— Лорд Горса? — Кэрі з недовірою вигукнула.
Вона прийшла, щоб доповісти про смерть Мадлен на підземній базі, але не очікувала, що прийде почує новину про вихід голови Аліка з цього світу.
Хоч вона й передбачала це, то не думала, що головуючий буде діяти так швидко.
Як тільки з'явилася можливість, він відразу покинув світ магів, наче ворог вже гнався за ним по п"ятах.
Але, на превелике здивування Керрі, вона побачила тут Горсу, який вже помер у бездонному Глазі!
Все більше і більше людей дізнавалися Горсу, ось тільки вони не були з ним знайомі.
Під поглядами всіх чарівників Горса нарешті заговорив: - Здається, ви вже майже все знищили, що пов'язано з планом переселення. Хоча ви й залишилися не за своєю волею, але на даному етапі вам залишається лише змиритися. Але ті, хто щойно збирався щось зробити, раптом виявили, що не можуть рухатися, ніби їх зв'язали.
Якби вони опустили голову, то побачили б, що винуватцем їхньої нерухомості була їхня тінь.
— Я оголошую, що з цього моменту я - новий голова Ради Зоряних Ворота. І всі експериментальні проекти Ради призупинюються. Напрямок досліджень змінюється на опір Чорному припливу! Ті, хто цього не зробить, — помруть!
...
За межами вежі Зірочев, високо в небі, Сол спостерігав за змінною влади у Раді. Байрон стояв поруч з ним.
- Не сподівався, що лорд Горса нарешті вирішить очолити Раду Зоряних Ворт.
Сол кивнув. - Це дорівнює тому, щоб взяти на себе відповідальність за захист континенту Іскайпер.
Справді, час і досвід можуть змінити людину.
— Перемінився? Хех, а я думаю, наставник зовсім не змінився. У свій час у вежі він суворо-настрого заборонив всім чарівникам першого рангу займатися чимось, крім його магії воскресіння.
Саме через владність наставника Горси тоді більше половини магів підняли бунт.
Здається, наставник Горса не збирався змінюватись.
— Нам також потрібно прискорити наш експеримент, — сказав Сол, відвернувшись від вежі. Врешті-решт, для мага четвертого рангу придушити групу чарівників другого ранга і нижче - простіше простого.
що минулої ночі напівельф покинув твоє тіло?
- Так, він сказав, що з маткою щось сталося і йому потрібно туди.
- А твої зв'язки з ельфами все ще існують?
— Да.
— Ц, — цокнув язиком Сол. Здається, навіть вихід напівельфа не міг розірвати зв'язок Байрона з ельфами.
Це правда, що треба було розв’язати проблему в корені.
— Не поспішай, — заспокоїв Байрон.
Вони повернулися до вілли у столиці Олгі.
Соул дістав щоденник і, відкривши сторінку, де був ув'язнений Меріч, запитав: "Зараз людей до матки послав ти?
« Так. Що це за місце, чому воно може контролювати мою свідомість? "
Мерич спочатку відповів на запитання Сола, а потім поставив вже знайомі питання.
Соул глянув на Байрона. На щастя, вони були засмучені. Інакше, якби матка полетіла, Мерич б їх доконал.
- Що ти хотів зробити? — Допит Сол.
« Злісний спосіб дій, спрямований на те, щоб змусити матку повністю збитися і припинити відкладати яйця. Так, навіть якщо ви і отримаєте матку, вона буде безлізна... Ви мене схопили, голова вас не пробачить."
- Він пішов.
«...»
- Ти залишив ще якісь пастки?
« Ні. Ми йшли в поспіху, не було часу на багато чого."
- А інші, включаючи Аліка, залишили що-небудь? Чи ресурси, багатства, які ви не змогли забрати - де вони? Як їх отримати?
«...»
Мерич опирався.
"Предічник покинув..."
Він протримався секунду.
Записавши інформацію, яку видав Меріч, Сол попросив Байрона передати її наставнику Горсе.
Багато чого з цього йому не було потрібно. Але Рада Зоряних Ворота - безумовно знадобиться.
Соул збирався попросити людей з Ради зібрати ці ресурси, а потім вже вибрати те, що знадобиться йому.
Якби не кінець світу, він міг би присвоїти всі ці ресурси і ніхто б слова не сказав. Але зараз Сол більше хотів, щоб ці речі були використані на щось більш корисне, що зміцнить їх здатність протистояти Око Бездні.
Інакше, якщо око бездня вибухне повністю і весь світ буде знищений, всі захоплені Солом ресурси перетворяться на сміття й яка цінність це принесе?
Після того як Байрон пішов, Сол залишився сам у кімнаті.
Тепер усі духовні створіння були відправлені до них у справах, і лише Кошмарний метелик та маленька Волдоросль залишились поряд.
— Пані, ти патрулюй кімнату, особливо стеж за тим, що відбувається навпроти.
Срібний метелик відразу вилетіла і, зробивши коло перед Солом, сказала:
— Поняла, братик Сол!
— Малюк Водоросль, ти на сторожі всього будинку.
— И-и и-і.
Чорне тонкого щупальця висунулося через шию Сола, різко роздулося і за мить перетворилась з товщини пальця на завтовшки півметра.
Цей головний стебел безперервно ділився, ріс і, виходячи від Сола, поширювався на всі сторони. Невдовзі вся кімната була заповнена чорними щупальцями, наче будинок зовні обгорнув плющ.