Два дні пролетіли непомітно.
Сол разом з Альфонсо вирушив до чистої фабрики біля Червоного моря.
Цього разу Альфонсо привів із собою принцесу русалок, Перлужину, яка раніше ніколи не покидала палацу. Перлина лежала на плечі Альфонсо. Мабуть, вперше пройшовши без води, вона виглядала трохи млявою, але її жіночі очі з цікавістю оглядали все навколо, як у дитини, що вийшла з дому.
У заводі вже стояли двоє. Стюарте.
Коли Альфонсо побачив Стюарта, то здивувався і трохи нахмурився. Він не запрошував його на цей експеримент.
Привіт! - Першим помахав їм рукою Ройе. Правда, через невдалий експеримент по злиття крові його усмішка вже не була такою променезованою.
Альфонсо підтиснув губи. З огляду на статус Стюарта, він не став прямо виганяти його. Він опустив Жемчужину біля води, але негайно встановив магічний бар'єр, який дозволив їй увійти в воду, та не відпливати далі трьох метрів.
Потім Альфонсо відвернув Ройа в сторону, і вони почали про щось шепотіти, використовуючи таємну мову.
Соул, який прийшов сюди в основному заради розваг і збору інформації, не звертав уваги на присутність сторонніх. Навпаки, він сам підійшов до Стюарта. — Маг Стюарте, ви збираєтеся залишатися тут до самого Чорного припливу, щоб взяти участь у битві?
Коли надходив Чорний приплив, з дна моря піднімалися зграї мутрів від забруднення тварей, які вбивали і руйнували все на своєму шляху. Дерева Червоного моря у Вічній Ночі хоч і могли поглинути забруднення припливу, але самі монстри були безсилі.
Отже, лінія оборони магів проходила за зовнішньою периметром лісів з Деїв Червоного моря. Вони повинні були знищувати монстрів на підході, не даючи їм завдати шкоди деревам і порушити процес поглинання забруднення.
Якщо маг Стюарт хоче залишитися до початку Чорного припливу, то йому теж доведеться воювати. На даний момент з усіх магів третього рангу в Вічна Нічі, мабуть, тільки Солу не було доручено бойове завдання.
Стюарт відразу ж почав розмову з його Величністю Ейло, коли побачив Сола в голові. Тепер, дивлячись на Сола, він відчув цілий рій змішаних почуттів. Але, будучи стриманою людиною, він не виявляв їх.
Але Сол не покладався на те, що люди оцінюються лише очима.
Панні з щоденника, — обережно сказала Солу: « Коли цей чоловік дивиться на тебе, його емоції сильно змінюються!»
Стюарт або щось дізнався, або замишляє проти нього. Це пояснює його поведінку в порівнянні з їхньою минулою дискусією.
Вони зі Стюартом не так вже й багато спілкувались, тільки раз обговорювали дерева Червоного моря. Що ж такого він міг дізнатися, щоб його психічний стан настільки сильно вагався, що навіть Панні помітила це?
Під час перебування в компанії Сол вирішив ще не з’ясувати причини. Згадавши про мітку, яку він навмисно залишив на собі, він вирішив після експерименту таємно простежити за Стюартом. Головне — не йти за ним аж до імператора Чорного Пламені, і тоді його не виявлять.
Побачивши, що Рой і Альфонсо все ще про щось шепочуть, Сол підійшов до Стюарта. - Ми вже обговорювали проблему повного придушення Дерів Червоного моря деревами Чорного моря. Ви не придумали якогось рішення?
Стюарт якраз шукав тему для розмови і з радістю підхопив: - дерева Червоного та Чорного моря по суті ближче до тварин. Тому їх вроджена кровне пригнічення важко змінити штучним шляхом. Я подумав: чи можна, по аналогії з русачками, частково зруйнувати інстинкти Дерєвого Червоного моря? Можливо, тоді вона втратить свій страх перед деревом Чорного моря?
« Розбити інстинкти Дерєвого Червоного моря?» — подумав він про пропозицію Стюарта.
Хоча Нефрайт жив на континенті, він мало вивчав ці дерева. Їхні властивості нагадували тварин, але в них не було єдиної свідомості чи душі. Знищити інстинкт страху перед деревом Чорного моря було б надзвичайно важко. Одна помилка - і можна пошкодити розшарпану свідомість дерев, тоді вони можуть втратити навіть здатність до поглинання забруднення. У цьому випадку Трибунал негайно підкине їх гуманну евтаназію, щоб не наражати на небезпеку виживання всієї популяції.
Стюартова пропозиція підкріпила Сола у його власних думках. Він також хотів використати цей інстинкт. Лише Стюарт вважав, що його можна зруйнувати, а Сол — використовувати!
Вони обговорили ще декілька деталей щодо інстинктів, коли до них повернулися Альфонсо та Рой. Вираз обличчя Альфонсо не змінився. Рой все ще посміхався, але вже не так весело, як раніше.
« Гаразд, починаємо », — сказав Альфонсо з неважливим духом Ройа і почав пояснювати їм три кроки. - ... На даний момент ми не знайшли способу запобігти розвитку хвороби у заражених русалок. Хоча ні, це не зовсім так.