Соул, закривши очі, кілька секунд приходив в себе і, відчувши, що стабілізувався, відкрив двері й вийшов.
Картина зовні його трохи здивувала.
Карета стояла в центрі магічного кола, а навколо нього - кільце людей.
Прямо перед ним була розстелена золота килимова доріжка.
Як червона доріжка для почесних гостей. — Пан Сол, — зійшов з карети кучер, звільнивши йому дорогу - це важливі міністри і аристократи Імперії Вічного Нічі, які прийшли вас зустріти.
« Імператор Вічного Нічча », — він сказав, і чекає на вас у палаці.
Взагалі-то, враховуючи статус Сола, мага третього рівня, навіть імператор Імперії Вічного Нічі повинен був би зустрічати його особисто.
Але Сол не почав думати про це. Все ж він сам не хотів виявляти йому особливої поваги.
Кілька міністрів і аристократів стояли осторонь, але не отримавши знаку від Сола, вони були мужніми.
У натовпі було й кілька спеціально обраних красунь різного віку. Хоч маги й не звертали уваги на зовнішність, то були також ті люди, які покидали красу.
А раптом комусь пощастить, і він знайде собі могутнього покровителя!
Шкода, що цього разу Сол навіть не подивився на них. Він пройшов золотою доріжкою і сів у карету, яка вела в Палац Вічного Ночі.
Сол думав, що його повезуть на зустріч з цим імператором. Але прибувши до палацу, його просто поселили у розкішних і простих спокоях.
Все було виставлене з вищого розряду, вишукано і дорого, наче йому дали все найкраще в Імперії.
Але, на відміну від щедрого матеріального прийому в палаці, Сол опинився у цілковитій самотності.
Не те щоб зовсім. За дверима стояло невідомо скільки охоронців і служниць. Згідно з його словами, сотні людей були готові служити йому.
Але ті, хто мав прийти до нього, так і не з’явилися.
Ні імператор, ні люди з Трібуналу.
Але Сол не квапився. Врешті-решт, це вони запросили його вирішити проблему з зараженими русалками, і він і так збирався пробути на континенті Нефрайт півроку.
У крайньому випадку, він перетвориться на другу лабораторію.
Все одно в його сховищі було повно магічних матеріалів і обладнання.
До того ж, якщо станеться щось непередбачене і йому потрібно буде повернутися, він вірив, що Байрон та Корі зможуть прийняти рішення і створити фальшиві очі бурі.
З таким мисленням Сол спокійно оселився в цьому розкішному і безлюдному палаці.
Тільки на третій день увечері в двері нарешті постукали.
Соул не почав відразу вставати. Він думав, кого б йому обрати в якості третьої мети для своєї "Сімфонії долі".
Тому, коли пролунав стукіт, він не відразу відповів.
Людина за дверима була дуже терпеливою. Тільки через п'ять хвилин він постукав знову. - Заходьте.
Сол відклав перо. Він ще не мав наміру.
Він дуже мало знав про Нефрайт. Крім глави Трібунала Фліїма, він майже ні з ким не спілкувався.
А коли він спілкувався з цими лініями світу ілюзій, що називали себе Посланцями смерті, то зрозумів: його мета повинна бути скаліченою, яка здатна протистояти перекрученню долі, а не тим, хто стоїть на вершині світу.
Тому Фліїм не підходив.
« Я не буду поспішати. У мене ще багато часу для спостережень." - Сол підняв голову, і в цей момент двері відчинилися.
За дверима стояв маг третього рівня.
У нього були очі трикутної форми, а кутки губ опущений вниз, тому він виглядав дуже сердитим.
Але, дивлячись на Сола, він все - таки ввічливо усміхнувся.
Ось тільки ця посмішка лише трохи підняла кутки його губ.
Коли Сол побачив мага свого рангу, він теж не всаджувався і встав. А ви?.
— Я, придворний маг Імперії Вічного Ночі Альфонсо, — увійшов чарівник з трикутними очима. — Специалізуюся на елементі темряви.
— Який збіг, я теж, - пожартував Сол.
Але серйозний Альфонсо, здається, жарти не зрозумів. - Це не збіг. Ми обидва спеціалізуємося на елементі темряви, тому сьогодні і будемо разом шукати спосіб вирішення проблеми з чорним припливом.
Бачачи, що той же серйозний, як і виглядає, Сол байдуже потиснув плечима. - Добре. Тоді, може, приступимо до справи? Я тут уже кілька днів. Думав, ви запросили мене тримати під домашнім арештом! — Голова дійсно говорив, що не можна дозволяти вам вільно розгулювати.
Альфонсо так прямо і видав справжній намір свого начальника. - Що, боїтеся, що я розкрию секрети Трибуналу? — Сол кинув перо на стіл.
На цей раз Альфонсо мовчав, що було рівнозначне згоди. - Якщо ви такі відверті, то і я не буду ходити навколо так близько, — Солу набридло витрачати час. — Ви сьогодні прийшли, щоб почати вивчати русалок? Я привів з собою одну, не знаю чи вона відрізняється від ваших.
Альфонсо, дочекаючись часу, коли Сол укладе угоду, кивнув. - У вас є русалка, значить ви дещо знаєте про цю расу. Це добре.
— Але сьогодні ми підемо не до русалів, а спочатку зустрінемося з імператором Венної Ночі, — додав він.