Хейлі хотів поговорити з Солом, але той просто передав у нього сіру кулю, яку Корі обережно взяла.
Це розчарувало Гейлі, який був приголомшений силою Сола і з нетерпінням чекав нагоди поговорити з ним.
Півгодини пролетіли швидко. Знову з’явилася стометрова хвиля Чорного припливу.
Сол встав з даху вежі, розмив руки і ноги. Цього разу він приготував для монстрів у Чорному припливі десятьшупалець.
Інші приходили в башти Моря Бурю, щоб не дати монстрам наблизитися до Стіни Вздохів, але він ні.
За словами наставника Горси, він прийшов сюди, щоб набратися досвіду.
Якщо так, то вам потрібно відчути себе на міцність.
Тепер він навіть не міг увійти в Глаздо Бездні, тому треба було наполегливо тренуватися протистояти Чорному припливу.
Ці гниючі створіння були тільки початком. Він хотів, подібно до Корі, поступово розширювати межі своєї стійкості в забрудненні, щоб його духовне тіло покрилося мозолями!
Він вірив, що рано чи пізно зможе перемогти якоря.
Чорний приплив вже наблизився до першої вежі і ось-ось повинен був досягти Сола.
Але в цей момент гігантський монстр, який згнив настільки, що на ньому майже не залишилося плоті, раптом сам вийшов із Чорного припливу. Він вирушив прямо до першої вежі, ніби несподівано визначив свою мету.
Вчитель Горса не з'явився, здавалося, йому було все одно.
Тварюка Чорного припливу, опустивши голову як скажений бик, врізалася у першу вежу. Однак вежа, наче гнучка трата, зігнулась і не зламалася. Коли сила удару монстра послабилась, вона різко випросталася, відкинувши величезний вогненний звір назад у море.
Монстр, здавалося, був у люті. Він відкрив свою костяну пащу і раптом зревів.
Соул не почув звуку, але побачив, як з пащі монстра вирвався клуб чорного диму.
Перед тим як чорний туман мав окутати вежу, з неї вилетіла ще менша біла істота.
На відміну від гніючого монстра, воно пройшло крізь вежу і вилетіла з іншого боку!
Десять бджолоїдок Сола розкрились навколо його тіла. Це була інстинктивна самозахисту, тому що він побачив те, чого тут ніяк не повинно було бути!
Живий якір!
Роздався оглушливий гуркіт. Перша вежа, яка була в Морі Бурю сто років впала через одну-єдину скручену діру.
Верхня частина вежі зісковзнула з нижньої, впала в море і підняла гігантську хвилю. Ця хвиля швидко поглинула Чорний приплив.
Маси води хлинули в руїнну вежу, витікаючи з інших тріщин і заливаючись із собою ще більше уламків.
Лише одна хвиля « злизнула » майже половину основи.
Скільки ще хвиль зможе витримати ця напівзруйнована вежа?
— Кори! Залишайся у вежі, не виходь! Якщо не зможеш втриматися, негайно запечатай вежу! Ти знаєш, як! — крикнув Сол Кори.
— А ты? - Донісся з гарматної труби її стривожений голос.
Соул, дивлячись на маленьку білу фігурку, яка опустилася на голову гігантського гниючого монстра, глухо вимовив: - Я повинен зупинити цей якір.
Він не чекав відповіді Корі, а відразу піднявся в повітря і полетів до першої вежі.
Він не сподівався, що коли тільки говорити про тренування на тварях Чорного припливу, щоб у майбутньому протистояти якорі, то відразу побачить якір прямо перед собою.
« Гей! Дикий бос з'явився в зоні для новачків!» - із гіркою іронією подумав Сол.
І якір, який з'явився тут, був не якимось висвічком, що вилетів із очей бурі в Нічних землях, а цілим, рухомим скелетом.
Так само, як сіро-білі скелети, яких Сол бачив за межами Хаотичного домену!
Це був жахливий монстр з самого ока Бездні.
Жахливе джерело бруду, один осколок якого міг за мить перетворити мага третього рангу на мутанта!
Не кажучи вже про живе, взагалі якор!
Соул не сміявся і уявити, що станеться, коли він наблизиться до другої вежі, яку він захищав.
Навіть якщо Корі заховається на нижньому поверсі, вона навряд чи зможе уникнути зараження якорем. Їй доведеться бігти в Хаотічний домен.
Але навіть якщо Корі буде в порядку, що з іншими? Якщо Стіна Вздохів впаде, його четверта мета для « Семфонії долі» загине в Чорному припливі!
Цього не можна допустити!
Її очі були наче спалахнули двома вогнем. Його тіло повністю перетворилося на чорний скелет, навіть ліва рука не залишилася такою.
Малюк Водоросль разом з сховищем плюхнулася в море. Вона хотіла слідувати за ним, але Сол зупинив її ментальною силою. Вона жалкувала, що не повинна заважати Солу. Проковтнувши сховище, вона продовжувала їсти і пливла вглиб моря.
Відкинувши всі сумніви, Сол кинувся вниз, пролетівши через першу і другу хвилі, і, в періоді перед тим, як третя хвиля знову ударить по першій вежі, приземлився на її зруйнованій стіні.