Хоуп кивнув і перейшов до справ вежі. - Я найняв ще кілька магів, в основному першого рівня, для роботи над різними експериментальними проектами.
Тепер вежа, на відміну від часів Горси, не була місцем для навчання багатьох учнів.
Вона більше походила від гібрида Інституту знань і Практичного інституту з Небесного міста. Робота будулася навколо експериментальних проектів. Один або кілька офіційних магів вели групу старших учнів. Нових учнів не прибирали.
У будь-якому випадку, у Нічнях не було слабких офіційних магів, а учні були дуже живучі. - Виріши це з Байроном і Корі, — знову кивнув Сол.
Він зараз був магом третього рівня, а його метод підвищення до четвертого був унікальним. Ніхто не міг брати участь в його експериментах.
Після звіту Хоуп шанобливо вклонився і відразу пішов.
А Соул спустився сходами на другий поверх під землею, де була запечатана маленька Водоросль.
Ледве він відкрив двері, як йому в обличчя мітнулася чорна тінь.
Соул, зреагувавши, відразу ж схопив її. — У-у-ву...
Акула пащеки Водорості була звичною затишку Солом. Вона не сміла вириватися і тільки жалібно зкулила. - Малюк Водоросль, ти прокинулась! — З радістю усміхнувся Сол. - Як ти? Джерело Чорного моря?
Коли Сол відпустив її, маленька Водоросль знову підлетіла і двічі обвилася навколо його плечей. - У-у...
« Вона щось ображена» — подумав Сол і, спустившись нижче, побачив її тіло... - Е-е ...
Товстий стовбур Водорості зник. Замість нього була густа маса тоненьких звивистих, переплетених один з одним гілок.
Вона стала ще більше схожа на клубок водоростей.
І розмір її був невеликий. Соул міг підняти її двома руками. Вона навіть трохи тремтіла.
Соул потикав в неї пальцем. Клунок водоростей шевельнувся і стидався ще сильніше.
Соул деякий час уважно її розглядав, а потім, нахмурившись, подивився на єдине щупальця, що стиснулося. — Малюк Водоросль, скажи чесно, ти... Заплутався в вузол і не можеш розплутатися?
— И-и-і...
Так, коли вона опритомніла від сну, то мала Волдоросль і виявила, що її тіло стало меншим.
Щупальці, які раніше були завтовшки з стегном, тепер не мали товщинки руки і продовжували зменшуватися.
До приходу Сола воно стисалося до розміру пальця.
І невідомо, чи була у неї звичка ходити уві сні, але прокинувшись, вона вже була заплутана в клубок, який ніяк не розплутати.
Дитину Водоросль з усіх сил намагалася розплутатись, але вона лише зав’язалася ще сильніше. Всі її тіла, окрім одного стирча, перетворилися на суцільний клубок. - Гаразд, залишайся поки так, — пощупнувши клубочок, похитав головою Сол. — Коли твоє тіло стабілізується, можливо, зможеш розплутатися сама.
А якщо й не зможе, то Соул просто розріже її.
Щоб збудувати нове, треба спочатку зруйнувати старе. Розріже, а потім знову з'єднає!
— Я прийшов тебе провідати. Відновлюється непогано. Тепер відпочивай. Думаю, через рік-другою зможеш знову... — Пошутів, Сол погладив хлопчиську Водоросль по голові.
Не встиг Сол договорити, як мала Водоросль зі своїм клубком зробила сальто і приземлилася йому на обличчя, повністю закривши його.
Соул відірвав її від себе. Нове тіло Волосся було досить липким, і при відриві пролунав звук « хірючись ».
Він зрозумів, що це не липкість, а те, як усе її тіло було вкрите маленькими гачками.
Соул поквапився. На щастя, шкіра не зідрала.
Водоросль, відірвана маленька дівчинка, знову обвилась довкола шиї і поповзла нагору.
Побачивши її наполегливість, Сол зрозумів, чого вона хоче. — Ти хочеш піти зі мною?
— И-и-і! — Дитину Водорослю радісно закивала.
Щоправда, з першої зустрічі вони майже не розлучалися.
Навіть у Хаос Малюка Водоросль першою вирушила разом з ним.
Сол знову погладив її клубок.
Цього разу вона прибрала всі свої гачки, і на дотик вона була досить гладкою.
Вона думала, чи брати її з собою. А вона тихо обвивала його, не примхлива.
Якби Сол все ж вирішив її не брати, вона... Мабуть, все одно б послухала.
Дивлячись на таку покірливу крихітку Водоросль, Сол так і не зміг їй відмовити. - Гаразд, тоді пішли зі мною. Яка різниця, де спати.
Коли Волосся почула згоду, то відразу почала тертися кінчиком свого щупальця про його шию.
Коли вона трохи загубилась, то пірнула йому за шиворот і весь її клубок зник під шкірою.
Сол потрогал затилылок. Там з'явилася невелика шишка.
Раніше її не було. - Здається, це дійсно мертвий вузол.
Малюк Водоросль, здається, повністю злилася із Джерелом Чорного моря і насінням перевернутиго дерева та перестала бути тим самим видом магічної істоти, що й раніше.
А чим вона стала тепер, Сол і сам не знав. Можливо, новим видом.
Якого раніше не було, і, швидше за все, більше не буде.
Соул посміхнувся і оглянув другий підземний поверх. Тут залишився тільки один ще не до кінця розвчений Джерело Дерєва Чорного моря.