І Сол, і серебристо-біла сфера одночасно були притягнуті до розлому і майже водночас опинилися біля його входу.
Усередині розлому панував хаос. Соул ніяк не міг зрозуміти, що там знаходиться, який це світ.
Але щоденник дав йому відповідь.
« Дев'ятого вересня 324 року Епохи, що росте на Місяці, який не міг з’явитися, перервав хід історії. Життєдайна пішла спати, і ти її розбудив.
Розлом з'явився так швидко, що у Сола не було часу оцінити небезпеку, але на щастя, щоденник все ж зміг його попередити.
Однак попередження прийшло надто пізно. Наче і він на мить був обманити розломом і спіймався, тільки коли Сола вже майже затягнуло всередину.
На щастя, хоч і пізно, але не занадто.
Соул вже зрозумів, що знаходиться за цим розломом.
Це був Око Бездні.
Найжахливішим джерелом, що прихований у водорості Чорного припливу.
Не задумуючись, він схопив серебристо-білу сферу, яку вже майже затягнуло в розлому.
— Маг Мерфи, відпустіть якір!
Мерфі не відповів, але серебристо-біла сфера розкололася надвоє. Чотирихкрилий якір, який він тримав всередині, відразу ж був затягнений у розлом.
Але Мерфі був занадто близько до розлому. І хоча він вчасно відпустив якір, його тіло по інерції продовжувало рухатися до щілини.
Через трансформацію і вплив якорі Мерфі не міг відразу вирватися.
У той же час Сол не міг позбутися якоря на своєму вказівному пальці і його все ще тягнуло до розлому. Але він не здавався.
Пуф!
Роздався дивний звук.
Раптом на голені Сола з'явилось око.
Але це був тільки початок.
Багато райдужних очей, наче бульбашки у кип’ячу воду, почали з'являтися, лопатитися, знову з"являтись і знову дертися.
Після того як Сола з’явився погляд, він сповільнився і вже майже доторкнувся до тріщин.
Щоденник більше не попереджав. Очевидно, рішення Сола негайно викликати всі Зоряні очі було абсолютно вірним!
Мерфі тільки зараз прийшов в себе від впливу якоря і ледве повернув собі людські тіла. Подивившись на Сола, він побачив, що тіло молодого мага, який перетворився в скелет, повністю вкрите очима; нові очі протискувалися крізь вже доросліші і щільність яких нагадувала найбільш стиглу грозу винограду.
Мерфі ніколи не бачив нічого подібного. Нарешті його спотворене духовне тіло досягло межі.
Закохан очі, він втратив свідомість.
Щоденник попередив: « Як тільки око Бездні побачить Солу, він зникне з цього світу.
А що, коли око Бездні не побачить його?
Отже, Сол у той же момент напружує сили і активував зірні очі в своєму тілі.
Ці очі були замкнені на три роки, коли з його духовного світу вийшли наввипередки.
Як і очікував Сол, зоряні очі без страху зустрілися поглядом з розломом і не виявили жодного натяку на те, що їх затягує.
Після довгого зорового контакту, розлом, зрештою зник з дна моря.
Тільки тоді Сол прибрав очі з поверхні свого тіла.
Тільки цього разу очі пробули зовні трохи довше, і заштовхнути їх по одному назад було досить стомливо.
Через годину після того, як Сол повністю відновився.
А за його спиною вже прокинувся Мерфі.
Оглянувшись, він більше не дивився на Сола. Мовча, спиною до нього, він сів, схрестивши ноги, на дні і кинув погляд до поверхні моря, немов милуючись зоряним небом.
— Маг Мерфі, давай піднімемося. Солу було трохи незручно. Він вже приблизно уявляв, як виглядає, коли у нього з'являються Зоряні очі.
Зеліще, м'яко кажучи, не для слабких.
Звичайно, він більше боявся, що Мерфі теж буде весь в очах.
Але маг Мерфі все-таки був чарівником четвертого рангу. Коли він, почувши голос Сола, повернувся, на його тіло не з'явилося ніяких проказливих Зоряних очей.
Соул уже було зітхнув з полегшенням, як наступні слова Мерфі змусили його заміряти.
« Я не зможу піднятися, — відповів Мерфі. — Голос був дуже спокійний.
Костята голова Сола розгубилася. — Ви поранені? Чи з духовним тілом проблеми?
Мерфі розвів руки, показуючи Солу свою нижню частину тіла.
Від пояса і нижче Мерфі перетворився в сіро-білий камінь.
Щойно він перетворився на серебристо-білу м'яку масу, але тоді він був сповнений агресії. Зараз же його сіро-біле тіло стиснуло важкий запах смерті.
— Соул, я дійшов до кінця.
Сіре світло в очах Сола тремтів.
— Я вже дуже, дуже старий.
- Але ви ж маг четвертого рангу, майже безсмертні.
— Якби я хотів безсмертя, то міг би. Але мій шлях підійшов до кінця. Якщо я залишусь живим, то стану лише міцною оболонкою.
Соул присів на кортички, щоб Мерфі не довелося задирати голову. — Але Стіна Вздохів потребує вас.
— Якби не Стіна Вздохів, я б досі не протримався. Цей якір хоч і з'явився раптово, але краще вже так, ніж якби він прийшов після мого відходу. Тоді, навіть якби я хотів захистити Крайній Північ, я б вже нічого не зміг зробити. Соул, я тримався багато років.