Корі кивнула, але потім надула щоки. — Всі ці закляття, які ти назвав, зовсім не дешеві!
У долоні Сола раптом з’явився облом сірої кістки.
Він підкинув його пару разів. - Ця річ тут, здається дуже цінується. Піду, постараюся звести кінці з кінцями.
Перед офіційним приходом Чорного припливу на Північній півночі залишалося близько 20 днів. Атмосфера на Стіні Вздохів поступово накаялась, але за нею, у Північному місті, як і раніше царювала розмаїта марнота.
Ці люди, наче і не здогадувались про існування Чорного припливу.
Соул, перевдягшись у звичайний одяг, йшов по вулиці. Зайшовши у першу зрошуване зерно, він запитав: - Чорний приплив скоро прийде, ви що, не збираєтеся виїхати?
Хоча Сол приховав свою магічну аура, не розкриваючи своєї особистості, торговець у Північному місті протягом багатьох років з досвіду відразу визначив, хто він.
- Пане, ми завжди тут жили і все наше діло тут. Якщо кожного разу, коли у Чорному припливі немає води, можна і не відкривати лавки, то продавець посміхався зашукуватим та водночас гостинним торговцем. - До того ж, пани магі захищають Крайній Північ, так що ми зовсім не турбуємося.
— Правда? А що, Стіну Вздохів ніколи не прорвали? Я тут вперше, і ви, здається, дуже впевнені в собі.
— Справа не в упевненості. Лорд Мерфі завжди знаходиться на Стіні Вздохів, а він — найдовший з тих сьогодні грядкових чарівників четвертого рангу. Доки він там, жоден ворог не зможе прорватися. — Торговець стиснув у руці вагу. - Так і, якщо Стіну Вздохів дійсно прорвуть, то куди б ми не втекли, результат буде один.
Нарешті він опустив вагу. - Якщо Стіна Вздохів не встоїть ... Такі чарівники, як ви, пане, ще зможуть втекти на інші континенти і нам залишиться лише зникнути разом з Крайнім Севером.
Але, здається, торговці північної Півночі не були зовсім безтурботними. Вони просто не могли вплинути на близьку небезпеку.
Якби прийшов кінець світу, то більшість людей лишилася б сном смерті.
На щастя, Сола мала певну силу протистояти долі. Навіть якщо у найгіршому випадку Статт і Нефрайт будуть поглинуті Глазтом Бездні, він був упевнений, що виживе в океані Чорного припливу.
Ось тільки який сенс в самотньому житті?
Йому все ще потрібен був світ магів, з його багатим духовним життям і мінливою долею, як фундамент. Інакше як йому прорватися на четвертий ранг? А що сказати про п’ятий?
Багато знань неможливо збагнути самотужки.
Тому... Стіна Вздохів не повинна впасти, а континент Статт не повинен зникнути.
Соул обернувся і подивився на сіру гігантську стіну, що входить в хмари, яка затуляє морський вітер та запах погані.
У його серці щось шевнювалось. « Башні в Морі Буру були створені з тіл магів високого рангу і тварюки Чорного припливу. А з чого ж зроблений Стіна Вздохів? Який її матеріал? А її ядро... хм, тут і говорити нічого, це звичайно ж маг Мерфі."
Маг четвертого рангу захищає Стіну Вздохів. Якщо за цей час Сол так і не знайдеться відповідної четвертої мети, можливо, варто розглянути кандидатури Мерфі або Марії.
« Мерфі пов’язаний з усією стіною Вздохів, і він навряд чи погодиться на співпрацю зі мною. Якщо мета відкине зв’язок, то « симфонія долі » не зможе поглинути силу її долі. А ось маг Марія - цілком можливий варіант. Вона достатньо міцна і відіграє важливу роль на Стіні Вздохів. До того ж, зараз вона явно знаходиться в епіцентрі зміни долі: монстр, який ховається на дні моря, раптова смерть мага, що йде війна з Чорним припливом. Все це може дати багато сили долі."
З'явився небезпечний варіант, але Сол боявся, що четверта мета може загинути. Хоча цілі і можна змінювати, це все ж впливає на всю « Сімфонію долі ». Перш ніж робити вибір, було б добре переконатися в життєздатності кандидата.
Якщо б не вони, то Сол не вирішив би бути людиною з високою ймовірністю померти.
Навіть зараз він все ще дуже турбувався про наставника. Але він розумів, що не може зупинити його і тому міг лише запропонувати свою допомогу та підтримку.
Прогулюючись вулицями і дізнавшись про місцеві погляди щодо Чорного припливу, Сол вирішив спочатку повернутися в готель, забрати свої речі й потім поїхати на околиці Моря Бурю, щоб полювати на вже з’явилися тварі.
Марія говорила, що чим сильніше створіння, тим вища можливість отримати сіру кістку. Соул був упевнений, що якщо уб'є достатньо їх кількість, то зможе непогано заробити.
Але коли Сол, все ще в об'єкті звичайної людини, підійшов до готелю, він раптом побачив біля входу знайому фігуру.
Соул відразу зупинився і, повернувшись, зробив вигляд, що розглядає трави на прилавку вуличного торговця.
- Що це за трави? — Він запитав, чи ми бачимо його за знаком.
Це був той самий маг другого рангу, який постійно слідував за Марією. Той самий, що на мить видав своє здивування, почувши про чорний зміїний хвіст.