Як Фліім міг ховатися від інших магів свого рівня?
Офелія зараз займалася проривом на п'ятий ранг, але після невдачі з методом бога води навряд чи найближчим часом у неї будуть якісь істотні успіхи.
Мерфі у Стіни Вздохів, здавалося, ні про що інше і не думав, як про боротьбу з Чорним припливом, який там з'являвся навіть частіше, ніж в Відній Ночі. Фліїму не було сенсу до нього летіти, і тим більше він би не руйнував оборонні споруди.
Порада Зоряних Ворт? Це можливо. Тепер Трибунал і Рада були суперниками, у них були різні погляди, і, безсумнівно, існували конфлікти інтересів.
Можливо, Фліїм справді затіяв щось проти Ради і тому переховував своє місцезнаходження.
На жаль, Сол мало що знав про теперішнє становище Горси і не розумів, чим він міг так роздратувати Фліїма.
Поки він тільки думав, що Фліим збирається протистояти Раді Зоряних Ворота. Тому, хоч він і був заточений в цьому Коридорі, він не панікував. - Добре. Якщо вже ти не можеш мені допомогти вийти, тоді збери для мене всю інформацію про Мідорі. Я продовжу дослідження.
Соул сказав це з двох причин. По-перше, щоб допомогти Мідорі якомога швидше вирости. Якщо вона зможе охопити все південно-східне узбережжя, то стане ключовою фігурою в захист Дерев. Крім того, під керуванням Сандера вона точно не стане такою ж пораненою, як русла. Адже Мідорі була одна, а русалок раніше було тисячі. Її не можна було так просто замінити.
По-друге, він хотів натякнути Фліїму, що він - цінний союзник для Трибунала і Нефрайт. І перш ніж щось з ним робити, варто добре подумати.
Проте Сол недооцінив рішучість Фліїма.
На другий день свого ув'язнення, замість Лії з інформацією, він знову почув голос Фліима. — Соле, мені потрібна твоя рука.
Соул, який стояв перед лабораторним столом і дістав його зі сховища, відразу завмер. Його фігура мітнулася назад.
Хоч він не міг покинути Коридор, але він встиг розставити в ньому тимчасові мітки для екстрених переміщень.
Але коли він з'явився в іншому кінці коридору, його права рука... Зникла!
Сол опустив очі на своє праве плече. Рана була покрита шаром теплого світла і не кровоточила, але він майже ніколи не втрачав крові.
І не хворіла. Тільки центр ваги змістився, і рухатися стало незвично.
Втрата руки для Сола не була тяжкою травмою. При бажанні він міг відновити її в мить ока.
Але він був дуже занепокоєний.
На щастя, Фліїм забрав його праву руку. Якщо б це була ліва, то якір очі Бездні і осколка костяного монстра закопані в кінчиках пальців, потрапили б у чужі руки. У правій руці тримали більшість джерел зарази, які він зібрав. Теж важливо, але не так критично, як якір.
Сол прикрив лівою рукою рану. Тепле світло повільно погас, але права рука не зросла. Він опустив руку. Рана вже була затягнута новою шкірою.
Тут ніде було додати магію, тому Сол вирішив не витрачати сили на відновлення. Нехай усі бачать, як Трібунал ставиться до своїх гостей.
Коли Лія знову з'явилася через кут, вона побачила, що перед нею мага не вистачає руки.
Вона ахнула, її очі відразу ж почервоніли. — Пане Соле, ваша рука, ви? — підбігла вона.
— Ваш глава Трібунала позичив її, - не повертаючи голови з кам'яним обличчям витворив Сол. - Здається, повернутися не збирається.
Коли він це сказав, то знову повернувся до свого лабораторного столу й розглянув кілька фрагментів магічних кіл.
Лія стиснула руки. Вона нічого не могла вдіяти з рішенням Фліїма.
Її відправили в Коридор Свитання служити Солу не тільки за красу. Вона сама цього досягла.
Колись, коли Сол допомагав чарівникам на узбережжі, вона була однією з них. Але тоді, поранена і знівечена заразою, вона була лише однією з багатьох, і Сол, звичайно, не звернув на неї уваги.
Лія, ставши магом другого рангу, звичайно, уміла добиватися свого. Але зараз, перед Солом, її почуття були щирими.
Вона була йому вдячна за те, що він врятував її та багатьох її друзів. Тому, коли вона сказала, що готова виконати будь - який наказ Ісуса, то мала на увазі і ближчі стосунки.
Однак він не ставив їй жодних особистих вимог, а лише просив у нього інформацію і передав його вказівки.
Це викликало в Лії ще більшу повагу. Вона старанно виконувала всі його призначення.
Але вона й не думала, що коли відлупцюватиме лише на день, то застане його без руки.
Вона з шумом втягнула повітря, її ніздрі затремтіли.
Соул все ще не дивився на неї.
Лія розуміла, що вона - маг Трібунала, і зараз це становище викликає огиду у Сола.
Хоч для мага третього рангу втратити руки і не була важкою травмою, і її можна було відновити безліч способів, але це не відмінило самого факту поранення. І приниження, яке він відчув, не стираючи простого зцілення.