Він кивнув і відпустив дівчину, яка з Опакою на нього доторкнулася. У вустах секретів немає, а у магічних дослідженнях потрібно остерігатися один одного?» - подумавши про це, Сол похитав головою і зайшов до вежі. — Чому ти хитаєш головою? Щось сталося? — Саме в цей момент Корі, пританцьовуючи, спускалася сходами.
Вона перевдягалася в місцеве вбрання — білу шубу. Широк був подібний до спідниці, під нею були вільні щільні штани, а на ногах — високі шкіряні чоботи.
На голові у неї була біла капелюх з довгим злодієм. Вона була, наче гарна аристократка.
Корі була аристократкою. Мало не стала маркизою. - Нічого. Просто тут атмосфера досить весела, — сказав Сол, стоячи біля сходів і чекаючи на її спуск.
- У кімнаті є магічне коло для зміни одягу. Усі мініатюри місцеві. Вибираєш, і він автоматично створює одяг. Досить цікаво. Хочеш спробувати?
- Мені не потрібно. Я не дуже чутливий до холоду та спеки, а з усмішкою похитав головою Сол.
У його тілі вже не було жодного власного органа. Хоч він відчував зміни температури, але не відчував від них ні дискомфорту, ні задоволення.
— Ти не хочеш, а я хочу подивитися, Корі схопив його за руку і пішла по спину до нього. — Давай, давай, стільки років тебе в одному і тому ж бачу. Тобі не набридло, а мені набридало.
Соул, зітхнувши і ввійшов у кімнату на третьому поверсі.
Там він побачив той самий магічний коло.
Побоюючись головою, він увійшов всередину. Перед ним з'явилася інструкція та панель керування.
Він швидко знайшов той фасон, що обрала Корі. Поруч був і відповідний чоловічий варіант. Тільки куртка була не такою довгою, до стегна, і на комірці теж був хутро. Соул, не думаючи вибрав його, тільки змінив колір на чорний.
Переодягнувшись, він спустився вниз і побачив Корі з посмішкою на перилах. - Дуже красиво.
Соул раптом згадав назву цього комплекту, і його крок завмер.
Коли він збирався щось сказати, у двері постукали. — Дав чути старий, хрипкий голос.
Незадовго доїхав, а вже гості?
Соул спустився на перший поверх, відкрив двері.
За дверима стояв старий маг з сивим волоссям і бородою. Його обличчя було спощерено зморшками, як у сто років старого. Він був одягнений в сіру, утеплену мантію, на обличчі - добра усмішка, а аура — як звичайна людина.
Нахмурившись і оглянувши його, Сол запитав: « Пане... Мерфи?
- Як ти здогадався? — Усмішка старого стала ширшою. — « За контекстом» — подумав Сол, але вголос сказав: — Вчитель розповідав про вас.
- Він про мене розповідав? — Мерфі погладив бороду і, побачивши за спиною Сола Корі, сказав: « Привіт. Ти, напевно, подруга Сола?
Сол покликав Корі. Цей маг четвертого рангу заслуговував поваги. - Добрий день, пане Мерфі. Мене звати Корі, і вона зробила реверенс.
— А, знаю, Знаю. Ця дівчина, що знищила Корідор Свитання, сказала Мері з усмішкою. Він, здавалося, і не думав заступатися за Фліїма, ніби його і ніколи не турбувало, що маг другого рангу образив чарівника четвертого.
Поздоровившись, Сол запросив Мерфі в будинок, але він прийшов, щоб запросити їх на Стіну Вздохів. - Хоть ви і тільки приїхали та повинні відпочити, а до Чорного припливу залишилося менше місяця. Я б хотів, не втрачаючи часу, з вами поговорити.
- Звичайно, справи важливіші.
Сол і Корі не заперечували.
Мерфі легонько стукнув палицею про землю, і навколишній світ раптово змінився. Вони були на вершині величної сірих споруд.
Це була башта, висота якої 30 метрів вище усіх будівель міста.
Але зліва від неї височіла інша, що виходить в хмари, стіна.
Сол підняв голову, і йому здалося, що небо й земля помінялися місцями. Зверху підвів вітер, піднявши сніговий пил. Але коли вона розпорошилася, він зрозумів, що це лише ілюзія, викликана величністю стіни. — Соул закрив очі. Йому здавалося, що він чує донесені через стіни звуки битви і шум хвиль.
Хвиля за хвилею, змішана з тріском палаючої плоті і танення льоду.
Але коли він відкрив очі, навколо як і раніше було тихо. Тільки дихання двох поруч. - Що це? — З подивом запитав він.
— Пам’ять Стіни Вздохів, — Мерфі підійшов і торкнувся сірої стіни.
Його рука, темна-жовта і стара була покрита зморшками.
Кам’яні стіни були спещені слідами вітру та дощу.
І людина, і стіна - обидва дихали вічністю. — Це свідчення Стіни Вздохів, — на мить на обличчі Мерфі промайнула смуток, але він відразу її сховав і, постукавши по стіні кістяшками пальців, глухо вимовив: - Шкода, що таке бачать тільки ті, чиї ментальна сила близька до четвертого рангу. Інакше б я влаштував платний атракціон. Нехай маги, які хочуть тренувати свій дух приходили сюди. За двадцять тисяч кристалів за раз. Відразу б розв'язали проблему браку грошей.