Обидва зупинились. З боку Стіни Вздохів до них поспішала чарівна дівчина.
— А, це ти, Маріє! - Сказав Мерфі. - Що сталося?
Чарівниця, яку звали Марією, покинула короткий погляд на Сола і швидко доповіла: - Лорд Мерфі, Рішель повернувся з континенту Іскайпер та шукає вас.
— О? — Мерфі нахмурився, очевидно придаючи великого значення цьому Рісалу. Він з вибачливим виглядом звернувся до Сола: « У мене тут справи, так що далі я тебе не проводжу. Але Марія - це тутешній патрульний маг, вона працює на Стіні вже кілька десятиліть і все тут чудово знає. Нехай вона проводить тебе до Горсі.
— Звичайно, без проблем, — поспішно відповів Сол. — Лорд Мерфи, идіть, займайтесь своїми справами.
Мерфі ще раз винен кивнув і, повернувшись, полетів геть, причому помітно швидше, ніж раніше.
Марія з полегшенням зітхала, побачивши Мерфі, що вона пішла геть. Потім вона повернулася до Солу і з усмішкою сказала: - Маг Соул, я проводжу вас до лорда Гірсе.
Соул вже збирався погодитися, як раптом відчув, що з морської гладіатори під його ногами щось піднімається.
Марія зреагувала на долю секунди пізніше, але також швидко опустила очі.
І в той же момент вони побачили, як з-під води, зітхаючи гігантські хвилі, виринуло величезне, наполовину сгнило створіння, схоже на козла.
Дивлячись на гнилого козла, який спускається прямо на них, Сол хоч і не відчував страху, але був здивований. - Тварю Чорного припливу? Але ж Приплив ще не почався. Звідки в море взялося ця тварюка?
Марія крокнула вперед, засяяна Сола. - Так, окремі створіння Чорного припливу дійсно з'являються до його офіційного початку. Тут не так, як біля Червоного моря.
Поки вона говорила, гниючий козел вже підскочив до неї. Марія схрестила руки на грудях і пропеліла кілька нерозбірливих нот.
Перед її руками спалахнула величезна пожежа.
Тварь врізалась у полум'я, але воно не розсілося, а, навпаки, зігнулося і повністю оплутало монстра.
Чотири вогняних джгута миттєво зтягнули гнилого козла в кулю, а потім стискалися ще сильніше, п'ючись у тіло.
Марія підняла руку і звільнила сувій з заклинанням. Згорів у повітрі, він звернувся в остру стрілу, яка пронизала охоплене полум'ям монстра від центру черепа до самого основи хвоста.
Гняючий козел, щойно беззвучно ревував, тут же обм'як і звернувся в попіл.
Прах прокидався крізь язики полум'я, і серед нього видався сіро-білий обломок кістки завбільшки з долоню.
Очі Марії спалахнули, і вона відразу ж почала падати.
Вона підхопила кістку біля поверхні води, але в цей момент під нею виникла величезна кругла тінь.
Тінь з'явився безшумно. Марія була прикута до трофеї, і вона зовсім не дивилася собі під ноги.
Коли чарівниця наблизилася до води, тінь раптово вирвалася на поверхню і опустилась гігантською пащею з кільцем гострих зубів!
Марія усвідомила небезпеку лише тоді, коли створіння вистрибнуло з води. Вона негайно спробувала змити вгору, одночасно створюючи захисний бар'єр.
Але в той момент, коли напруження не залишило їй часу навіть подумати про Сола, що був нагорі, на її тіло раптом посипалося багато чорних об'єктів.
Це було так, ніби з’явився короткий чорний дощ.
— И-и-і-а-А- а!
Велетенська паща над водою відразу видала жалібний крик. З горла вирвався смердючий газ, який відкинув Марію в сторону.
Ледве стабілізувавши своє положення в повітрі, вона подивилася вниз і побачила, що величезна паща, тільки що яка намагалася її зжерти, тепер була уся висічена.
Морська вода била з дір у тілі творцем. Монстр-павуал, випускаючи струмки води, що робило його схожим на невеликий фонтан на міській площі.
Коли монстр занурився в одну лугу, він розкинувся у темно-синій пучині.
Марія підняла голову, глянула на Сола і відразу пірнула у море. Вона зробила коло навколо потопаючої тварюки, потім, випаривши воду з одягу, повернулася до нього.
У її усмішку читалися подив і захоплення. Вона простягла Солу сіро-білу кістку. - У тієї більшротої рибини серой кістки не було. Візьміть цю. Якби не ви, я б могла і врятувалася, але трофей точно не уберегла б.
Без фальшивої скромності, Сол прийняв поломок.
Ця сіро-біла кістка була схожа на кістки костяних монстрів, яких він знаходив у Хаотичних домках. У ній містилося невелика кількість нечистості Чорного припливу - її роз'їсть вплив, бажання проникнути в тіло при першому ж контакті і проповзти по лініях шкіри до самого мозку, відчувалося надзвичайно чітко.
Але саме ця неприкрита агресія змусила Сола миттєво поставити захист.
Однак, непригані тут було куди менше ніж в костяних монстрах з Хаотичного домену.
« Ця істота була наполовину згнилою, в Хаотичних домах — повністю костяні, а у тому світі за її межами все заповнене сіро-білими кістками. Може, між ними є якийсь послідовний зв'язок?»