Невже в роду нежиті навіть найнижчі скелети були другого рівня?
Більш ніж ельфи. - Точне спілкування потрібно лише вищим. У нижчих і інтелектуачів не вистачає, вони просто виконують прості команди.
— Тоді, як ти думаєш, ця костяна ящірка зможе приймати сигнали, які передаються ментальною силою? — Обміркувавши, запитав Сол.
— Не думаю, - Флоко не був оптимістичний. - Хоча він і великий, але складні структури у нього мало. Схоже, це просто сильний боєць. Я думаю, він щось зрозуміє, але ось з виконанням можуть бути проблеми.
Хоча Флоко не вірив у успіх, то все ж таки він зацікавився.
Цей костяй монстр у цьому світі, де майже не було магії був, можна сказати, вищою бойовою силою. Якби він випадково не потрапив сюди, то не був би тут запечатаний.
Але, з іншого боку, якби не він, цей гігантський скелет, напевно, спав би під землею.
Сол послав Флоко на поверхню, а сам повернувся до місця запечатування.
Перед велетенською костовою ящіркою шкіра Сола, наче крапля води в пустелі, миттєво зникла.
З'явився чорний скелет.
Спавши до цього костовою монстр навпроти хитнув головою і повільно підняв її.
Флоко знав, що Сол, відправивши його наверх, безумовно збирався провести якісь експерименти таємно. Він не почав нічого говорити, а, повернувшись, заговорив до Байрона, який все ще серйозно вивчав свої записи в їх скромної лабораторії. — Цей Хаос... Чи це не той континент, що був поглинутий Око Бездні?
— Не знаю, — відповів Байрон, похитав головою.
Флоко зітхнув.
Це майже безморгічне середовище, а також земля з забрудненою інертною брудними речовинами змушують його згадати континент, який давно зник зі світу магів.
Якби його тоді не запечатали в море, поставивши залишитися, він би і не дізнався, на що перетворився цей світ.
Але якщо подумати, скільки світів у безмежному всесвіті безслідно зникають?
Байрон, побачивши задуманість Флоко, раптом відчув, що ця дивна русалка стала йому якось ближче.
Він підійшов і запитав: - Пане Флоко, я все ж хотів би запитати вас, як мені використовувати ментальну силу ельфів?
При згадці ельфів Флоко перестав вдаватися меланхолії і посміхнувся сказав: - Я можу тебе навчити, але й ти повинен будеш щось дати натомість.
— Звичайно, — кивнув Байрон. - Що вам потрібно?
- Коли ти зможеш самостійно отримувати ментальну силу ельфів, я теж хочу її частину.
— Без проблем, — серйозно сказав Байрон. — Але ви не боїтеся?
- Я і через Зоряні ворота пройшов, що мені якісь ельфи, які застрягли в стіні світу? — усміхнувся Флоко.
Звичайно, в цьому була суть хвастощів.
Раніше, на піку своєї сили, він дійсно не боявся. Але зараз... Він наважився б взяти лише малу частину.
Бо сьогодні становище бога води було не набагато кращим, ніж у ельфів.
Але щоб якнайшвидше відновити сили й покинути цей світ, перш ніж його поглине Глаздо Бездні, треба було ризикувати.
Соул, мабуть, і не здогадувався, що колишній маг п’ятого рівня порятунку не вірив у майбутнє світу.
Але навіть якщо б він і здогадувався, то не шкодував би про свій вчинок.
Крім того, що той допоміг йому втекти від Офелії, він був ще й чудовим джерелом сили долі.
Байрон не знав, що перед ним - колишній маг п'ятого рівня, але з інформації від Сола він розумів, ніби той принаймні рівний чарівнику третього.
Інакше звичайний маг і поняття б не мав про Зоряні ворота. - Тоді... Добре.
Хоч він і здогадався, що перед ним як мінімум маг третього рівня, але говорив Байрон з ним все ще.
Коли Флоко почав вчити Байрона стабілізувати і використовувати ментальну силу, земля раптом затряслася.
Вони відразу припинили розмову і вийшли з скромної лабораторії.
У Хаосі не вистачало елементів, і якщо не було необхідності, Байрон не витрачав свою магію.
А Флоко - тим більше. Він зараз використовував тіло звичайної руска, і навіть якщо б і хотів, то не зміг би.
Вони вибігли з лабораторії, щоб подивитися, що сталося, та й боялися, як їх завалить.
І добре, що вибігли. Вони ступили на чорну пустелю, як біля лабораторії утворилась величезна воронка.
Чорний пісок посипався вниз, а потім в центрі раптом виріс пагорб.
Пагорб ставав дедалі більшим, а пісок з нього висипався як водоспад.
З часом з-під пагорба здалося тіло.
Це був гігантський скелет ящірки, до якого кріпилася пара білих костяних крил.
Чорний пісок всипався з білого скелета, піднімаючи сіро-черневий пил.
Чорне і біле змішалися, створюючи величну та трохи моторошну картину, ніби на сцену виходив головний бос. Коли костий монстр повністю вибрався з чорної пустелі, Байрон і Флоко побачили на його крилах чорну фігуру.
Вона була повністю вкутана у чорний плащ, а на обличчі — чорна маска з металевим блиском.
Він сидів на гігантській костовій ящірці, впевнено, не боячись монстра під ним.