Отже, коли Камілла усвідомила, що поглинання не воскресить око Бездні, а зрештою призведе до його остаточного знищення, то їй нічого не залишалось, як відкинувши гордість і гідність та принижуючи Солу про допомогу.
Шкода тільки, що всередині очей Бездні більше не було таких як Каміла з власним розумом.
Її однієї, яка прокинулася, було недостатньо, щоб зупинити це божевілля.
Вона прокинеться занадто пізно!
Соул зараз не міг рухатися і не зміг допомогти Каміллі. Та й не збирався.
Не відповівши на її благання про допомогу, Сол відвернув погляд, намагаючись побачити червоні об'єкти, які він бачив раніше.
У другому полі зору він нарешті виявив, що ці червоні об'єкти - це щойно повернуті червоні черви.
Червоні черви під правлінням напівельфа і магів билися з якорі, які постійно розділяли континент Іскайпер.
Природно, що червоні черви не могли активно атакувати, але вони можуть нав'язувати себе якорі і зупиняти рух у безперервній боротьбі та тертя гинули разом з поглинаними ягодами.
Інші маги третього рангу і нижче теж не могли підходити надто близько до Глаздо Бездні. Вони могли лише здалека допомагати управляти червоними хробаками або використовувати далекобійну магію для виснаження якорів.
Але навіть так багато магів гинули від атаки якорі. Деякі маги нижчого рангу, ледь торкавшись нечистої якорі, перетворилися на нових монстрів і навіть починали атакувати своїх союзників.
В одну мить червоні, сині, чорні промені магії безперервно спалахували і гаслі, створюючи різноманітну, але ефемерну картину.
Життя у цьому величному світі поступово згасло.
Неначе майбутнє світу магів, в якому завжди була якась надія, але вона швидко змінилася розпачем.
У першому полі зору, яке контролював Дуглас, сила чарівників нижча за четверту рангу була занадто слабкою і він їх зовсім не бачив.
Тільки маги четвертого рангу і червоні черв’яки в першому полі зору виглядали, як невиразні фігури.
У той же час Сол помітив, що з двох інших боків очей Бездні також виникли маги четвертого рангу.
Потім вони побачили, що Чорний приплив відступив, Флоко, Марія та інші чарівники третього рангу, які раніше охороняли Стіну Вздохів, вирушили сюди. Вони вже знали, що в Іскайпере відбулися серйозні зміни, які можуть вплинути на майбутнє всього світу.
Справа стосувалася долі всього світу магів, і вони не могли залишатися осторонь. Майже всі, хто міг рухатися, прийшли.
Водночас, з іншого боку майже в повному складі прибув і Трибунал.
Тільки вони не очікували, що побачать жахливий Око Бездонні та три фігури з незліченними тонкими нитками над ним.
Більшість людей не знали Дугласа і Кісмета, але майже всі знали Солу.
Але Сол, який колись викликав у них захоплення, тепер, очевидно, був в’язнем.
Темно-червона книга в твердому переплетенні була під постійним натягненням Кісмета, а білі сторінки постійно зменшувалися, перетворившись у густі і тонкі нитки, подібні до шовкових.
Один кінець нітей був обмотаний навколо Сола, а другий — йшов у тіло Кісмет.
У міру того як нитки витягувалися, білі сторінки закінчились. У щоденнику чорні сторінки з гучним стуком вилетіли.
Чорні сторінки відлетіли дуже далеко, перш ніж перетворилися на фігуру Германа. На щастя, його відкинуло так далеко, інакше, з'явившись, він, ймовірно, був би спотворений густою брудною Чорного припливу.
Навіть коли він опинився на такій великій відстані, то все одно відчув сильний біль.
Він схопився за груди, відчуваючи, що ось-ось вибухне.
У цей момент над Німеччиною раптом з'явився Горса, поклавши руку йому на плече, відразу ж переніс його до напівельфу.
— Ти залишишся тут, — з першого погляду зрозумів Горса, що Герман - маг низького рангу, і врятував його від тилу.
— Но пан... — Герман, нестямно намагався рнутися вперед.
Тепер інші духовні істоти, виконуючи завдання Сола, були поза щоденником. Лише він був найслабшим і залишався поруч з Солом.
У такий момент як він міг не піти рятувати Сола?
Байрон підняв руку і зупинив Германа. — Я піду його спасу.
Але, не встиг Байрон зробити і крок, як Горса знову його зупинив. - Ти й напівельф продовжуйте керувати червоними хробаками.
Хоча напівельф і тимчасово залишив тіло Байрона, увійшовши в тіло матки червоних черв'яків, але його корінь все ще був у тілі Байлона, і його не можна було повністю відокремити.
А напівельф був важливим центром управління всіма червоними хробаками, і Горса не міг дозволити Байрону піти.
Навіть якщо Байрон зараз і був у розпачі, це було марно.
- Я повинен врятувати Сола! — Уперто наполягав Байрон. Навіть коли він уже давно боявся, то не хотів відступати.
— Ты? Як врятувати? Умерти на очах Сола? Я можу використати силу ельфів...