І цього разу, лише раз активувавши коло, він знову почув голос наставника Горси.
— Мне нужна... Юла.
Соул був приголомшений. Що це? Розкаяний блудний син, ні наставник Горса не був перелюбним сином.
Згадавши спосіб поведінки наставника Горси, Сол вирішив, що тут напевно є якась таємниця. Краще дочекатися, поки компас охолоне і привести сюди Юлу.
Через день Сол повернувся з Хаотинського домену на північний берег Іскайпера, підключився до каналу "Ілюзія і Краски" та попросив Шаю відправити Юлу до наддального телепорту біля Долини Гномів, а сам залишився чекати на боці Искайпере.
Щоб Юла не втекла по дорозі, Шайя просто взяв її свідомість під контроль за перевернутим деревом, так що вона не могла керувати своїм тілом.
Тому, коли Сол знову побачив Юлу, вона була непритомна.
Шайя, який супроводжував Юлу, з цікавістю запитав Сола: - Ви привели дружину свого наставника, а він знає?
Шайя в герцогстві Кема вже встиг оцінити силу і хитрість Горси і турбувався, як би Сол не натворив чого-небудь, що роздратує Ґорсу.
— Хоч і колишню дружину, хоч у них були рахунки, але вам краще не втручатися...
Соул, побачивши стурбоване обличчя Шайї, ніби він збирався зробити з Юлою щось погане, не зміг нічого пояснити заради безпеки Горси.
Тому Сол лише закотив очі і кинув першу відмовку: - Клан Сяючих хоче бачити Юлу, я сам не знаю, що сталося.
— Ось як, — запитав Шайя.
Соул насправді не збрехав, просто навмисно викрив правду. Але, дивлячись на вираз обличчя Шайї, він все одно розсердився.
Шайя відразу ж схопився за груди. - Що ви збираєтеся робити?
Звісно ж, для досліджень. Преж закінчився, дай мені ще, - Сол обіцяв наставнику зразки Переверненого дерева, та і сам хотів поекспериментувати.
Шайя зі скорботним обличчям простоал: - Ще трохи, і я облишу.
Але він не міг протистояти.
Прогнавши Шайю, Сол наказав маленькій дівчинці Водорості обмотати несвідому Юлу, наче кокон, і наступного дня відніс її до Хаотичного Домена, до вчителя.
Коли Сол повернувся наступного дня в чорну пустелю Хаотичного домену, поряд з ним був кокон.
Горсу він розмістив у наметі, яке колись збудував Ноа. Щоб запобігти несподіваним ворогам і небезпекам, Сол перед відходом встановив магічне коло.
Він постійно використовував магічні кристали.
Але, ввійшовши в кімнату, він побачив, що Горса вже сидить. Тільки голова його була опущена, немов він заснув сидячи.
Коли Сол підійшов ближче, той повільно підняв голову і перед ним з'явилося обличчя без чорта.
- Наставнику, ви можете рухатися? — Сол звільнив Юлу і поклав її біля ніг Горси, передавши йому ментальне повідомлення. - Я привів Юлу.
Горса не рухався, але від нього походили слабкі ментальні коливання.
— Ладно.
У цей момент нарешті прокинулася Юла. Вона розгубилась і швидко пізнала Сола. Прослідивши за його поглядом, вона повернула голову і побачила чоловіка, повністю обмотаного бинтами.
Навіть коли його аура була слабкою, Юла відразу ж дізналася про це.
— Ха-ха-хо, Горса, от і настав твій чорьох! — Коли Юла дізналася Горсу, то забула, що вона і сама зараз зв'язалася з нею й її становище не набагато краще.
Горса повільно повернув голову, звернувши до Юлі те місце, де мало бути обличчя.
Побачивши це, Юла перестала дуріти. Вона сіла і, підповзши до Горса, взяла його підборіддя в свої руки.
- Ти покликав мене, значить тобі щось від мене потрібно?
Горса повільно кивнув.
Він нахилився і опоруся на Юлу.
Юла посміхнулася, здавалося, їй подобалося, що він на неї спирається. - Що мені робити?
— Я хочу... З'їж тебе.
Сили і Юли одночасно розширилися.
Протягом наступної секунди бинти на тілі Горси розійшлися посередині, наче величезна паща, і відразу ж поглинули Юлу.
Через мить зовні залишилися тільки її ноги, які, дрившись пару раз, були повільно втягнуті у розріз на животі Горси.
Коли Юла повністю зникла в його черевній порожнині, бинти знову зомкнулися.
Поковтнувши цілу Юлу, Горса залишився таким же худим, зовсім не було схоже, що він тільки-но з'їв людину.
Перед тим як привести Юлу, Сол все думав, навіщо вона знадобилася наставнику.
Він ніяк не очікував, що той збирається її з'їсти!
« Наставник », — також сів Сол, щоб бути на одному рівні з Горсою. « Сьогодні ваше духовне тіло нестабільне, а поглинання Юли може погіршити ваші травми.
Але Горса, який щойно з’їв Юлу, раптом підняв голову. На його обличчі з бінтів виникли три горизонтальні тріщини, в точності на місці очей і рота.
Він знову міг бачити і говорити.
— Соул, я не Юлу.
Сонце, що швидко відновлюється, повільно нахмурилося. У нього з'явилося дуже викривлене припущення.
— Учелю, леді Юла, вона...
— Ти вгадав, — голос Горси був трохи глухим. - Ніколи і не було ніякої леді Юли. Це був я.