Але Офелія була людиною, яка чітко ставив цілі і був дуже впертою. Вона швидко поборола свій страх. що я можу захиститися. Тепер все залежить від тебе. Чи готовий ти стати моїм посередником?
Кісмет опустив голову і легонько перебирав струни.
Дзвін арфи тонув у шумі морських хвиль. - Навіть якщо я і погоджуся, це марно. Єдине зоряне ворота зараз під контролем Ради, вони нікого до них не дозволяють. Як я зв'яжуся з Дугласом?
Очі Офелії відразу загорілися.
Її голова раптом відірвалася від плечей і, витягнувши шию, підлетіла прямо до обличчя Кісмета.
Її обличчя було спотворене від збудження. - А хто сказав, що в цьому світі лише одні Зоряні ворота?
Не чекаючи на запитання, вона випалила: - Цього разу, допомагаючи Солу зв'язатися з іншим світом, я виявила в стіні між світами крихітний брухт. Соул саме через неї і намагався зв'язатися з іншим світом!
- Тепер у нас є свої Зоряні ворота! Нам більше не потрібно дивитися на колючки цих боягузів!
Кісмет був вражений. Він довго мовчав.
Дуже довго. Потім він опустив голову, і його плечі затряслися від сміху. - Сол може зв'язуватися з іншим світом? Хе-хе-хе ... Він завжди вміє мене дивувати.
Офелия прищурилась, мовчки очікуючи відповіді Кісмета.
(Сміх) Кісмет знову підняв голову. Його погляд був шаленим і спотворений. тому я допоможу тобі зв'язатися з моїм колишнім господарем. Якраз у мене там дещо залишилося!
Хоч Сол не бачив, як Кісмет зупинив Офелію, але він був упевнений, що у нього є спосіб.
Роздумуючи про те, що Сол вже спускався на захід континенту Ісклейп.
Щоб якнайшвидше знайти людей з Клану Сяючих і усунути офелії, Сол свідомо обрав найбільш густонаселений порт.
Однак він не встиг приземлитися, як на невеликій горі біля порту з’явилася тінь.
Підлітавши ближче, Сол побачив темну тінь — гігантську трунку. Його довжина майже три метри над рівнем моря була збільшена на висоту і вже внизу.
Соул негайно зупинився.
З іншого боку, він зупинився менше ніж за 30 метрів від нього і сів у повітрі.
Соул прищурився. Натомість він був магом третього рівня.
Хоча на континенті Іскейп, в резиденції Ради Зоряних Ворт, маги третього рівня не сподівалися зустріти одного з них у першого ж міста.
Магічні ресурси були обмежені, і особливо в містах звичайних людей рідко можна було знайти високорівні матеріали, тому більшість високоякісних магів концентрувалися у кількох певних районах.
Коли чорний трун зупинився, його кришка повільно відкрилася, обнаживши до кінців набиту чорну землю.
У землі були перемішані сухе листя і сіро-білі камені, наче її просто викопали на найближчому полі.
Потім з землі висунулася бліда рука, за нею - оголене плече, таке ж бліде тіло і тонка шия із чітко вираженими фіолетовими та червоними судинами.
Ось тільки... Не було голови.
Шия різко звужувалась, і з її кінчика товщиною з великим палець виростив фіолетово-червоний стебла. Виросши на п’ять сантиметрів, він раптом розділився на два велетенських листки з зазубленими кінцями.
Щось схоже на венерину мухоловку.
Снаружі - смарагдово-зелені, всередині - криваво-червоні.
Десь біля шиї пролунав голос. — Маг Сол, вам слід залишатися в Нічних землях. Це ваша територія і ваш обов'язок.
Існування, мабуть, було з Ради Зоряних Ворт, але Сол не сподівався, що він буде говорити так владно. — Не представитесь, шановний?
— Олер. Але це неважливо. Вам пора повертатися.
— А якщо я не повернуся? — Опустив очі Сола на порт і морські хвилі внизу.
Олер, який лежав у землі, витягнув іншу руку.
Вона, починаючи з передпліччя, стиснулася, перетворившись у таку ж фіолетово-червону лиану. На її кінці теж була пара листя з зазубленими краями. - Тоді я відправлю тебе назад, — голос його був холодний, і це не було схоже на жарт.
— Побачимо, чи тобі вистачить сил на це, — усміхнувся Сол.
Конфлікт ось-ось повинен був розбиватися. Сверток у формі людини, яка ніс Сол, задрижалий.
Кейт, хоч і не бачив, що відбувається, але своєю ментальною силою приблизно розумів ситуацію.
Він вже точно не хотів опинитися між двома магами третього рівня, готові до бою.
З такою важкою працею він позбувся котячого тіла, а в результаті опинився у тілі русалки, та ще й такої потворної.
« Якби я знав, то так рано не задумувався б про бажання білої кошечки. Бажання-то здійснилося, але спосіб ... Просто жах!"
Поки Кейт турбувався про свою безпеку, а напруженість між Солом і Олером зростала з гори, звідки прилетів Олер, вирвалися ще одні потужні чарівні коливання, які з гучним шумом кинулися до них.