Не гаючи часу, Сол за допомогою маленької Водорості з’явився на землі п’ять чоловік і приніс у них хворобу Чорного припливу.
Після першого етапу він відступив на кілька кроків, спостерігаючи за їхньою реакцією. Ніякої реакції не було.
Через годину на тілі Корал першої з’явилися гниючі рани. Вона не відчувала жодних почуттів, кричала і плакала.
Коли вона побачила сльози Коралл, то теж почала схлипувати.
У трьох інших русалок ніяких аномальних реакцій не було, але дивлячись на оплакування Жемчужини та Корал, вони, хоч і з подивом, теж почали плакати.
Росіялки, здавалося, знали, що на їх сльози ніхто не зверне уваги. Навіть плакали вони беззвучно, тихо... не намагаючись ні в кого просити про допомогу.
Соул, наче холоднокровний убивця, стояв поруч і дозволяв їм плакати лише час від часу перевіряти стан кожної людини.
Коли з хвоста Жемчужини відвалилися одна бірюзова луска, обнаживши під собою маленьку ранку, Сол відразу підійшов і знищив заразу в її тілі, заодно вилікувавши і Корал.
Перлина не заразилася цією дивною і жахливою хворобою, що й Корал, але її опірність до забруднення Чорного припливу була найнижчою серед усіх пробурців.
« Чим яскравішим є пробудження, тим менша опірність. Але найслабшою виявилася Корал, вже заражена. Концентрація крові у неї явно нижча, ніж в Жемчужини, але захворіла вона першою. Так в чому ж причина її хвороби?"
Сол підійшов до Корал і підняв її підборіддя.
Вона була змушена підняти голову. Її рубінові очі дивилися на Сола, сповнені сліз, але вони вже не текли. У її погляді не було огиди, ні страху, лише тінь цікавості.
Соул дивився на Корал, а в його голові билася думка: « Я перепробував стільки методів, але так і не знайшов причини хвороби... Можливо... Її і немає?»
Раніше Сол думав, що Альфонсо просто несерйозно підходить до лікування хвороб, викликаних забрудненням. Але сьогодні в нього раптово з’явилась нова ідея.
Духовне тіло Корал було значно сильнішим, ніж інші стероїди. За логікою, її інтелект повинен був наближатися до людського. Але вела вона себе як нічого не розуміє дитина.
Згадавши про цю приховану, але швидко зниклу ментальну силу, яку він відчув вперше занурившись на дно Червоного моря, Сол почав підозрювати, що інтелект русалок, можливо, не так низький, як вважав Рой.
Але якщо здогад Сола є точним, то тепер русалок був підозрілим.
Соул, не змінюючи виразу обличчя, продовжував пильно дивитися на Корал. Від цього погляду вона, яка колись була невинною, почала застигати. Сльози в її очах невесть коли висохли. Злегка прикривав рот, вона нерухомо дивилася на Сола.
- З Коралл щось не так? — Раптом за спиною Сола з’явився Альфонсо. - Я помітив, ти вже давно на неї дивишся.
Тільки тоді Сол відпустив її підборіддя. - Нічого. Просто задумався про її хворобу.
Здавалося, що Корал злякалася Сола. Як тільки він відпустив її, а маленька Водоросль послабила потребу, вона відразу пірнула в завод і зникла.
- У тебе з'явилися нові ідеї?
« Можна й так сказати, — подумав він і відповів Сол. - Але їх ще потрібно перевірити експериментально.
— Скоро Чорний приплив. У нас мало часу. Коли все закінчиться, обговоримо твої ідеї і продовжимо експерименти.
Альфонсо, здавалося, не збирався заглиблюватися в цю тему. Він кинув погляд в ту сторону, де зникла Корал, а потім повернувся і підняв на руки Перлину. - На сьогодні все. Завтра я вирушаю в інші частини моря.
Альфонсо пішов разом з понурою Жемчужиною. Рой скинув у заводь позосталих русалок. Залишатися тут у нього теж не було настрою.
— Гаррі мертвий, — кинув Солу на прощання.
— Як це мертвий? — Замер Сол.
Рой з гіркотою об’їв волосся. — Навіть після очищення від зарази в його тілі відбулися незворотні мутації.
Смерть Гаррі означала, що всі зілля і зусилля пішли попілом. Однак залишився набутий досвід, так що це не було повною втратою.
- Гаразд, тепер мені доведеться шукати нового кандидата для злиття крові. Оскільки королівські представники не мали успіху, я пошукаю собі слави серед аристократії. У них багато дітей у сім'ях, не пошкодують, якщо помре десяток-другою.
Рой махнув рукою, злетів і зник далеко.
У підсумку залишився тільки Стюарт. - Я чув, ти вмієш телепортуватися?
Сол кивнув. Це не було таємницею.
Маленькі очі Стюарта загорілися. - Можеш захопити мене з собою?
Зручність була другорядною. Головне, Стюарт хотів відчути, як змінюється сила під час телепортації у різних людей. До того ж, на Солі була його мітка, що дозволяло йому сприймати все виразніше.
- Хочеш навчитися? — Сол відразу розкусив його.
Стюарт усміхнувся і кивнув. - Не хвилюйся, я не випрошу твої секрети. Просто хочу відчути коливання просторової сили під час телепортації.
— Хіба твій імператор не вміє телепортуватися?