— В порядке. Я вже стільки бачив, звик до народження та загибелі зірок і можу прийняти будь-який результат. Просто трохи сумно.
Коли Вестник смерті спакував і відправив Сола, з ним пішли лише мала Волосень та Кошмарний метелик.
Завдяки компанії "і-и" і балачок, подорож Сола по космосу не була такою самотньою.
Сказавши, що з ним все гаразд, Сол знову подивився на екран і раптом знову випростався. - А це що?
Його погляд впав на щось у порожній і мертвій туманності.
Зображення на екрані почало швидко змінюватись. Шар неправильної форми поступово формувався, і коли він зіткнувся з іншими величезними камінням, то постійно змінював свою траєкторію на шляху до тієї ж новонародженої зірки.
« А це, мабуть, новий світ формується. Еделін вже звикла до таких видовищ. — Але чи зможе він зрештою сформуватися, покаже лише наступне спостереження.
Еделін.
- Слухаю!
— Уйди поки з екрана.
Еделін відразу вскочила з дивана і вибігла з кадру, не медля ні секунди.
Соул підняв руку і доторкнувся до шовкової пов’язки. Вона відразу стала прозорою.
Він подивився кілька хвилин, а потім опустив руку.
— Новий світ...
Він опустив руку, і шовк знову став чорним, але на його обличчі з'явилася усмішка.
До кінця угоди Еделін більше не з’являлася на екрані.
Сол заплатив і, вставши з дивана, підійшов до стіни. Знову з’явився вхід, і срібна людина ззовні затримувала фіранку.
Соул вийшов, і його швидко окутала аура життя, що повернулася з самотнього космосу.
Зоряний базар все ще був шумним і багатим.
- Вам ще що-небудь потрібно?
« Поки що ні, — крім новин про свій світ, Солу насправді нічого не було обмінюватися.
Він вже здобував знання Дугласа і швидко досяг п’ятої рани, порівнюючи себе з своїми.
Хоча п’ятий ранг — це мінімальна вимога для подорожі космосом, у різних частинах світу він все одно вважався вищим.
До того ж, справжнє тіло Сола було Лінією Судьби, і шостий етап був лише питанням часу.
Після майже ста років подорожей, коли Сол побачив народження і загибель кількох світів, його розуміння суті світу стало ще яснішим.
Можливо, тисячі років він не потребуватиме і зможе своїм шляхом стати шостим рангом, а не відмовлятися від себе, зливаючись із Вестником смерті.
Один працівник справив на нього увагу, коли він вийшов з цього світу.
Це була людина, але виглядало воно дуже втомленим і старим. Солу не потрібно було навіть спостерігати, щоб його життя наближалося до кінця.
Він ледве підняв шматок руди розміром з долоню і, крок за кроком, поплив уперед.
Мимо було багато людей, але ніхто не звернув на нього уваги.
Важкий фосфорит, суміш золотого і грому. Він не цінувався на Зоровому базарі. Гості, які приходили сюди, на нього і не дивилися.
Тому людина, яка мала важку фосфорит, повинна була працювати тут на найнижчому рівні.
— Це Алик? — З злорадством сказала Панні. - Він так хотів втекти зі світу магів, а ззовні виявляється, не так вже й добре влаштувався. У нього зараз, напевно, сила тільки другого ранга?
— Так, — злегка кивнув Сол. — Але він досяг своєї мети.
— И-и?
- Він вижив... Чи не так?
Панні кваше сказала: « Брате Сол, який ти злий!
Соул зробив крок і зник.
Він мандрував між світом і на мить не знав, куди йти.
Поки він думав про свій шлях, в його голові спалахнула іскра, нахлинуло знайоме відчуття, і він раптом зупинився.
— Линия судьби... — На обличчі Сола з'явилася усмішка. — Пора додому.
...
— Эй! Горса! — Флоко вдерся у лабораторію Горси, вибивши двері.
Горса відклав свій прилад і, повернувшись, мовчки подивився на лежатий на підлозі двері.
Флоко збентежений поставив двері на місце. - Тут не можна телепортуватися, я трохи розважався і врізався.
— Перш ніж ми пізнаємо простір, нам краще бути в місці з найбільш стабільним простором. Це ти мені сам казав, Горса повернувся і продовжив свій експеримент. - Якщо є щось, говори швидше. Мені ще потрібно до Шайї за зразками.
Флоко знову розхвилювався. - Ти тут сидиш і не знаєш, а Сол повернувся! Я зовні чітко відчув його силу долі. Така могутня, така важка, він напевно вже маг п'ятого рангу. Ходімо зустрічати його!
Рука Горси, яка тримала пробірку, злегка трогнула, і рідина, що повинна була впасти, раптом зникла. - Не піду.
— Э-э-е? — Флоко не очікував, що Горса відмовиться. Він потирає підборіддя і каже: « Ти що, соромишся бачити його після того як учень тебе перевершив?
Горса повільно повернувся до Флоко, який відновив свою п’яту рангу і знову висміював.
— Може, Сол вже й до шостого рангу підійшов. Зрештою, він вдосконалював знання Дугласа, був свідком загибелі очей Бездні. Я не дивуюся, якого б рівня він досягнув.