Соул чув про наддальних телепортах.
Але... - Чому на Статт?
Континент Статт був на північному заході, в центрі - Іскейп, а Нефрайт — зі сходу і ближче до південної півкулі.
Щоб потрапити на Нефрайт, Солу потрібно було пройти через Ісклейп. Але хто б міг подумати, що коли його знову повезуть назад на Статт? - Ми хіба не в Дворец Вічний Ночі.
— Туда. Просто так швидко, — не чекаючи запитання знизивши голос, сказав кучер. — Між Іскейпом і Нефрайтом немає прямого наддального телепорту.
Чи конфлікт між Радою Зоряних Ворт і Трибунаном такий глибокий? Кучер не дав Солу часу на роздуми і закрив двері.
Його завдання було лише доставити Сола на Нефрат. Він повинен бути слухняним, щоб іти за ним.
Все равно... Навіть якби він хотів втекти, то вже не зміг би.
Коли Сол сидів у кареті, він раптом відчув, що втрачає відчуття простору.
Оскільки він вже кілька разів бував у Хаосі, то міжконтинентальний телепорт не забрав його із рівноваги.
Він також міцно стримував свою магію, не даючи їй вирватися.
Але в цю саму мить його надзвичайно чутлива ментальна сила раптом попрямувала до ліхтаря у кареті.
Цей ліхтар, навіть під час космічного руху, продовжував випромінювати рівне світло.
Він був не в кареті, а у окремому просторі без жодного впливу наддального телепорту!
Сола зім’якшився. У хаосі простору, в легкому запаморочення, у його голові раптом вилилося ім'я.
Фліим!
Все, що залишилось від часу подорожі Солу не зводив очей із ліхтаря.
Під час телепортації ліхтар вів себе ще стабільніше, ніж сам Сол. З його ментальною силою, сильніше нього зараз могли бути лише магі четвертого рівня.
А маг 4 - го рівня, який пов’язаний зі світлом і з Трібуналу, — окрім глави Трибуна Фліїма, Сол не міг нікого уявити.
Прості викривлення нарешті припинилися. Карета зупинилася. Кучер зовні, схоже, приходив в себе.
Зверху телевізійний транспорт сильно вплинув на тіло і свідомість. Навіть з захисними механізмами, Сол відчував, як після довгого пересування його ментальне тіло злегка дріже.
А ліхтар навпроти був все ще стабільний. Якби не слабкі ментальні коливання, які Сол відчув у момент активації кола він би прийняв його за звичайний предмет. - Голову особисто приїхав за мною? — навмання запитав Сол.
Фонтар, хоч його і дізналися, продовжував випромінювати тепле й рівне світло.
Фліїм не прикидався. У мозку Сола проникла Ментальна хвиля, і вона перетворилася на величний та дещо віддалений голос.
« Нефрайта не можна продавати. Порушники будуть покарані."
« Я забрав її в інших », — відразу ж відповів Сол. — Тепер я їду на Нефрайт, тому можна сказати, що повертаю її додому.
Побачивши, що ліхтар мовчить, Сол вирішив, ніби на цьому питання вичерпано. — Невже глава приїхав, щоб просто оштрафувати мене? — Він продовжував прощупувати ґрунт.
З ліхтаря знову донеслося ментальне повідомлення. "Ти сам подушив і запечатав майже вирваний на свободу очей бурі."
« Минув вже рік, — посміхнувся він. - А він тільки зараз про це згадав. Чи це лише привід?»
Якби він прямо сказав, чого хоче, Солу було б простіше придумати, як з ним боротися, наче з Офелією. "... мені потрібно переконатися, що ти не приховуєш поганості".
Соул відразу подумав про білу кістку на кінчику свого правого пальця.
Скверна на ній « зірвала» мага третього рівня.
Соул не ворухнувся. Він вже майже день провів з цим ліхтарем. — Ну і як, повільно, ніби тільки-но дочекаючись, запитав він: "Ви бачите на мені приховану брудну?"
« На тобі майже немає особливої нечистості чорного припливу, і це ще більш підозріло. Але конкретну перевірку я проведу особисто, коли ми прийдемо в Імперію Вічного Ніч."
Особисто?
Той, що перед ним, теж не був реальним. Швидше, лише його свідомість прикріплена до предмету.
У будь-якому випадку, те, що перед ним не справжній маг четвертого рівня і те що він може більше не піти в Трібуал, дало Солу подихнути з полегшенням.
Він тільки що втік від Офелії і не хотів тут же стикатися з іншим магом четвертого рівня.
Крім того, Трібуал і небесне місто — це різне.
Через силу Трібуналу і Ради Зоряних Ворт, вплив Офелії було в основному обмежено Небесним містом, і вона не могла ганятися за Солом по всьому світу.
Але якщо він справді розлютить Трибунал, і за нього не спаде інший маг четвертого рівня, то йому загрожує світовий розшук та навіть указ про страту.
До речі, про укази. Солу було дуже цікаво.
Магі Трібуналу вбивали людей, отримавши наказ. І часто без жодної видимої причини. Через що вони видавали ці укази?
Але вони не могли просто викорінити тих, хто був у поганому стані.
Але питати прямо було незручно.
Він змінив тему. - Кучер сказав, що ми їдемо не в Трибунал, а у Палац Вічного Ночі.