Але, хоча його маленький учень не встав на його сторону, це не вплинуло на рішення Горси. - Тоді займайтеся, а я піду подивлюся Білий Околапурований Дворець.
Сказавши це, Горса не звертаючи уваги на інших, мигнув і зник.
Не дивлячись на те, що сталося з Ґорсою, Сол відразу запитав Дугласа: - Тоді почнемо?
Дуглас багатозначно подивився на Сола. — Не намагайся мене обдурити.Сол потиснув плечима. - Чого тобі боятися? Що ми перестараємося і, навпаки, вб'ємо око Бездні?
Тільки тоді Дуглас відвернув очі. - Спускається.
Ледве він це сказав, як Сол відчув, що його наче витягнули в тонку нитку, яка, зробивши у повітрі коло, раптом кинувся вниз, до землі.
Те саме сталося з Фліімом.
Дуглас затягнув їх у Механічне серце.
На цьому шляху вони зіткнулися з численними магічними колами та заборонами, але перед Дугласом їх майже не було.
Даґлас, наче проткнувшись кілька шарів марлі, легко вирвав усю оборону міста на небі.
Тільки в цей момент Сол відчув перевагу мага п'ятого рангу у просторі.
Насправді, той не проривав захисні магічні кола, а на іншому рівні просто обходив їх.
Потрапивши у світ магів, той нарешті вирішив показати трохи сили чарівника п'ятого рангу.
Солу здавалося, що тривимірний світ на мить став двовимірною площиною, а він — точкою, яка вистрибнула з цієї площині.
Ця точка швидко стрибала в просторі за межами площині, так що її тінь перетворилася на лінію.
Саме це й створило у Сола ілюзію, ніби його витягнули.
Але насправді його зжали.
У мить оку Сол знову стояв всередині Механічного серця.
Цей досвід відрізнявся від входу до світу ілюзій та кольорів. Але основним принципом, схоже, був той самий. Вистрибнути зі свого рівня.
Як і Лінія долі Сола. Він постійно виріс, коли ширяв над Небесним містом. Але навіть Дуглас не міг побачити, що Солу вже ніколи не бачив його.
« Вистрибнути зі свого рівня, світу, знання?»
Сол, стоячи в кімнаті Механічного серця, довго не рухався. Тільки коли Дуглас вирвав ядро Механічного серця з стелі і кинув його перед ними, він прийшов в себе.
— Я перетворю це в серце різанини.
Фліїм піднявши руку, послав у Механічне серце світлової кулі. Незабаром куля повернулася в його долоню і впивався.
- Я відчув дуже закономірну життєву силу. Але ця закономірність занадто проста і груба, через що його життя схоже на механічну.
Даґлас сказав: « Тому і нічого. Можна використовувати лише як вторинну.
Сказавши це, на його тілі з'явилися якісь чорні тіні, які, розтопивши кігті, кинулися в Механічне серце.
З усіх отворів і труб сіро-стикового Механічного серця тут же полізла м'ясиста, піниста маса.
Ця огидна маса з’їдала на підлогу приємний аромат, подібний до білого хліба.
— А от тут смерть досить велика, — сказав Сол, помахаючи рукою перед носом, що йому не подобається.
— Тому й підходить для перетворення в серце різанини, — сказав Дуглас. — Начинаем. Ви двоє...
Дуглас почав командувати ними без обінь.
А Горса, що народився по Білому Околенському Дворцеві, заклавши руки за спину, підійшов до трону на якому сиділа Офелія.
Кілька днів тому і Сол сидів тут, очікуючи відповіді Офелії.
Горса поплескав за твердим кам'яним сидінням і, похинувши головою, очевидно, висловив своє невдоволення таким же жорстким стілецьом.
Але він все ж повернувся і сів на нього.
Ледве він сів, як виявив, що з спинки стільця висунувся маленький осколок душі. Потім, здається, відчувши знайомого Горсу, він відразу встромився йому у потилицю.
Минуло два місяці з початку битви між костовою армією і якорями в Хаотичному домі.
Запаси магічних кристалів, нагромаджені протягом багатьох років, почали наближатися до кінця. Магам довелося ще більше економити.
Щоб зберегти магію, Брандо вже сам спустився у розлом разом з поневоленими мутантами із племені Чорної Води.
На щастя, якір з Бездні не дуже прагнув захопити Хаотічний домен, особливо тому, що це місце послабляло і їх самих.
У такій ситуації Брандо, який мав надзвичайно сильне тіло, міг протистояти забрудненню якорів і боротися на фронті.
Але якщо якоря з Бездни продовжуватимуть так наполегливо атакувати, то коли магічні кристали повністю вичерпаються, Корі та її супутники не зможуть утримати Великий Розлом і їм доведеться відступити в місто Чорної Води, щоб врятуватися.
Але, якщо не буде сприятливих умов, то військо може зазнати великих втрат. І всі їхні наполегливі зусилля, щоб підготуватися до протистояння, підуть порохом.
Кори дивилася на маленьку групку магічних кристалів у складі і в розпачі рвала собі волосся.
Хоча вони могли зв’язатися з Солом, але запечатаний простір Хаотичного домену не дозволяв йому нічим допомогти, крім як переживати зовні.
На щастя, два дні тому Сол сказав, що в справі з друкування Хаотичного домену намітився прогрес, інакше Корі вже планувала б відступ.