Все ж таки Ноа, називаючи себе верховним духовним вождем, готувався у майбутньому стати богом. Соул був не проти трохи пришвидшити цей процес.
Час минув. Компас Хаоса знову заробив і переніс Трійцю назад у Башню Очищення Душу.
Коли Флоко повернувся, то впав на підлогу і Кейт зупинявся.
Він ще погано контролював тіло руска і, пролежавши на підлозі деякий час, не міг встати.
Але він не здивувався своїм теперішнім становищем. Флоко йому вже все пояснив. — Спасите, спасіть... Води... — На підлозі Кіт, як риба витаєна на берег.
Соул створив великий акваріум і кинув його туди.
Кейт випустив у воді декілька бульбашок і з щасливим виглядом опустився на дно.
Коли Сол побачив його, то зрозумів, що той вже не так поспішає позбутися тіла русалки.
Соул хотів піти до маленького Водороща і, повернувшись додому, пішов попрощатися з Байроном. Але коли він повернувся, то побачив, що обличчя Байона двоиться.
Він був схожий на двох чоловіків у його очах і бачив, як одного чоловіка було двоє майже наповнених одне одним.
Ось тільки інше обличчя не було схоже на обличчя Байрона, і вираз у нього був інший.
Але це обличчя Сол вже бачив.
Лише один раз. Полуельф.
Але тепер, побачивши це обличчя, Сол не зрадів.
Він не мав упередження до напівельфа, навіть захоплювався його готовністю жертвувати собою і був вдячний за те велике багатство, яке він отримав.
Але це не означало, що Сол хотів бачити напівельфа на Байроні.
Сцена, яку він побачив на Золотій сторінці, все ще стояла перед очима.
Байрон, перенапрягавшись, рятуючи Сола, був затягнений тими хаотичними ельфами в їхній світ.
Тепер Сол вже знав, що цей чудернацький світ є внутрішньою частиною світу.
Хоч Сол не був там, але він був упевнений, що всередині стіни світу в тисячі разів страшніше і небезпечніша ніж у закутці вежі Горси.
Подумавши про це, Сол контролював свій гнів і сказав тіні на Байроні: - Якщо ви посмієте забрати старшого Бейрона, то в майбутньому, навіть якщо мені доведеться пробити стіну світу, я прийду й зітру вас до порошку!
Тінь на Байроні відразу зникла.
Байрон, який до цього дивився на русалку в акваріумі, почув слова Сола і з подивом обернувся, погладивши його по плечу, посміхаючись сказав лише одне слово. — Заспокойся.
Соул не знав, сміятися йому чи плакати. Йому лиш треба було піти.
Він вийшов, наткнувся на вогняну пляму!
Невідомо, коли виходила з лабораторії Корі.
Наче бик, що атакує тореадору. - Що таке? - Похлопав її по голові Сол.
Тільки тоді Корі відскочила. - Дивись, я вже другого рівня!
— Бачу, — кивнув Сол.
— Нет, не бачиш. Я тобі покажу, Корі не слухаючи заперечень, схопила його і потягнула в свою лабораторію.
По дорозі їм зустрівся управитель Хоуп. Схоже, у нього була справа до Солу. Але побачивши, як Корі тягне його за руку, він мовчки притиснувся до стіни, вступаючи дорогу, і тільки коли вони проходили повз, поклонився та привітався. - Добрий день, пане господаре. Добрий день, пані Корі.
Соул встиг тільки кивнути, як Корі знову потягла його.
Коли вони дійшли до її лабораторії, він виявив, що вона повністю її переробили.
Раніше стіни були кам'яними, а тепер - з якогось темно-сірого металу. — Ці мури - ти сама зробила? — Підійшов і потремтів їх Сол. На дотик вони були трохи шершавими.
— Так, спеціально для ізоляції світла, — Корі зачинила двері, навмисне замкнула її і активувала магічне коло.
— А тепер моя вистава! — Розсміялася, і вона дістала пробірку.
Сол придивився. Це були найбрудніші уламки душі, в яких він зберігав брудну чорну припливу.
— Как таємничо... — Пробурмотів Сол і озирнувся. - Ти збираєшся провести експеримент з випромінюванням?
- Хто тобі сказав? — вытаращила очі Кори.
- Ніхто. А що ти ще можеш мені показати? - Словес руками.
— А ти й не здогадуєшся, — відповіла Корі.
Вона більше не стала базікати, боячись, що він і так все зрозуміє.
Потім Корі відкрила пробірку і перекинула її.
Осколок душі всередині повільно зповз по склу. Він був схожий на шматок желе.
Коли « жле» повністю вислизнуло з пробірки, воно різко прискорилося і зі шлепком впало на підлогу.
Сіра оболонка тріснула, наче м’якуш фруктів, обнаживши чорне джерело нечистою.
Маленький згусток, ледь торкаючись повітря, відразу почав розширюватися і поширюватись як дим.
На підлозі швидко з’явилася чорна пляма. Воно було схоже на людську руку. Але тільки з чотирма пальцями.
На підлозі брудна поширювалася досить повільно, а в повітрі дим швидко розростався, ось-ось готовий доторкнутися стоячий поблизу Корі.
У цей момент Соул раптом відчув, як від Корі виходить дивна хвиля.
Вона відрізнялася і від магії, і ментальні сили.
Її частота була вищою, амплітуда — більшою.
Наче густі гострі ножі, що виривають холод між собою.
У той же час Корі, контролюючи цю хвилю, рівномірно розповсюджувала її назовні навколо свого тіла колючу « болочку».