« Це... душа Стюарта?»
Соул був приголомшений.
Тільки що, витративши масу ментальних сил, він нарешті наблизив свою нитку до джерела аномальної вібрації. І її кінець увійшов у новий квадратний коридор.
Хоч у нього й не було очей, але з відчуттям цей коридор був точною копією того, в якому він зараз перебував, - ні найменшого різниці в довжину стін.
Мало нитка долі виявилася там, як він відчув, що до неї наближається знайома душа, точніше, знайомий силу долі.
Почекавши трохи, він зрозумів, що це хтось, кого знає.
Сол був настільки здивований, що ледве не втратив контроль над своєю тонкою ниткою.
« Якщо Стюарт, як і Рой, залишив свою душу на зберігання Фліїму, то чому той не воскресив його? » — сказав він. Ейло ні за що не дозволив би Фліїму його воскресити. Якщо тільки він не збирався більше використовувати Стюарта".
Під час воскресіння можна було отримати контроль над воскреслим. Отже, якби Стюарта воскресив Фліїм, це означало б, що той, ймовірно, таємно його контролює.
І Фліїм не міг би таємно воскресити Стюарта і відправити його назад.
Тільки що воскрешена людина виглядала зовсім інакше, ніж просто важкорана.
Дивність Ройа була очевидною. Соул вперше бачив воскреслого, але наступного разу вже міг би розпізнати його стан.
Фліим знайшов душу Стюарта, але не віддав її Ейло для воскресіння. Він явно щось приховував. « Внутрішні розбіжності в Трібуналі також можна використовувати»
Така величезна організація не могла бути монолітною. Тепер, будучи замкненим у цій клітині, Солу залишалось тільки шукати тріщини.
Соул намагався привернути увагу Стюарта, але той не реагував, блукаючи по квадратному коридору, як безмозкий зомбі.
Коли Сол це зрозумів, його нитка долі остаточно вичерпалася, і йому довелося повільно відкликати її.
Він обезсилливо впав на свій м'який рожевий диван, дивлячись в темну порожнечу над головою. Чому Фліїму це потрібно? "
Пальці Сола барабанили по підлокотнику. "Невже Фліїм збирається обшукати і мою свідомість?"
Якщо це станеться, то Солу залишалось лише за допомогою щоденника приховати свій ментальний світ від його вторгнення.
Що до контратаки за допомогою ментальні платформи... Він про це і не думав.
Навіть Офелія, слабша від магів четвертого рангу, легко покинула його платформу. Фліїм і подарований не постраждає. Це лише розкриє його секрети.
Але він міг використати щоденник, щоб приховати свої таємниці.
Коли Сол подумав про це, то відразу почав готуватися.
Хоча він знайшов марного зараз Стюарта, але принаймні тепер він знав, від чого слід захищатися. Так що це не було зовсім марною находкою.
Поки Сол будував плани втечі на крайній півночі континенту Статт, біля Стіни Вздохохів, маг четвертого рангу Мерфі важився до віддаленої вежі.
Як тільки він з'явився, як із вежі вийшов учень. — Пан Мерфі, - Хейвуд шанобливо поклонився, але на його обличчі було написано труднощі. — Пан Горса сказав, що він у глибокій медитації, відновлює рани і незабаром не зможе вийти.
Це явно означало, що він не хотів нікого бачити.
Щоб маг третього рангу змусив учня сказати таке чарівнику четвертого... Якби хтось був на його місці, його б назвали голцем. Але це був Горса.
Мерфі тільки зітхнув. Він звик. - Я знаю, що у Горси зараз, можливо, не кращий настрій.
Ніхто не буває в хорошому настрої після невдачі. Навіть при такому складному переході, як з третього на четвертий ранг. Гордість Горси не дозволила йому змиритися з невдачами. що Сола тримають у в’язниці в Трібуналі. І, швидше за все, через нього.
— Сол... — Гейвуд в захопленні підняв голову, зустрівшись зі спокійним і сповненим співчуття поглядом Мерфі. - За що Трибул його замкнув?
Хоч Сол і був тепер магом третього рангу, що висіла недосяжною для нього, учень без надії на підвищення, Хейвуд все одно турбувався. Він добре знав, як дорога Солу Ґорса.
Мерфі не відповів. Хоч він і був визнаним героєм, опорою Стіни Вдохів, то не став би ускладнювати себе відповіддю на запитання учня.
Гейвуд відразу зрозумів свою нетактовність і поспішив назад, щоб передати слова Горсе.
Але, на його здивування, Горса все одно не вийшов.
- Пане Мерфі, вибачте, наставник Горса зараз у дуже поганому стані і не може вас бачити. Крім того... Він сказав, що зі своїми проблемами Сол розбереться сам. Він, наставник, йому не батько.
Це було вже зовсім негарно. Хоча й мова йшла про Солу, вона також була образливою для Меріфі.