Агу припинив писати і ніяково почухав ніс. Раніше він сам був тінню інших, а тепер в його власній тіні було щось ще...
Це було дійсно відчуття, що він несе на собі вантаж.
У цей момент він теж відчув, що хтось наближається. Він не прикидався, що нічого не помітив - це було б занадто фальшиво, а відразу заскочив і знищив книжку у своїх руках.
Його реакція була точ-всього як тоді, коли він помітив Сола.
От тільки Сол свідомо дозволив йому себе виявити.
Знищивши свої записи, Агу відразу застрибнув на дах і спробував сховатися у тіні балок.
Ледве він встиг сховатися, як двері і вікно кімнати одночасно були вибиті, закривши всі шляхи до відходу.
У цей момент Агу міг би відмовитися від своєї актуальної посудини і, перетворившись у духовне тіло, піти через стіну. Але його метою було не втекти, тому він лише сховався і за допомогою того, що вожді почали обшукувати кімнату, мимовільно спробував виповзти через промит над дверима.
Побіг пройшов на диво гладко, він відразу ж опинився зовні.
Поки Агу думав, чи не варто йому пошумітити, щоб його помітили, чиєсь рука раптом схопила його і з силою зірнула на підлогу коридору.
Агу, вдарившись об підлогу, відчув запаморочення. Потім на нього було заклинання, що зніме маскування, і він повернувся у свою справжню форму залишився лежати на підлозі.
— Гм, піймати мага першого рангу - і то з такою важкою працею. Мало не пропустили.
Потім з’явилися рожеві ліани, які швидко розрослися і обплутували Агу.
Агу, який вже збирався для вигляду боротися, випадково обернувся і завмер в подив.
— Фиона... - Пробурмотів він.
Фіона, почувши, що Агу впізнав її, не здивувалася. Вона здула з лоба Чорну чілку.
- Якщо ти вже знаєш, хто я, то напевно і розумієш, чому тебе схопили?
Але Агу все ще ображався на неї, не в змозі вимолувати і слова.
У цей момент якась сила легонько торкнулася його розуму, і він прийшов в себе.
Він опустив голову, не сміючи більше дивитися на Фіону. - Я не знаю чому ви мене схопили.
Фіона, нетерпляче схрестивши руки на грудях, сказала: - Не знаєш, так не знаєш. Це не перешкоджає нам ловити злочинців. Виведіть його.
Люди, які вдерлися до кімнати, вийшли і оточили Агу, повели його геть. Вони вийшли на вулицю і сіли в закритий екіпаж.
У темному екіпажі за Аґу стежили чотири чоловіки, побоюючись, що вони можуть повернутися і втекти.
Але Агу вів себе струнко і не виказав ніяких намірів втекти.
« Ти знаєш цю жінку, Фіону? » — почувся голос Сола у свідомості.
« Так. Насправді, я прийшов сюди з магом Байроном, щоб знайти її."
« Вона... ніби моя донька".
Ця відповідь трохи здивувала Сола.
Агу був безликим. Ця раса від природи не мала ні батька, ні матері, ані родичів, жодного способу розмноження. Хтось думав, що вони розмножуються саморобанням, хтось - що відроджуються з своєї сутності.
Люди у світі магів не знали їхнього походження і навіть підозрювали, що їх міг привести з іншого світу якийсь магія п'ятого рангу в давнину.
Загалом, у світі магів Безліки були дуже рідкісні. Соул не зустрічав інших Безликих ні на континенті Статт, ані Нефрайте.
А жінка, яка схопила Агу, була досить сильною чарівницею другого ранги, але її тіло і душа були в гармонії, на відміну від Безличних.
"Так, я колись прикидався її батьком і прожив так десять років. Але потім мене почали переслідувати, і щоб не вплутувати її, я переоцінював свою смерть і втік на континент Статт. Але через важкі поранення я все ж помер."
« Ось що. Але безликі, щоб зайняти чиєсь місце, повинні поглинути тіло оригіналу?»
« Ні, ні, коли я знайшов батька Фіони, він вже потонув, його тіло було роздуте. У мене тоді просто не було іншого вибору, і я поковтнув його труп."
« Після того як я з’їв труп, мені ще кілька днів було погано. На щастя, всі подумали, що це наслідки затоплення і відвезли мене до Фіона".
Соул вже здогадався, що було далі. - І щоб не розкрити себе, ти прожив з Фіоною десять років, і у вас виникли справжні батьківські та дочірні почуття?
— Так, — злякався Агу.
- Тоді чому ти не пішов до неї раніше? - Сол сказав. - Я давно обіцяв вам свободу?
До Агу, Герману та Ан Сол ставилися по-особленому. Вони кілька разів проходили через вогонь і воду. І хоча спочатку їх зв’язав щоденник, пізніше вони стали справжніми товаришами. Якби Агу раніше сказав Солу, що у нього є дочка, Соул би, звичайно, дозволив йому її знайти.
що вона теж стала чарівницею. Стільки років пройшло, я думав, вона вже померла.
- Хех, після цього... Гаразд, не будемо загадувати. Якщо хочеш зустрітися з нею, зустрічайся. Вона зараз зовні екіпажу.
Дочка була так близько, але Агу вагався.
— Я... Я... я знайду чарівника Байрона.
Соул більше не вмовляв його. Деякі речі людина повинна вирішити сам.