Соул, віддавши гілку, не турбувався. Зараз Мідорі виглядала як гола гілка, але якби вона захотіла, то в мить ока могла б вирости у величезне дерево. Просто зараз в цьому не було необхідності.
Соул залишив палац і подався прямо до моря. Він заздалегідь виявив, де знаходиться імператор Чорного Пламені, і без вагання вибрав відповідний сектор оборони.
Приблизившись до узбережжя, він помітив зміну погоди. Над палацом хоч і було хмарно, але все ж було видно, що це день. Чим ближче до моря, тим щільнішими й темнішими ставали хмари.
Коли він дістався до берега і побачив, що небо було сіро-чорнішим, сонце повністю замасковане. Важкі хмари клубилися і бурили, наче в них вививалися та повзли незліченні черви й змії, готові у будь-який момент прорватися назовні.
Море під цими хмарами здавалося мертвим, без єдиної хвилі. Перед приходом великої хвилі вода була неприродно спокійною. Відлив виявив зовнішні межі лісів з Деїв Червоного моря.
Дерева, які зазвичай сяяли на сонці, як дорогоцінні камені тепер виглядали зловісно, наче згнуті кров'ю. - Наближається, — тихо прошепотів Сол, ніби його голос зруйнує цю крихку тишу.
На березі не було вітру. Це було неприродно.
Але, окинувши погляд берега, Сол побачив на кам’янистій землі велику сітку магічних кіл, які були виготовлені особливим порошком. Як було достатньо очей, так і колів були сотні.
Кожне коло було нескладним — звичайним бар’єром повітря. Але сотні таких кіл, які з'єдналися разом, перетворили ветрене узбережжя на абсолютно безвітряну місцевість. Який розмах."
Новина про те, що Сол візьме участь у обороні, вже дійшла до місцевих чарівників. Не встиг він прибути, як до нього підлетів Рой. Я думав, ти просиш у своїй лабораторії до самого кінця Чорного припливу, якщо вже ти так замкнувся в останні дні.
Соул знав, що Чорний приплив — це не один день. Оглянувшись і побачивши, що всі маги перебувають у повній бойовій готовності, він зрозумів, наскільки мало статися зараз. Але він все одно прийшов, на всяк випадок. - Я так захопився експериментами, що втратив рахунок часу. Пам’ятав, що саме в ці дні мав початися приплив. Я ж не спізнився?
« Звичайно, що ні », — думала Рой. Він плескнув Сола по плечу. — Але перша Хвиля вже на підході. У будь-якому випадку, якщо ти тут, я твій боржник. Тримайся поки мене.
На словах - боржник, але на ділі, якщо вже Сол з'явився на узбережжі, Рой не міг дозволити йому діяти самотужки. Залишити його при собі було найкращим рішенням — під наглядом і реальна допомога в бою.
Соул все чудово розумів, але не почав цього вимовляти. - Добре. Що робити? Готуватись?
- Я відповідаю за кілька найближчих секторів оборони. Якщо десь з'явиться монстр третього рангу або лінія оборони опиниться під загрозою, я відправлюся туди.
— Зрозуміло, — кивнув Сол. Отже, вони - пожежна команда. — А Альфонсо? Він відповідає за інший сектор?
— Нет. Зараз всі чарівники третього рангу з Трібунала повернулися. Ми розділили всю південно-східну берегову лінію. Він все ще доглядає за русачками. Там Рой вказав на море.
Альфонсо, мабуть, перебував під водою. Солу не було його видно, але він вловив знайомі ментальні коливання. Правда, через відстань він не був повністю впевнений. Але оскільки Рой сказав, що Альфонсо там, то напевно це був він. - Чому він досі під водою з русачками? Хіба всіх тих, хто пробував, уже не ізолювали?
— Більшу частину, — потиснув плечима Ройе. « Але, хоча й лише сміття для очищення від забруднення було б добре, щоб у такий час з ними нічого не сталося.
Произно це, Ройе говорив з якоюсь холодною ноткою.
Соул, який уже знав про його смерть, не розумів причини цього незадоволення. Але зараз не час діяти.
Поки вони розмовляли, на безвітряному узбережжі стало ще тихіше.
На горизонті, де зливаються чорне небо і Чорне море, з'явилася ще темніша тінь. Спочатку це була тонка лінія, яка поступово розширювалася і росла, перетворюючись на чорну завісу, що сполучала небо й землю.
Сол затамував подих.
Ця чорна завіса наближалася в повній тиші, без блискавиць і грому, але від нього виходило відчуття відчаю та безпорадності. Здавалося, що від цієї чорної лінії світ зникає, а все, чого вона стосується, повертається до пороху.
Сон розумів, що це лише його уява і благоговіння перед вперше побаченим явищем, яке може знищити цілий континент.
Чорний приплив відрізнявся від очей бурі в Нічових землях. Там він був схожий на потік води, що прорвав греблю. Теж потужний, але не подібний до того, що насувається через океан, як цунамі, яке застигло небо. Один з його очей був у розпачі.