Дивлячись на Наївну Жемчужину, він сказав те, що не казав Альфонсо: - Інтеллект цієї принцеси русалок... Адже він постійно знижується?
Брови Альфонсо зійшлися на переносниці. - Я хочу подивитися різницю між королівською і звичайною русалом. Можна взяти кілька зразків у Жемчужини? — Сол потягнув за собою русалку, яку привів.
Губи Альфонсо побіліли. Лише через кілька секунд він запитав: « Які зразки тобі потрібні? »
— Ну, хоча б флакон крові, шматок шкіри завбільшки з долоню. Якщо можна, я б ще взяв шматок кістки, краще хребта... — Я почав перелічити Сол.
- Досить! — Раптом гукнув Альфонсо.
- Що таке? — Нерозгадано підняв голову Сол. — Чи Жемчужина така ж цінна, як і кров королівського роду?
« Жемчужина — це русалка з найсильнішими виявами атамінізму », — ледве вимовив Альфонсо. — Дивись, її хвіст повністю вкритий лазурною лускою. Хоч її інтелект і низок, але вона - важливий експериментальний об'єкт. Я також намагаюся витягнути з неї кров королівського роду достатньої концентрації, так що поки її чіпати не можна.
Коли Альфонсо побачив, що Сол хоче посперечатися, то відразу додав: — Можеш вважати Жемчужину сучасним Олександросом. Може, вона не така цінна, але поки що неможливо. Подивіться на її хвіст, він весь вкритий лазурною лускою, дуже схожий на рід Лазарної Чешуї, про якого згадується у стародавніх книгах. Доки я не буду впевнений, я так просто не стану перетворювати її в експериментальний матеріал.
Коли Альфонсо сказав це, то вже не зважав на думку Сола. Він підняв руку, готуючись до телепортації. - Якщо тобі дійсно потрібно вивчити русалок-атавістів, йди в Червоне море. Там також можна знайти досить високий рівень крові. Коли ти на основі їхніх досліджень вирішиш, я приведу тебе до Перлини.
- У Червоному морі ще є лукалки-атавісти? — Питал у відповідь Сол.
— Трохи, але є. А тепер не опирайся.
Соул не збирався зараз сперечатися. Все одно, в майбутньому він зможе прийти подивитися на русалку під приводом візиту до Сандера.
Але рука Альфонсо, провисши деякий час у повітрі, не транслювала його. - Що таке? — Соул навіть не відчув коливань простору.
— Пан Фліїм негайно скликає всіх чарівників третього рівня, — ледве вимовив Альфонсо.
Взагалі-то, він повинен був відразу ж відправитися. Але він все ще турбувався. знову нагадав Солу. — У будь - якому разі, поки я не погоджуся, не чіпай її.
— Добре, не буду, — кивнув Сол, змальовуючи розчарування, але водночас і згоду.
Альфонсо більше не міг чекати. Він кинув погляд на Жемчужину і зник.
« В Трібуал" - обличчя Сола відразу розслабилося.
Соул знову підійшов до скла.
Те, що в нього всередині все ще було, але тепер він дивився на місце зникнення Альфонсо.
У цей момент в щоденнику пролунав голос Панні, якій тільки б по-батьку.
— Так, я не буду, — потягнув за собою русалку Сол.
Він легонько штовхнув її, і та, левітуючи, полетіла до скла, пройшла крізь нього і впала в наповнену водою кімнату.
У воді русалка посміхнулася, схоже, їй було дуже зручно.
Соул знав, що тепер тілом керує майже як маг п'ятого рівня, Флоко, тому не став його особливо попереджати. Візьми у неї кров, зірви шкіру, відклади шматок кістки», - защебетала Панні.
— Пане Флоко, не пошкоджуйте води Солу.
Флоко, хоч і був у воді, але чітко чув його голос.
Він кивнув і підплив до Перлини.
Жемчужина, побачивши Флоко, як він летить до скла, спочатку злякалася і потім підплила його.
Флоко не взяв у неї крові, а лише узяв її за руку.
Жемчужина наївно дозволила йому взяти себе за руку і навіть інстинктивно подивилася на Солу за склом.
Помітивши, що вона дивиться на нього, Сол помахав їй. І він побачив, що вираз її обличчя став ще більш розгубленим. - Чому у неї такий вигляд?
Не встиг Сол додуматися, як Флоко з тією ж потворною риб'ячою особою вискочив із води.
Все забрало менше хвилини. Він навіть не прихопив з собою ні краплі води. - У цій так званій принцесі русалок теж немає моєї крові.
— Перлина не з роду Лазурної Чешуї?
- Флоко виглядав трохи розчарованим.
Можливо, він сподівався знайти своїх нащадків у глибині душі.
Але він швидко прийшов до себе. — До речі, ще дещо - помедлив, сказав Флоко. — Не знаю, чи тобі цікаво, але її ментальне тіло було штучно пошкоджене. Дуже майстерно. Ви, напевно, всі думаєте, що вона така народилася.
Хто пошкодить ментальне тіло руска?
Або, точніше, навіщо робити і без того безглузде істота ще дурніше?
Той, хто не хотів мати Жемчужину власної волі. — припустив Сол.