну деталь моменту, коли вона на щось настала і впала. Деякий час вона також запитувала себе, коли загояться її рани...
У цей час Су Сабао прокрався в її кімнату.
— Как я и думал. Ти ще не спиш... — Прошепотів Суобао сестрі, очі якої були широко відкриті. Він підійшов до її ліжка і дістав паперовий пакет, схований в кишені шкільної форми.
- Ось, це для тебе.
- Що там? — Су Бей з цікавістю сіла на ліжка і взяла пакет у брата. Заглянувши всередину, вона знайшла там чашку чаю з молоком. Якщо точніше, то це був її улюблений напій з морозивом і печивом Oreo!
Су Бей подивився на Су Сяобао сяючими очима:
— Коли ти купив це?
— Тільки що. — З гордістю відповів хлопець.
— Поруч немає магазину молочного чаю, і вже пізно...
Су Сяобао: «...»
— Не питай надто багато. Поквапся і випий, мені ще потрібно викинути чашку.
Зазвичай пан Цінь не дозволяв їм пити такий шкідливий напій, але Су Бей він дуже подобався. Су Сяобао подумав, що у неї сьогодні поганий настрій, тому хлопець купив її улюблений коктейл. Йому було дійсно нелегко вислизнути з-під спостереження батька і піти в торговий центр так, щоб його не спіймали.
Су Бей з радістю вставила соломинку і зробила ковток.
Потім вона нахмурилася.
- Скільки льоду ти додав? — Су Бей струшила чашку, і їй почулася звук гуркоту кубиків льоду. Навіть смак чаю був розбавлений.
- Магазин знаходиться досить далеко. Я боявся, що морозиво нагорі розтане, тому попросив продавця додати більше льоду після паузи Су Сяобао продовжив. — Якщо це не смачно - не пий. Зверху є морозиво, частина якого не розтатала - його можна з'їсти.
- Хто сказав, що це не дуже цікаво?
Після того, як вона допіла чай з молоком, Су Бей подивилася на брата, намагаючись зрозуміти про що він думає. Але Су Сяобао бачив, що вона все ще знаходиться в поганому настрої.
— Якщо хочеш плакати, просто поплачь. Я не буду насміхатися з тебе.
- Чому ти взяв, що я хочу плакати? — Вона інстинктивно заперечила.
Але її голос був трохи надломленим.
- Сяобао, моє обличчя не буде спотворене, вірно? — Коли дівчина впала на доріжку, вона пошкодила обличчя і тепер у неї був синець на правій щоці. Спочатку рана лише трохи кровоточила, але після зсідання потемніла.
Су Бей бачила себе на камеру свого телефону. Це було дійсно негарно. Кожна дівчина піклується про свій зовнішній вигляд, Су Бей не була винятком. Коли вона думала про рану на щоці, то не могла заспокоїтися.
Почувши її шепіт, Су Сяобао на мить був приголомшений. Темрява проминула в його очах. Він повернувся, щоб на деякий час придивитися до особи сестри, а потім серйозно сказав:
— Зовсім не потворно.
https://literna.net/uk/books/141-vsya-moya-sim-ya-zlodii-zaversheno