Потім з'явилися інші гілки, пронизуючи все більше і більше Дерів.
Їхня кількість вже давно перевищила встановленого Ройа межа в двадцять, але він не втручався.
Уважно оглянувши перше пронизоване дерево, він з серйозним видом підійшов до Солу і перестав стежити за іншими. - Як ти це зробив? « Рой помітив, що багато дерев, прошитих чорною гілками, скидали листя і понищили його, — сказав він. — Але вони не почали в’янути ». Наче їх побили, а не перерізали горло. Життя в них як і раніше било ключем, і вони, здавалося, стали навіть покірнішими.
Соул не відповів.
Рой і не здивувався. Він знав, що Сол не розкрив йому всіх секретів чорного гілки. Але те, що він не міг зрозуміти зараз, не означало, ніби ніколи не зрозуміє. Якщо це дерево Чорного моря успішно приживиться, воно залишиться на Нефраті. У Трібуналі також вистачало високорангових магів та дослідників. Навіть якщо вони не зможуть відразу розгадати його структуру та формулу, то за кілька років і навіть десятиліття докопуються до правди.
Головне - щоб ця штука залишилася тут, в Трібуналі.
Коли Рой побачив, що солом дерева не вбиває дерев Червоного моря, то наказав іншим чарівникам не втручатися.
Чорних гілок з'являлося все більше. Вони, наче ліани, розповзся по довколишніх деревах і процвітали у великій території.
Коли всі дерева в радіусі кілометра були пронизані, у тому місці, куди впала гілка, з’явилися бугорки. Він швидко ріс, перетворюючись на крону великого дерева, з якої продовжували рости нові гілки, які шукають ще недоторкані дереви.
Але з крон не так вже й багато гілок. Більшість з них виникали через воду. З висоти здавалося, що під водою снутої зграї риб залишають за собою переплетені темні сліди.
У місці, якого ніхто не бачив, одна з розповзаючих чорних гілок раптово зникла. Зріз був гладким і кривим, наче її відтяли ножем.
Фліїм в руках маленький шматок чорного гілки.
По зрізу він вже багато зрозумів, але деякі ключові моменти все ще вислизали від нього.
Стоячи в темному, запаморочливому коридорі з безліччю рівнів, Фліїм дивився на зображення у світлій кулі. Але його погляд був прикутий не до чорної гілки, за якою стежили всі, а до обличчя молодого мага, який здавався таким спокійним. « Відкидку ти так багато знаєш про Чорне приплив?» — Фліім підпёр рукою, його очі були темними і безпроникним. — Не можна дозволити йому піти. У ньому є ще багато цінного."
Соул не знав, що він викликає більше інтересу, ніж його чорна гілка.
Він бачив, як Мідорі поступово зміцнюється в морі і його впевненість у успіхі експерименту зросла.
Раптом, ніби невидимий бар'єр був зламаний, величезний потік сили долі з усіх боків хлинув в нього.
Третя мета досягнуто!
Але тоді Сол відчув, що сили на цей раз було більше, ніж він очікував.
Не звертаючи уваги на інших, він закрив очі і побачив зміни у своїх лініях долі. Флоко також вніс величезний вклад. Цей хлопець, виявляється, недарма сюди прилетів. Схоже, побіжність русалок змінив і його долю. Тільки добре чи погано?»
Два потоки сили долі, які влились у нього разом з постійною підживкою від Шайї, змусили його духовне тіло знову почати рости.
Магія була нескладна для того, щоб збільшити магію. Але підсилення духовного тіла було дуже важким, зазвичай він був лише тоді, коли в нього з’явилися сильніші рани.
Але завдяки силі долі Сола, духовне тіло зміцнюється навіть швидше, ніж його магія.
Він злегка посміхнувся, вже обдумавши четверту ціль.
Коли він усміхнувся, з Червоним морем відбулися зміни.
Вони перестали в'янути, навпаки, стали виглядати ще здоровішими, на них навіть з"явилися нові червоні листки.
Рой більше не міг контролювати себе. Він підлетів до одного з Деревів і почав перевіряти його стан. — Клубні під деревом зменшуються! Зараз по чорних гілках переходить до Дереву Чорного моря? Ні, це вже не дерево Чорного моря. Це зовсім новий вид!
Він знову підлетів до Солу. - Соле, у тебе вийшло! — Схвильовано вимовив він. — Ти створив новий вид, який поглинає заразу з Дерів Червоного моря!
Усмішка на обличчі Сола, звичайно, всі сприймали як радість від успіху. - Твоя чорна гілка - це новий вид. Їй потрібно присвоїти новий номер.
— А, назва, — насупився Сол. Він був не сильний у цьому. Але, звичайно ж, право назвати себе залишив за собою. - Нехай буде Мідорі.
— Мідори? - Рой перебирав в уяві різні імена: Тень Переверненого, Серце Чорного моря... але Сол назвав його жіночим ім'ям.
— Да. На честь сестри Олександроса, Сол без обинок вказав на Сандера.
Рой глянув на Сандера, і першою його реакцією було презирство. Але, подумавши про новий Дереве на ім'я "Мідорі", він відразу запитав Сола: - Ти кажеш, що дав Дереву свідомість, щоб вона керувала деревами Червоного моря... це означає, що ти просто засунув туди людську душу?