Духовні свідомості у щоденнику також вперше спостерігали за згадкою двох магів четвертого рангу. Навіть Бесс зітхнула. аби два маги четвертого рангу так відкрито зустрілися, інтереси повинні бути німими.
— Можливо, через розподіл захисних постів і тилове постачання для боротьби з Чорночервоним припливом? — припустив Сол.
Навіть не маючи досвіду, Сол розумів, що протистояння Чорному припливу — це не тільки маги на передовій, але й подальші постачання ресурсами, перевищення персоналу та інше. Обйоми задіяних ресурсів і грошей мали бути колосальними.
Ресурси звичайних людей магів, можливо, і не хвилювали, але якщо мова заходила про магічні ресурси або навіть про можливості для прогресу, чарівники були готові гризти один одному горлянки.
Агу зітхнув з іншого приводу. ♫Я-то думав, тільки в Раді Зоряних Ворт два мага четвертого ранга не ладять. Виявляється, і в Трібуналі у них такі ж серйозні розбіжності.
У Германа була інша думка. вони просто повстали, тільки з більшою силою, ха-ха!
Якщо чари четвертого рангу сваряться, то наслідки, природно, набагато серйозніші, ніж від суперечок звичайних людей. Але, з іншого боку, на такому рівні рідко доходить до бійки через словесний перепалки. Тому Сол все ж схилявся до того, що між ними дійсно був якийсь конфлікт.
"Як раз домовився обговорити дещо з магом Стюартом. Може, вдасться прояснити ґрунт і зрозуміти причину їх зіткнення.
У звичайний час Сола не хвилювалася б відносини двох верховних магів Трібуналу, але тепер він був на Нефрат за їхнім запрошенням. З огляду на трагічний досвід з Офелією, Сол не збирався тішити себе ілюзіями, що маги четвертого рангу, із поваги до його статусу або зв'язку з Горсою, не зворушив його.
Соул сів і взяв нечисленні лабораторні записи, але зрозумів, що зосередженість не може. Він з досадою кинув книгу на стіл.
— Здається, що скрізь одне й те саме є інтригами.
Герман і Агу мовчали. Вони зрозуміли, що так воно і є.
Лише Бесс залишається незнищенною. Якби надії на спасіння не було, то це одне. Але зараз є надія, ось тільки кількість місць у рятувальному човні обмежена. Хто за таких обставин не буде займатися своїми інтересами?
Магі здебільшого є прагматичними егоїстичними. Соул теж боровся за своє, просто, в силу своєї спеціфікі, робив це більш приховано.
Він тільки повернувся, не встиг і крісло нагріти, як у двері постукали. Не голосно і не тихо, з парним ритмом. Це, мабуть, той самий слуга, що зазвичай його супроводжував.
Сол пішов відкривати і, як я очікував, побачив на порозі слугу з збентеженим виразом обличчя. - Щось трапилося?
— Пане Сол, у вас є зараз час? Його величність Олександрос просить вас зайти, - обережно вимовив слуга.
"Сандер?" Сол подумав, що Сандер має до нього справу і вже зібрався погодитися, як його перервав дзвінок голос.
— У мага Сола зараз немає часу. Повертайся і передай любому імператору, щоб він почекав кілька днів.
З широкою посмішкою до них широкими кроками підійшов Рой. Він зупинився перед Солом, не соромлячись того, що прийняв рішення за нього. - Соле, наші кандидати сьогодні якраз прибули. Не хочеш поглянути на мій експеримент з об'єднання крові?
Мачуха і зведений брат Сандера вже приїхали зі своїх володінь? Сол справді хотів подивитися на експеримент Ройа.
- У Сандера щось термінове?
Рой іскоса подивився на нього.
Слуга замотав головою. — Нет-нет, не терміново. Його величність просив передати, щоб ви зайшли, коли буде час.
Побачивши, що на обличчі слуги був страх, але не тривога, Сол зрозумів, наскільки в Сандері нічого особливого. Тому він не відмовився від пропозиції Ройі. - Ну, тоді я піду подивлюсь, що це за диво - злиття крові!
Коли Рой здобув перемогу над простим смертним життям, то не виказав особливої урочистості, а поспішно посадив Сола в іншу візку.
Вони виїхали за межі палацу і зупинилися в одному з них. Будівлі у Вічна Нічі, як правило, були просторними до пустоти, і це місце не було винятком.
Пройшовши через усипаний листок передній двір, Сол побачив жінку, яка стояла в дверях і дивилася на вулицю. Їй було вже за сорок, але в її рисах все ще пригадувалася стара краса. На голові - маленька золота корона, на ній темно-фіолетова сукня.
Коли вона бачить, що наближається Сола і Ройе, то витончено присіла в реверенсі. - Доброго дня, панове.
- Ванесса, де твій син? - Рой, який не мав звички розкошувати, одразу перейшов до справи.
— Гаррі вже приймає ванну, як ви і наказали, — з’явилася мила усмішка на обличчі Ванеси. Дивлячись на неї, важко було уявити, що колись вона зробила життя дітей, Сандера і Мідорі, у Війну Ніч нестерпною, змусивши їх бігти в континент Статт.
Рой пройшов крізь Ванесси, і він ущипнув її.